Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №645/4743/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 645/4743/25

провадження № 22-ц/818/4778/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року ухвалене у складі судді Мартинової О.М., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року адвокат Грушевий Ю.В., який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» ( надалі ТОВ) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання кредиту № 1430049349050 від 27.10.2024 у розмірі 18354 грн, а також судові витрати у розмірі 3028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до умов кредитного договору №1430049349050 від 27.10.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК «ВІВА КАПІТАЛ" відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 4600,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 355,41% до 361,35% (0,693% в день перші 20 днів, 0,99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 2159,56% до 2670,76%. Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 27.20.2024 року по 24.02.2025 року. Відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту кредиту 26.10.2024 о 16:42:29, а в 17:13:30 27.10.2024 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті ОТП паролю «J6Z2Q7». 27.10.2024 о 17:15:10 Відповідач отримав кошти на свій картковий рахунок ПАТ "ПУМБ", м. Київ (маска картки НОМЕР_1 ). Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. TOB «Фінансова компанія «Контрактовий дім» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження кредитних коштів за транзакцією. Станом на 08.07.2025 року загальна сума заборгованості по кредиту за Договором № 1430049349050 від 27.10.2024 становить 18 354,00 грн, яка складається з наступного: Заборгованість за кредитом - 4 600,00 грн.; Заборгованість за відсотками - 4 554,00 грн.; Штраф - 9 200,00 грн. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, що є порушенням законних прав ТОВ ФК «Віва Капітал».

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором про надання кредиту №1430049349050 від 27.10.2024 року в загальному розмірі 9154 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Віва Капітал» судовий збір в сумі 1510 гривень 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Віва Капітал» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10600 гривень.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Розмір нарахованих процентів за кредитним договором повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. В той час як вимоги вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 9200 грн, який нарахований у 2024-2025 роки є безпідставними. При цьому суд вважав співмірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10600,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судовий розгляд було здійснено без належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, оскільки судові повістки направлялися за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є дійсним місцем проживання апелянта, оскільки він є знятим з реєстрації за вказаною адресою. Вказаний факт на переконання апелянта порушив його право на захист відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, вважає, що поважні причини неявки відповідача у судове засідання та його неналежне повідомлення про дату та час розгляду справи не отримали належної оцінки, що призвело до порушення принципу змагальності та рівності сторін. Наголошує також на порушенні судом норм законодавства щодо нарахування штрафних санкцій під час воєнного стану, посилаючись при цьому на пункт 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України. Вважає, що частина нарахованих позивачем штрафних санкцій у сумі 9200 грн є безпідставною та суперечить вимогам закону, що не було враховано судом першої інстанції. Також апелянт вважає завищеними судові витрати на правничу професійну допомогу, які було стягнуто з позивача, а саме у розмірі 10600 грн, через їх непропорційність складності справи.

04 серпня 2026 року від представника ТОВ «ФК «Віва Капітал» адвоката Логвінова В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить про відмову у задоволенні апеляційної скарги та про залишення без змін оскаржуваного рішення.

В обґрунтування відзиву вказує, що всупереч вимогам закону, апелянт не навів нових обставин, що підлягають встановленню, не надав заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції та не обґрунтував поважність причин неподання доказів до суду першої інстанції. Вважає, що фактично апеляційна скарга зводиться до загальних фраз та не містить жодного правового обґрунтування для скасування чи зміни законного судового рішення. Вказує, що підписуючи кредитний договір, Відповідач діяв добровільно, усвідомлено та на власний розсуд, реалізуючи принцип свободи договору, закріплений у ст. 627 ЦК України. Укладаючи цей правочин та приймаючи кредитні кошти, Відповідач завідомо розумів та усвідомлював як умови повернення грошей так і цивільно-правові наслідки невиконання взятих на себе зобов`язань. Систематичне ж невиконання умов договору та подальше ухилення від сплати кредиту свідчать не про відсутність укладення договору, а про свідоме ігнорування Відповідачем вимог закону та умов підписаного ним же правочину.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 27.10.2024 року укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту "Старт" №1430049349050 у електронній формі.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.4, 1.4.1, 1.4.2 умов договору сума кредитного ліміту складає 4600 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредитування 120 днів з 27.10.2024 по 24.02.2025. Позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю 24.02.2025 або достроково. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у графіку платежів (додаток №1), протягом дії кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 0,693% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 0,99% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.

Згідно з п. 2.23 договору кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 4600 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яка зазначається у формі НОМЕР_2 , емітовану банком України (далі платіжна картка), що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від кредитодавця обставин ( у тому числі, але не виключно, обставин форс - мажору), кредитодавець відповідальності не несе.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сума кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в зазначеному у цьому пункті договору порядку.

Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису. Також відповідач ознайомлений шляхом проставлення електронного підпису з паспортом кредиту, Додатком № 1 до договору №1430049349050 від 27.10.2024 року, в якому встановлено графік платежів.

У заяві-анкеті клієнт ОСОБА_1 повідомив ТОВ "ФК «ВІВА КАПІТАЛ» інформацію щодо своїх персональних даних, а саме: дату народження, місце проживання, РНОКПП, паспортні, номер телефону, номер платіжної картки.

Відповідно до текстів договорів клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , був ідентифікований товариством за телефоном 380675713678 за допомогою одноразового ідентифікатора J6Z2Q7.

Згідно з повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/12666 від 04.07.2025, на виконання умов договору про надання послуг з приймання та переказу платежів з ТОВ «ФК «Віва капітал» № М1805/1 від 18.05.2023 успішно виконана операція щодо перерахування 4600 грн. 27.10.2024 о 17:15 на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Позивачем долучено копію договору про надання послуг з приймання та переказу платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ "ФК «ВІВА КАПІТАЛ» №М1805/1 від 18.05.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "ФК «ВІВА КАПІТАЛ», станом на 08.07.2025 заборгованість за кредитним договором №1430049349050 від 27.10.2024 року становить 18354,00 грн, яка складається з наступного: Заборгованість за кредитом - 4600,00 грн.; Заборгованість за відсотками - 4554,00 грн.; Штраф - 9200,00 грн.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі - Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п. 69)).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997, №4-зп). Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абз. 3 ч. 2 ст. 4 Кодексу.

Законом України №2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також, цим Законом внесено аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Разом з тим, Законом України від 22.11.2023, №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 (далі - Закон №3498-IX) вказаний п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а п. 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «J6Z2Q7».

Тобто у даному випадку між сторонами наявні зобов`язальні правовідносини, оскільки матеріали справи містять інформаційне повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/12666 від 04.07.2025 про підтвердження успішності виконання операції щодо перерахування 27.10.2024 з переказу ТОВ «ФК «Віва Капітал» грошових коштів у розмірі 4600 грн на платіжну картку НОМЕР_1 .

При цьому, відповідач не надав суду доказів на спростування обставин щодо укладення ним кредитного договору, а також того, що відповідна банківська картка йому не належить (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20).

При цьому приймаючи рішення про стягнення з відповідача суми кредиту з нарахованими процентами суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону №2120-IX, згідно з якими неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, судом першої інстанції було враховано, що до вимог про стягнення штрафу в сумі 9200 грн, нарахованого ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що спростовує доводи апелянта про неврахування судом вказаних вимог.

Що стосується твердження апелянта про неналежне його повідомлення судом першої інстанції щодо дати та часу розгляду справи, що порушило його право на захист, колегія суддів вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Суд першої інстанції до відкриття провадження перевіряє адресу місця проживання відповідача, надсилаючи відповідний запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

На виконання вказаних вимог судом першої інстанції було зроблено відповідний запит до Єдиного державного демографічного реєстру та згідно відповіді якого за № 1578726 від 17.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи, судова повістка про виклик відповідача до суду першої інстанції надсилалася на адресу: АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі його зареєстрованого місця проживання. Повістка ж повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за відсутністю адресата» ( а.с. 41).

Частиною 8 статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції виконав свої процесуальні обов`язки щодо повідомлення сторони належним чином.

Доводи апелянта про те, що на момент розгляду справи він був знятий з реєстрації за вказаною адресою, колегією суддів відхиляються, оскільки апелянтом не надано суду жодних належних та допустимих доказів (витягу з реєстру територіальної громади, довідки про зняття з реєстрації тощо) на підтвердження вказаного факту.

Крім того, саме ця адреса була добровільно визначена сторонами в кредитному договорі, а тому недбале ставлення боржника до виконання своїх зобов`язань щодо інформування про зміну місця проживання, не може слугувати підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Стосовно твердження ОСОБА_1 щодо непропорційності стягнутих з нього на користь позивача витрат з надання правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, §268)).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, судова колегія бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, суд керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи суму предмета спору, судова колегія прийшла до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Віва Капітал» 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.

В іншій же частині апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки її доводи спростовуються чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Віва Капітал» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді В.Б. Яцина

Н.П. Пилипчук