Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №390/1171/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/381/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко І. А.

Справа № 390/1171/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., при секретарі Тюпі Ю.В., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Болотських А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Болотських А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

У протоколі про адміністративне правопорушення вказано про те, що ОСОБА_1 20.04.2026 о 16.50 год вулиця Н-23, 1 км, керуючи транспортним засобом не маючи при собі на посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року відповідно до постанови ЕНА № 6557433 від 24.01.2026 року, чим вчинив порушення п. 2.1 а) ПДР України, керування особою транспортним засобом, яка не має права керування таким транспортним засобом.

При таких обставинах, постановою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

У апеляційній скарзі адвокат Болотських А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального, порушення вимог процесуального законодавства та права ОСОБА_1 на захист, просить скасувати постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року, як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, ст.6 Конвенції про захист прав людини, рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України», а також ст.ст. 63, 129 Конституції України щодо презумпції невинуватості, адвокат Болотських А.Ю. стверджує про порушення судом першої інстанції гарантованого права на захист та справедливий суд, яке виразилось у тому, що суд не роз`яснив ОСОБА_1 його права, не дав можливості скористатись послугами адвоката, не дав належної та об`єктивної оцінки незаконним діям поліцейських, які зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 без наявності правових підстав.

Крім того, суд на думку захисника проявив упередженість та неповноту при з`ясуванні обставин цієї справи, притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з формальних підстав, за відсутності у матеріалах справи достатніх, належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_1 ознак повторності, що у свою чергу виключає наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних кваліфікуючих ознак, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

У апеляційній скарзі адвокат Болотських А.Ю. просить поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що копію постанови Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року сторона захисту отримала лише 01 червня 2026 року, після чого 09 червня 2026 року була подана апеляційна скарга, яка постановою судді Кропивницького апеляційного суду від 19.06.2026 року повернута без розгляду, в результаті сторона захисту змушена була повторно звертатись до апеляційного суду.

При вирішенні питання про поновлення адвокату Болотських А.Ю. строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження постанови Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року адвокату Болотських А.Ю. слід поновити.

З`ясувавши обставини справи, зваживши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Болотських А.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу і просила суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Болотських А.Ю. підлягає задоволенню за таких підстав.

У статті ст. 129 Конституції України закріплений конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатися про час розгляду справи про адміністративне правопорушення, результати судового розгляду справи, отримати копію судового рішення з метою оскарження постанови суду у встановленому законом порядку.

Беззаперечно адміністративне стягнення за ч.5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

При цьому, Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.

Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.

Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.

Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Згідно статті ст. 251 КУпАП ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.

У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП.

В даному випадку протокол серії ЕПР1 № 645763 від 20.04.2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП складений старшим лейтенантом поліції Лисенко Д.Ю. не на стандартному бланку, який затверджений інструкцією, а на аркуші паперу шириною 5 см., який не містить всіх необхідних даних, які повинні бути предметом з`ясування та фіксації при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, спрощений підхід до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ не допустимий, оскільки адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 за своїми санкціями прирівнюються до кримінальних проступків, які підпадають під «критерій національного права» та гарантій ст. 6 Конвенції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Порушення вимог даного пункту Правил дорожнього руху тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Повторне протягом року вчинення особою порушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Таким чином, предметом з`ясування та доказування у цій справі повинно бути наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак правопорушення, у тому числі мотиву та умислу.

Тобто, для правильного вирішення цієї справи, суд повинен був довести що дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними, а матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, обов`язково мали містити належним чином засвідчені уповноваженою на те посадовою особою Департаменту патрульної поліції в Кіровоградській області копії постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Однак, у матеріалах цієї справи є довідка інспектора САП відділу взаємодії з громадянами Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Єлизавети Шуракової та копія постанови лейтенанта поліції Байрамова Ф.Я.О. серії ЕНА № 6557433 від 24.01.2026 року про те, що ОСОБА_1 23.01.2026 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП., а також довідка про те, що ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами не отримував.

Абревіатурна довідка поліцейської Є. Шуракової та копія незаповненої постанови ОСОБА_2 без завірення печаткою, про повторне протягом року керування ОСОБА_1 автомобілем без посвідчення водія, це лише інформація, яка повинна підтверджуватись доказами, яким суд у свою чергу зобов`язаний дати оцінку відповідності критеріям належності та допустимості.

Апеляційний суд вважає, що для об`єктивності та повноти судового розгляду, суд повинен був витребувати з Департаменту патрульної поліції належним чином завірену постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, яка набрала законної сили, забезпечити реалізацію права ОСОБА_1 на захист, переглянути відеозапис, допитати поліцейських, дати оцінку нетактовній і по суті недопустимій поведінці працівників поліції, які перевищують свої функціональні обов`язки, проявляють явну неповагу, зверхнє ставлення до військовослужбовця, погрожують затриманням та доставленням автомобіля на штраф майданчик, якщо ОСОБА_1 не буде виконувати їх умови і, лише після цього, вирішувати питання про наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Однак суд цього не зробив, формально розглянув справу, вказавши про те, що для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності доказів достатньо.

Крім того, апеляційний суд відмічає, Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що фабула обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП виписана неправильно і не конкретизована, не містить переліку обов`язкових кваліфікуючих ознак даного правопорушення.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано про те, що ОСОБА_1 20.04.2026 о 16.50 год вулиця Н-23, 1 км, керуючи транспортним засобом не маючи при собі на посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року відповідно до постанови ЕНА № 6557433 від 24.01.2026 року, чим вчинив порушення п. 2.1 а) ПДР України, керування особою транспортним засобом, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Таке формулювання не відповідає диспозиції ч.2 та ч.5 ст. 126 КУпАП, оскільки не містять конкретних даних про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП і як зазначено вище, інформаційна довідка про скоєння, без наявності у матеріалах справи належним чином завіреного рішення, яке набрало законної сили, породжує відповідні юридичні наслідники, ставить під сумнів законність та обгрунтованість судового рішення.

В Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Вищенаведені обставини дозволяють зробити однозначний висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять в собі достатніх, належних та допустимих доказів, які б з об`єктивністю свідчили про його умисні та протиправні дії, посилання в оскаржуваній постанові про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений поліцейським з порушенням вимог ст. 256 КУпАП та інформативною довідкою, на думку апеляційного суду не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, вважаю, що матеріали справи не містять і судом не доведено факт того, що дії ОСОБА_1 були умисними та завідомо протиправними.

Доводи адвоката Болотських А.Ю. про те, що ОСОБА_1 військовослужбовець і рухався до місця знаходження підрозділу, тобто керував автомобілем у стані крайньої необхідності, яке у кожному випадку є оціночним, підтверджуються відеозаписом обставин події, поліцейські взагалі зобов`язані були повідомити про цей випадок працівників ВСП і до їх приїзду не вживати ніяких заходів стосовно військовослужбовця.

В даний час військовослужбовець ОСОБА_1 після проходження навчання, готується до проходження теоретичного іспиту в органах МВС, планує отримати посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, суди не вправі застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Як вбачається з довідки, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами, з урахуванням того, що ОСОБА_1 захищає суверенітет та територіальну цільність нашої Держави, під час повномасштабного вторгнення рф на територію України, на думку апеляційного суду буде не справедливим.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка діяла передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальності за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують посилання в статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

В даній ситуації ОСОБА_1 без посвідчення водія не мав права керувати автомобілем, однак проходження служби та рух до місця дислокації підрозділу, у деякій мірі виправдовує його дії, від яких не настало ніяких негативних наслідків.

Безграмотність поліцейських та нетактовна поведінка, під час спілкування, некоректні висловлювання в адресу військовослужбовця, формалізм, «прискорений та «ефективний» судовий розгляд, на думку апеляційного суду нічого спільного із законністю та правосуддям не має.

Визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів.

Окремо апеляційний суд відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.

Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника Болотських А.Ю. підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Болотських А.Ю. строк на апеляційне оскарження постанови Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Болотських А.Ю. - задовольнити.

Постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов