Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №727/8322/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №727/8322/25

провадження №22-ц/822/1359/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Височанської Н. К.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 ,

відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Літвінова О.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Посилався на те, що між ним ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 29 вересня 1985 року було укладено шлюб.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2024 року у справі 727/1765/24 шлюб між ними розірвано.

Під час розгляду справи про розірвання шлюбу питання щодо поділу спільного майна подружжя не вирішувалося.

За час шлюбу ними було придбано наступне майно:

-двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 36,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м. вартістю 2 040 000 грн.;

-двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. вартістю 2 100 000 грн.;

-легковий автомобіль марки Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 см.куб. вартістю 280 868, 25 грн.;

-легковий автомобіль марки Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1461 см.куб. вартістю 356 150, 00 грн.;

-гараж металевий площею 26 кв.м. за № НОМЕР_5 , що розташований на території Товариства власників індивідуальних гаражів АДРЕСА_3 , вартістю 198 100, 00 грн.

Таким чином, загальна вартість спільного майна становить 4 975 118,25 грн.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, просив визнати за:

- ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_6 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. вартістю 2 100 000 грн.; легковий автомобіль марки Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 см.куб. вартістю 280 868, 25 грн.

Загальна вартість майна, що виділяється в натурі позивачу ОСОБА_1 , становить: 2 380 868, 25 грн., що на 106 690,87 грн. (2487559,12 - 2380868,25) менше від вартості його частки у спільному майні.

- ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_7 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м. вартістю 2 040 000 грн.; легковий автомобіль марки Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1461 см.куб. вартістю 356 150, 00 грн.; гараж металевий площею 26 кв.м. за АДРЕСА_4 , вартістю 198 100, 00 грн.

Загальна вартість майна, що виділяється в натурі відповідачці ОСОБА_2 , становить: 2 594 250, 00 грн., що на 106 690,87 грн. (2487559,12 - 2594250,00) більше від вартості її частки у спільному майні.

У зв`язку з проведеним поділом припинити право спільної сумісної власності на вказане вище майно.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

18 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя.

Посилалася на те, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені у 2017 році.

З 2017 року вона проживає в квартирі АДРЕСА_2 , а позивач весь час проживав в с.Луківці Чернівецького району Чернівецької області. У вказаній квартирі відсутні його особисті речі.

За час проживання у даній квартирі вона повністю облаштувала квартиру для свого проживання, зробила ремонт. Всі комунальні витрати несе вона, а позивач вісім років не ніс жодних витрат на утримання даної квартири.

На сьогоднішній день вона не працює, пенсія складає 3870,51 грн. і тому вона не має можливості облаштувати квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач не проживає в жодній з квартир, оскільки проживає в селі з іншою жінкою.

Просила виділити їй у власність квартиру АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 – квартиру АДРЕСА_1 .

Крім цього, зазначала, що автомобіль Nissan Juke придбав у Французькій Республіці їхній син ОСОБА_3 та 02 вересня 2023 року передав їй як подарунок на шістдесятиріччя, а 15 вересня 2023 року автомобіль зареєстровано на її ім`я в Україні. На цей час вони припинили шлюбні відносини, а тому вважає, що вказаний автомобіль є її особистою власністю.

Крім цього, вважає, що металевий гараж слід виділити ОСОБА_1 , оскільки вона собі купила інший гараж.

Просила в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_7 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_5 вартістю 2 916 272 (два мільйона дев ’ятсот шістнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 54 коп.

2. В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_6 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_6 , гараж металевий площею 26 кв.м. за АДРЕСА_4 та транспортний засіб марки Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 см.куб.

Всього майна на суму 2 581 918 (два мільйона п`ятсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 11 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 167177,22 грн. як грошову компенсацію від різниці часток рівності вартості майна.

4. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_7 транспортний засіб марки Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1461 см.куб.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Байцар Ігор Богданович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задоволено частково.

Визнано за - ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_6 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. вартістю 2460446,00 грн.; легковий автомобіль марки Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 см.куб. вартістю 280 868, 25 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , представник ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя – задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_7 :

-двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м. вартістю 2102949,86 грн.;

-легковий автомобіль марки Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1461 см.куб. вартістю 356 150, 00 грн.;

Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_6 та ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_7 по частини на гараж металевий площею 26 кв.м. за № НОМЕР_5 , що розташований на території Товариства власників індивідуальних гаражів № НОМЕР_8 АДРЕСА_7 , вартістю по 98 100, 00 грн.

Припинено право спільної сумісної власності на вищевказане майно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості майна у розмірі 282214,39 грн., зарахувавши внесену на депозит суду грошові кошти в розмірі 42058 грн. згідно квитанції 0.0.4710157230.1 від 12.01.2026.

Повернуто ОСОБА_2 внесені на депозит суду грошові кошти в розмірі 42058 грн. згідно квитанції 1.514305811.1 від 02.02.2026.

Повне рішення складено судом 08 травня 2026 року.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Черніців від 26 травня 2026 року заяву адвоката Якобишеної Тетяни Дмитрівни в інтересах ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Черніців від 26 травня 2026 року заяву адвоката Байцара Ігоря Богдановича в інтересах ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду від 30 квітня 2026 року, відповідачка за первісним та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Якобишена Т.Д. подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Вказала, що з рішенням суду повністю не погоджується, вважає вказане рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Вважає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не в достатній мірі було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судом допущено невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, судом надано перевагу неналежним доказам іншої сторони по справі, докази ОСОБА_2 не взято до уваги, судом безпідставно не надано оцінку всім доказам як письмовим так і показам свідків та суд не надав оцінку в сукупності всім доказам.

Зокрема, в описовій та резолютивній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що зустрічний позов ОСОБА_2 «задоволено частково».

Проте, аналіз резолютивної частини свідчить про те, що суд фактично повністю відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог та задовольнив вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 змінивши лише порядок стягнення грошової компенсації та майно поділено всупереч інтересам ОСОБА_2 .

А також суд безпідставно визнав спільним майном подружжя автомобіль марки Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , який набутий ОСОБА_2 після 6 років з моменту припинення фактичних шлюбних відносин, окремого проживання та відсутності спільного бюджету.

Так, дійсно вказаний автомобіль на ім`я ОСОБА_2 на території України було зареєстровано 15 вересня 2023 р., тобто в період зареєстрованого шлюбу, однак судом не взято до уваги, що автомобіль набутий в період, коли подружжя не проживали, не мали спільного бюджету та не вели спільного побуту з 2017 року, а саме автомобіль було куплено 01 вересня 2023 року в Республіці Франція на ім`я ОСОБА_5 - сина сторін та 02 вересня 2023 року передано як подарунок на 60-ти річчя ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 надала суду належний, допустимий та переконливий письмовий доказ - сертифікат передачі права власності на вживаний автомобіль, №15776*02 виданий Міністерством внутрішніх справ Франції від 02 вересня 2023 року реєстрацію передачі було зареєстровано заявою про передачу права власності транспортного засобу №44778850 від 02 вересня 2023 року, згідно з яким її син, ОСОБА_3 (попередній власник), безоплатно передав (подарував) цей транспортний засіб ОСОБА_2 (новому власнику) на її ювілей - 60-річчя, яке було 01 вересня 2023 року.

Судом не взято до уваги рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2024 року, в якому встановлено що «Сторони припинили подружні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та проживають окремо. Подружні стосунки між сторонами припинені з 2017 року».

Судом також не взято до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 та його показання в якості свідка, який вказав, що всі стосунки із відповідачкою були припинені не в 2017 році як він зазначив у позовній заяві про розірвання шлюбу, а з 2019 року та з цього часу подружжя спільно не проживали не мали спільного бюджету, однак вважає, що він має право на частку автомобіля у зв`язку із тим, що припускає (відповідь дослівна на запитання представника відповідачки), що ОСОБА_2 купила автомобіль саме за кошти, які вона забрала з дому в 2021 році з квартири та будинку, які були спільними коштами. Також повідомив суду ту обставину, що ніколи не планували із відповідачкою купувати автомобіль марки Nissan Juke, не оглядав авто та не користувався ним.

Тобто, транспортний засіб марки Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Також, ОСОБА_2 заявляла обґрунтовані вимоги щодо виділення їй саме двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , однак суд не взяв до уваги, що з моменту припинення фактичного шлюбу (з 2017 року) ОСОБА_2 безперервно, одноособово проживала в даній квартирі АДРЕСА_8 , утримувала її та здійснювала за власні кошти косметичний ремонт, а суд вирішив передати їй квартиру АДРЕСА_1 до якої остання немала доступу.

Більш того, ОСОБА_2 вважає, що вартість квартири АДРЕСА_2 , становить не менше 2 916 272 (два мільйона дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 54 коп. та готова щоб суд виділив цю квартиру їй саме з огляду на вартість 2 916 272 (два мільйона дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 54 коп.

Суд не взяв до уваги стан здоров`я ОСОБА_2 та існуючий діагноз.

Суд першої інстанції безпідставно ототожнив тимчасовий виїзд ОСОБА_2 за кордон з метою допомоги з онуком та отримання тимчасового прихистку, що зумовлено загальновідомими обставинами в Україні із «відсутністю сталого користування житлом».

Також, у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила виділити металевий гараж площею 26 кв.м. повністю у власність ОСОБА_1 та судом проігноровано той факт, що вже після розірвання шлюбу ОСОБА_2 придбала за власні кошти на своє ім`я гараж № НОМЕР_9 площею 20 кв.м. у товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів № НОМЕР_8 за адресою АДРЕСА_9 для особистих потреб, тому вона не має потреби у користуванні спільним металевим гаражем.

Однак, суд першої інстанції, визнавши за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 та ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 по 1/2 частини на гараж металевий площею 26 кв.м. за № НОМЕР_5 , що розташований на території Товариства власників індивідуальних гаражів АДРЕСА_3 , загальною вартістю 98 100, 00 грн, порушив вимоги ч. 2 ст. 71 СК України, яка передбачає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Просила рішення скасувати та зустрічний позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Байцар І.Б. зазначив, що докази вказані апелянтом не підтверджують укладення між апелянтом та сином сторін саме договору дарування. Апелянт не подала суду жодних доказів того, що вказаний автомобіль їй був переданий на підставі саме договору дарування. За тривалий час розгляду справи в суді першої інстанції син так і не підтвердив укладення договору дарування.

Допитаний в суді як свідок позивач показав, що апелянт забрала спільні сімейні заощадження з метою придбання собі автомобіля.

Відповідач спочатку заперечував, але зрештою погодився на таке розпорядження спільними заощадженнями. Саме після цього випадку сторони перестали вести спільний сімейний бюджет. В 2023 році позивач від сина дізнався, що апелянт попросила його підшукати автомобіль якраз на ту суму, яку вона забрала з сімейних заощаджень для цих цілей – близько 6000 євро. Син знайшов автомобіль і придбав його за кошти, які йому передала мати. У розмові з батьком син не підтвердив факт подарунку автомобіля матері.

Доводи апелянта про те, що саме вона безперервно проживала у квартирі АДРЕСА_2 та зробила в ній ремонт під свої потреби, а тому ця квартира повинна бути виділена при поділі майна їй, не відповідають дійсності.

Апелянт у вказаній квартирі навіть не була зареєстрована. Судом першої інстанції було правильно встановлено, в тому числі з пояснень самої апелянтки, що вона тривалий час проживала у Франції та отримала там статус тимчасового прихистку. Апелянт визнала, що за правилами при наданні такого статусу вона повинна була відповідний час проживати у Франції, інакше втратила б право на допомогу.

В цей час у даній квартирі постійно проживав позивач, за винятком того періоду, коли він доглядав за хворою матір`ю в селі. Коли апелянт нещодавно повернулася з Франції, позивач звільнив квартиру і переїхав проживати в село в будинок батьків тимчасово, на період розгляду судом справи про поділ майна, оскільки між сторонами наявні недоброзичливі стосунки і вони не можуть проживати в одній квартирі.

Будучи допитаний як свідок, позивач підтвердив, що у квартирі АДРЕСА_2 вже давно не робився ремонт, тому доводи апелянта про те, що вона понесла витрати на ремонт під свої потреби, не відповідають дійсності.

Апелянт безпідставно стверджує, що суд першої інстанції позбавив її житла, оскільки суд виділив у її власність аналогічну за характеристиками квартиру АДРЕСА_1 , в якій апелянт зареєстрована.

Ринкова вартість цієї квартири незначно менша.

Разом з тим, апелянт в судовому засіданні визнала, що розпоряджалася даною квартирою, зокрема заселила в неї своїх знайомих.

Будучи допитаним як свідок, позивач показав, що в нього вже багато років немає ключів від квартири АДРЕСА_1 , тобто він немає доступу до цієї квартири. Розпоряджається вказаною квартирою виключно апелянт, тому суд прийняв цілком логічне і справедливе рішення виділити цю квартиру їй.

У зустрічному позові апелянт просить при поділі виділити їй краще майно: більшу за площею і дорожчу квартиру та одночасно новіший і дорожчий автомобіль.

При цьому колишньому чоловіку пропонує виділити гірше майно: меншу за площею і дешевшу квартиру та одночасно старіший і дешевший автомобіль.

Такий підхід до поділу майна є нерівним і несправедливим. Якщо апелянт має намір отримати при поділі кращий і новіший автомобіль Nissan Juke, яким вона фактично користується і який вважає своїм, то при цьому мала б отримати дешевшу квартиру. Оскільки чоловік отримує дешевший і старіший автомобіль Toyota Corolla, на який апелянт не претендує, він мав би отримати більшу квартиру.

Гараж мав би збалансувати вартість часток.

Апелянт єдина має доступ до квартири АДРЕСА_1 та одноосібно розпоряджалася нею протягом кількох останніх років. Всі кошти, отримані від здачі цієї квартири, позивачка використовувала для своїх особистих потреб.

Також звертає увагу, що квартира АДРЕСА_2 отримана у зв`язку з членством позивача ОСОБА_1 у житлово-будівельному кооперативі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому саме він організовував набуття цієї квартири у власність.

Важливим є те, що при поділі майна за варіантом, запропонованим апелянтом у зустрічному позові, неможливо забезпечити дотримання принципу рівності вартості часток подружжя, що детально обґрунтовано у відзиві на зустрічний позов.

Звертає увагу, що позивач не надав згоду на отримання грошової компенсації замість майна, а апелянт не внесла в депозит суду кошти у сумі, що відповідає розміру компенсації, яка мала би бути виплачена нею у разі задоволення зустрічного позову.

Заявляючи зустрічну позовну вимогу про варіант поділу майна, згідно якого вона мала би виплатити позивачу велику компенсацію, вона не забезпечує виконання такого рішення в частині стягнення компенсації, що порушує права позивача та суперечить вимогам закону.

Тому суд розподілив квартири при поділі майна правильно, законно і справедливо.

Вважає, що суд неправомірно поділив гараж в ідеальних частках, тобто залишив його у спільній частковій власності сторін, в той час як все інше майно поділив в натурі. В даному випадку наявна можливість поділити усе спільне майно в натурі, причому з дотриманням вимог щодо мінімальної компенсації різниці часток.

Поділивши гараж в ідеальних частках, суд першої інстанції не вирішив спору щодо спільного майна по суті, оскільки гараж залишився у спільній власності, що суперечить закону та спровокувало виникнення між сторонами нового спору щодо користування і розпорядження даним спільним майном.

Такий варіант поділу призвів до того, що з позивача стягнута надміру велика компенсація різниці вартості часток, що суперечить позиції Верховного Суду про поділ спільного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі. Тому рішення суду створило для позивача, який є пенсіонером за віком і не працює, надміру велике фінансове зобов`язання. Таку ситуацію можливо виправити шляхом виділення гаражу апелянту.

Мотивувальна частина

Рух справи в апеляційному суді

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою і витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2026 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поді спільного мана подружжя – відмовлено.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2026 року справу призначено до розгляду.

Межі розгляду справи

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 вересня 1985 року було укладено шлюб, який був розірваний рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 квітня 2024 року (т.1 а.с.9).

За час шлюбу сторонами набуто:

-квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 1996 року, право власності зареєстроване на ОСОБА_2 (т.1 а.с.10). Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.11.2025 року вартість квартири становить 2 102 949,86 грн. (т.1 а.с.192-193);

-квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 19 квітня 1999 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 240/8 від 06 квітня 1999 року, право власності зареєстроване на ОСОБА_1 (т.1 а.с.20). Згідно висновку оціночно-будівельної експертизи №01 від 07.01.2026 року ринкова вартість квартири становить 2 460 446,00 грн. (т.1 а.с.214-227);

-легковий автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 (т.1 а.с.32). Згідно з висновком авто товарознавчого дослідження №3517/2025 від 26.05.2025 року ринкова вартість автомобіля становить 280 868,25 грн. (т.1 а.с.33-40);

-гараж металевий площею 26 кв.м за № НОМЕР_5 на території Товариства власників індивідуальних гаражів АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва на право власності від 13 січня 2005 року, видане Товариством на ім`я ОСОБА_2 . Відповідно до звіту про оцінку майна від 26.05.2025 року ринкова вартість гаража становить 198 100 грн. (т.1 а.с.47-54).

Відповідно до сертифіката передачі права власності на вживаний автомобіль № 15776*02 (Міністерство внутрішніх справ Французької Республіки) попередній власник – фізична особа ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18 год. 15 хв. у місті Кар`єр-сюр-Сен передав, а новий власник – фізична особа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – отримала транспортний засіб Nissan Juke, VIN-код НОМЕР_4 , дата першої реєстрації 12 квітня 2013 року, пробіг 163 920 км. (т.1 а.с.118).

В матеріалах справи міститься заява про передачу права власності, з якої вбачається, що заява про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 зареєстрована в системі реєстрації транспортних засобів Французької Республіки 02 вересня 2023 року о 22 год. 16 хв., заявником є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , новим власником є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.120).

З пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_3 є сином сторін, а 15 вересня 2023 року автомобіль зареєстровано в Україні на ім`я ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) (т.1 а.с.131)..

Згідно з висновком авто товарознавчого дослідження №3516/2025 від 26.05.2025 року середня ринкова вартість автомобіля Nissan Juke становить 356 150,00 грн. (т.1 а.с.41-46).

Згідно зі свідоцтвом на приватну власність від 30 грудня 2025 року ОСОБА_2 є власником гаража № НОМЕР_9 площею 20 кв.м у товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів № 12 по АДРЕСА_9 .

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , з 20 травня 1997 року. За даними Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 виїхала з України 08 лютого 2024 року та в`їхала 10 лютого 2025 року; виїхала 05 червня 2025 року, в`їхала 06 червня 2025 року; виїхала 08 червня 2025 року та в`їхала 27 жовтня 2025 року.

12 січня 2026 року ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду 42 058,00 грн (квитанція № 0.0.4710157230.1), 02 лютого 2026 року ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок суду 42 058,00 грн (квитанція № 1.514305811.1).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення по суті позовних вимог

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково первісний і зустрічний позов суд першої інстанції фактично визнав право власності за кожною із сторін на те майно, яке за ними зареєстровано та яке перебуває у фактичному володінні.

Так, за позивачем ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності квартира АДРЕСА_2 та автомобіль Toyota Corolla, і суд визнав за ним право власності на це майно.

За відповідачкою ОСОБА_2 зареєстрована квартира АДРЕСА_1 і автомобіль Nissan Juke, і суд визнав за нею право власності на це майно.

Щодо спірного гаража, то суд визнав право власності за кожною із сторін по 1/2 частці.

Колегія суддів вважає, що суд невірно трактував вимоги ст..71 СК України.

Так, позов про визнання права власності не є вимогою про поділ майна в натурі.

Верховний Суд неодноразово вказував у своїх постановах, що якщо рухоме та нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу, є неподільним, то підлягає поділу шляхом виділення у власність кожного окремого об`єкта майна.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Отже, суд першої інстанції не здійснив поділ майна шляхом виділення у власність, а обрав невірний спосіб захисту як визнання права власності.

Крім цього, ухвалюючи рішення про визнання права власності за кожною із сторін по частці гаража, суд першої інстанції фактично не вирішив спір.

З огляду на викладене рішення суду в частині поділу майна підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо вимоги про припинення права спільної сумісної власності, то Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.

Таким чином у задоволенні позовної вимоги про припинення права спільної сумісної власності належало відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав в цій частині.

У зв`язку із чим оскаржуване судове рішення в цій частині необхідно скасувати, ухваливши нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Загальні принципи щодо поділу майна подружжя

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) виснувала, що правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності; якщо позивач таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача), то підстави для внесення відповідачем відповідної суми на депозитний рахунок суду відсутні; згода на отримання компенсації має бути надана тим із подружжя, на користь якого компенсація присуджується. Цією постановою Велика Палата Верховного Суду відступила, зокрема, від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15 та від 29 серпня 2019 року у справі № 371/1369/15-ц.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд має розглянути можливість здійснити поділ спільного майна у спосіб без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному розмірі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08, провадження № 61-12934св22).

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України.

Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України.

На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя.

Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 504/1126/19, провадження № 61-18866св21, від 02 серпня 2022 року у справі № 760/23279/20, провадження № 61-19299св21.

Тобто, на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, спростувати яку має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю; при цьому суду належить з`ясувати підстави й час набуття такого майна, а також обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23, провадження № 61-16606св23, з посиланням на постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 128/2224/20 та від 19 квітня 2023 року у справі № 464/6055/20).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.

Щодо поділу квартир

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності квартира АДРЕСА_2 , а за відповідачкою ОСОБА_2 зареєстрована квартира АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає, що в порядку поділу майна подружжя слід виділити у власність кожному із них те майно, яке за ними зареєстроване в установленому законом порядку.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про необхідність виділення ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 .

Обидві квартири є двокімнатними, розташовані в місті Чернівці на одній вулиці та незначно різняться за вартістю (2 460 446,00 грн та 2 102 949,86 грн).

ОСОБА_2 з 20 травня 1997 року зареєстрована саме у квартирі АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване на її ім`я; квартира АДРЕСА_2 , право власності на неї зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 .

Із даних Державної прикордонної служби України та пояснень самої ОСОБА_2 вбачається, що з лютого 2024 року по лютий 2025 року та з червня по жовтень 2025 року вона перебувала за кордоном; квитанції про оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_8 подані нею за окремий період 2025 року.

ОСОБА_1 заперечував проти доводів ОСОБА_2 про її безперервне проживання у цій квартирі з 2017 року. Пояснив, що в даний момент в цій квартирі не проживає лише із-за того, щоб не усугубляти конфлікт. Ключів від квартири АДРЕСА_1 він немає, оскільки ОСОБА_2 дану квартиру здає в найм, за що отримує гроші.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами порядок користування спірними квартирами, а тому в порядку поділу майна подружжя слід виділити у власність кожному саме ту квартиру, яка за кожним із них зареєстрована.

Посилання на стан здоров`я ОСОБА_2 (довідка лікаря-гінеколога від 03 листопада 2025 року) не свідчать про неможливість проживання у виділеній їй квартирі АДРЕСА_11 , яка за своїми характеристиками є аналогічною.

Доводи апеляційної скарги про заниження вартості квартири АДРЕСА_8 не спростовують висновку експерта № 01 від 07 січня 2026 року, який складений судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Щодо автомобіля Toyota Corolla

Оскільки даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_1 та знаходиться у його фактичному користуванні, то колегія суддів вважає за можливе в порядку поділу майна подружжя виділити даний автомобіль саме ОСОБА_1 .

Щодо автомобіля Nissan Juke

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно включив автомобіль Nissan Juke до складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 квітня 2024 року у справі № 727/1765/24, ухваленим за позовом самого ОСОБА_1 за участю тих самих осіб, встановлено, що сторони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають окремо, а подружні стосунки між ними припинені з 2017 року.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов визнав, що на момент придбання автомобіля спільного планування бюджету в сторін не було і кожен із них витрачав свої доходи самостійно.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 також підтвердив, що на час придбання відповідачкою спірного автомобіля вони не підтримували шлюбні відносини, спільний бюджет був відсутній.

Встановлено, що автомобіль Nissan Juke набутий ОСОБА_2 02 вересня 2023 року (дата передачі за сертифікатом № 15776*02) та зареєстрований на її ім`я 15 вересня 2023 року, тобто більше ніж через шість років після фактичного припинення шлюбних відносин та під час окремого проживання сторін. Автомобіль передано їй у власність сином сторін, який був попереднім власником транспортного засобу.

Доводи ОСОБА_1 про те, що автомобіль придбано за рахунок спільних заощаджень у сумі близько 6 000 євро, які ОСОБА_2 нібито забрала з квартири та будинку в селі Луковиця, не підтверджені жодним доказом, ґрунтуються на його власних припущеннях та, з його ж слів, на відомостях, отриманих від сина, який цього не підтвердив. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сукупність наведених доказів - встановлений судовим рішенням факт фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання з 2017 року, визнання ОСОБА_1 відсутності спільного бюджету на час набуття автомобіля, набуття автомобіля через тривалий час після припинення шлюбних відносин безпосередньо від сина сторін і відсутність будь-яких доказів участі ОСОБА_1 чи спільних коштів подружжя у його набутті - відповідно до стандарту більшої вірогідності (стаття 89 ЦПК України) спростовує презумпцію спільності цього майна. Аналогічного підходу дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 278/3095/21 (провадження № 61-1534св23), у якій автомобіль, придбаний одним із подружжя в період окремого проживання, визнано його особистою приватною власністю за відсутності доказів участі іншого з подружжя у його придбанні.

Суд першої інстанції цих обставин не врахував, положення частини шостої статті 57 СК України та частин першої, четвертої статті 82 ЦПК України не застосував, оцінки доказам у їх сукупності не надав та прийшов до помилкового висновку про віднесення спірного автомобіля до спільного майна подружжя.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 в цій частині слід задовольнити та визнати легковий автомобіль марки Nissan Juke особистою приватною власністю ОСОБА_2 та виключити його зі складу майна, що підлягає поділу.

Щодо гаража металевого № 484

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, визнавши за кожною зі сторін по частині гаража, неправильно застосував норми матеріального права та фактично не вирішив спору щодо цього майна.

Гараж металевий площею 26 кв.м за № НОМЕР_5 , що розташований на території Товариства власників індивідуальних гаражів АДРЕСА_3 , є неподільною річчю, поділ якої в натурі без втрати її цільового призначення неможливий, що сторонами не заперечується. Відповідно до частини другої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Залишення гаража у спільній частковій власності колишнього подружжя, між яким склалися неприязні стосунки, не відповідає завданню цивільного судочинства та меті поділу спільного майна.

Вирішуючи, кому з подружжя слід присудити гараж, колегія суддів враховує, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

Колегія суддів враховує, що позивачу в порядку поділу майна виділяється квартира АДРЕСА_2 вартістю 2 460 446,00 грн. та легковий автомобіль марки Toyota Corolla вартістю 280 868, 25 грн., а всього майна на суму 2 741 314,25 грн.

Відповідачці ОСОБА_2 виділяється квартира АДРЕСА_1 вартістю 2 102 949,86 грн.

Ринкова вартість спірного гаража становить 198 100,00 грн.

Встановлено, що спірним гаражем ніхто із сторін не користується.

А тому, для стягнення грошової компенсації у меншому розмірі, колегія суддів вважає, що спірний гараж слід виділити відповідачці ОСОБА_2 .

Щодо розрахунку грошової компенсації

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, що позивачу ОСОБА_1 виділяються квартира АДРЕСА_2 вартістю 2 460 446,00 грн. та автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 280 868,25 грн., а всього майна на суму 2 741 314,25 грн.

Відповідачці ОСОБА_2 виділяється квартира АДРЕСА_1 вартістю 2 102 949,86 грн. та гараж металевий АДРЕСА_4 , вартістю 198 100,00 грн., а всього майна на суму 2 301 049,86 грн.

Таким чином, різниця вартості майна між подружжями становить 440 264,39 грн. (2 741 314,25 грн. - 2 301 049,86 грн.).

Оскільки частки подружжя є рівними (стаття 70 СК України), ОСОБА_1 має компенсувати ОСОБА_2 половину цієї різниці – 220 132,20 грн (440 264,39 : 2 = 220 132,195).

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Посилання апеляційної скарги на статтю 47 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини та порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають загальний характер і не свідчать про порушення права ОСОБА_2 на житло, оскільки в порядку поділу їй виділено у власність квартиру, аналогічну за характеристиками, у якій вона зареєстрована. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно п.1, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м. вартістю 2460446,00 грн.; легковий автомобіль марки Toyota Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 см.куб. вартістю 280 868, 25 грн.

В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36,7 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м. вартістю 2102949,86 грн.; гараж металевий площею 26 кв.м за АДРЕСА_4 , вартістю 198 100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , грошову компенсацію у розмірі 220132,20 грн (двісті двадцять тисяч сто тридцять дві гривні 20 копійок) різниці в частках.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати легковий автомобіль марки Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1461 куб.см, особистою приватною власністю ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повна постанова складена судом 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак