Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №644/2940/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року

м. Харків

справа №№ 644/2940/26

провадження № 22-ц/818/5387/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Територіальна громада в особі Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Браженко Інна Іванівна про встановлення юридичного факту спільного проживання зі спадкодавцем,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Борисової Ірини Миколаївни на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 01 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Паляничко Д.Г., -

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Борисової І.М. звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту, а саме - сумісного проживання заявника та його батька ОСОБА_2 з 13.12.2010 по 30.03.2016 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 01 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв`язку з наявністю спору про право.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Борисова І.М. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що заява не містить спору про право, оскільки Територіальна громада в особі ХМР не заявляла таких вимог, оскільки на даній стадії вона не є спадкоємцем і її правам та обов`язкам нічого не загрожує, вони не порушені і нічого не перешкоджає їх реалізації та захисту. На стадії розгляду даної справи в суді першої інстанції Територіальна громада не може претендувати на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 . У заінтересованої особи в особі ХМР існує законний врегульований законодавством спосіб судового захисту своїх прав в порядку ст.1277 ЦК України про визнання спадщини відумерлою. Це майно, яке переходить у її власність за рішенням суду, якщо спадкоємці відсутні, усунуті від права на спадкування, не прийняли спадщину або відмовилися від неї. Проте в даній справі ці обставини ще відсутні, рішення судом по справі що не прийнято

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви вбачається спір про право, тому в даному випадку заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника, ОСОБА_2 .

Після смерті батька заявника відкрилась спадщина на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

30 травня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Браженко І.І. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно постанови приватного нотаріуса Браженко І.І. від 04 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину, у зв`язку з відсутністю відомостей про спільне проживання заявника з його батьком, так як відсутні дані про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із заявою, заявник посилався на те, що ним разом з батьком 13 грудня 2010 року придбано по частині житлового будинку з надвірними будівлями тат спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та 10 грудня 2012 року зареєстровано право власності в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». ІНФОРМАЦІЯ_2 батько заявника – ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилась спадщина, у зв`язку з чим, заявник звернувся до приватного нотаріуса Браженко І.І. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, постановою приватного нотаріуса від 04.06.2025 відмовлеон у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутності доказів про спільне проживання заявника з його батьком, так як відсутні дані про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою та просить встановити факт сумісного проживання заявника з батьком з 13.12.2010 по 30.03.2016 за адресою: АДРЕСА_1 .

Розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За приписами ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що відповідає приписам ст. 1270 ЦК України.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями ст.1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Спадкодавець – ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса 30 травня 2025 року, після спливу встановленого законодавством строку на подання заяви про прийняття спадщини, а отже, на даний час не встановлено право заявника на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, він може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Даних про наявність інших спадкоємців матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, провадження № 61-8171св19 зауважує, що особливістю розгляду справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

В даному випадку розгляд справи по суті в порядку окремого провадження може суттєво вплинути на майнові права та обов`язки зацікавленої особи – територіальної громади в особі Харківської міської ради, які в силу закону зобов`язані звернутися із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 – відумерлою.

Оскільки заявник звернувся до нотаріальної контори із заявою після спливу одного року після відкриття спадщини, а саме 30 травня 2025 року, то встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право на спадкове майно, який вирішується в порядку позовного провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Положення ст.ст 293-294 ЦПК України є такими самими.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

За таких обставин висновки суду про наявність спору про право та підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що встановлення судом факту, що має юридичне значення ніяким чином не впливає та не може вплинути на права та обов`язки заінтересованої особи, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Борисової Ірини Миколаївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 01 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина