Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №347/1020/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/1020/26

Провадження № 22-ц/4808/1358/26

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАС» – адвоката Мосійчук Альони Ігорівни на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року, в складі судді Крилюк М. І., ухвалене в м. Косів Івано-Франківської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАС» (надалі ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 31 травня 2025 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1558-5406. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 5 000,00 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 23 днів; знижена % ставка – 0, 01 % в день; стандартна % ставка – 1,00 % в день.

Також додатковою угодою № 1 від 01. 07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1558-5406 від 31 травня 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000, 00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, всупереч умовам договору незважаючи на повідомлення, відповідач не повністю виконав свої зобов`язання та допустив заборгованість.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1558-5406 від 31 травня 2025 року у розмірі 18 224, 88 гривень, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 840, 00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі – 10 234, 88 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦКУ – 3 000 грн, заборгованість по комісії – 150 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1558- 5406 від 31.05.2025 р., в розмірі 8 840 грн а також судові витрати в сумі 1291,26 грн, по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку частково стягуючи прострочену заборгованість за нарахованими процентами, оскільки такі проценти були погодженні сторонами. Відтак позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 та п. 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п.4.14. кредитного договору.

Щодо зазначення судом першої інстанції про перебування на лікуванні відповідача, як підставу для зменшення розміру процентів, які підлягали стягненню з відповідача, то апелянт зазначає, що відповідачу було відомо про існування зобов`язання та необхідність його виконання з моменту укладення кредитного договору. Надані відповідачем медичні документи підтверджують факт перебування на стаціонарному лікуванні, однак не містять відомостей щодо втрати працездатності чи неможливості здійснення будь-якої трудової діяльності.

Також, зазначає, що включення до умов договору стягнення одноразової комісії повністю узгоджується із законодавством і не може вважатися несправедливими, як зазначає суд першої інстанції.

Крім того, вважає хибним висновок суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки вважає, що зазначені нарахування не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового прав кредитора.

Відповідач ОСОБА_1 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом у загальному розмірі 8 840 грн.

Позивач оскаржує рішення суду тільки в частині відмови у стягненні заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 6 234, 88 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦКУ – 3000, 00 грн, заборгованості по комісії – 150, 00 яке і підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення погодився із заявленим товариством розміром заборгованості за кредитом, водночас, частково стягуючи заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, виходив з того, що нарахування таких відсотків вдвічі перевищує розмір основного боргу за кредитним договором, який складає 4 840 грн. Крім того, суд взяв до уваги письмові пояснення відповідача, у яких останній просив врахувати збіг важких обставин, а саме перебування на лікуванні. Також, на думку суду першої інстанції не підлягають стягненню нараховані позивачем відсотки на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки такі були нараховані під час дії воєнного стану, що не відповідає вимогам закону, а тому заявлена до стягнення сума 3 000 грн задоволенню не підлягає, як і не підлягає задоволенню вимога позивача у частині стягнення комісії у сумі 150 грн, оскільки із матеріалів справи не вбачається надання відповідачу будь-якої окремої самостійної послуги, за яку могла б стягуватись така комісія. Фактично зазначена комісія є складовою плати за надання кредиту та дублює проценти за користування кредитними коштами.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до копії кредитного договору від 31.05.2025 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1558-5406 (а.с.11-20).

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 5 000 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 23 днів; знижена % ставка – 0,01 % в день; стандартна % ставка – 1,00 % в день;

Також Додатковою угодою №1 від 01.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1558-5406 від 31.05.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000 грн (роздруківка тексту Додаткової угоди додана до Позовної заяви).

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р.) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Станом на 02.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 18 224,88 гривень: заборгованість за кредитом – 4 840 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 10 234,88 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК України – 3 000 гривень; заборгованість по комісії – 150 гривень.

Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт укладення 31 травня 2025 року між ними кредитного договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач факту отримання кредитних коштів не заперечував, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 840 грн суд уважав обґрунтованими. Водночас вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 10 234,88 грн вважав необгрунтованою, оскільки такі проценти є завищеними. Крім того, судом враховано збіг важких матеріально-побутових умов, які виникли у відповідача у зв`язку із перебуванням на лікуванні, в підтвердження чого останній долучив до матеріалів справи виписки із історії хвороби та із медичної карти амбулаторного хворого.

Проте колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та уважає його помилковим з огляду на таке.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Крім того, саме по собі перебування відповідача на стаціонарному лікуванні не може безумовно свідчити про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих процентів. Укладаючи кредитний договір, відповідач усвідомлював характер та обсяг прийнятих на себе грошових зобов`язань, а тому мав можливість оцінити власний фінансовий стан та здатність належним чином виконувати умови договору.

Водночас відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів відсутності інших джерел доходу, майна чи інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали сплату останнім процентів за користування кредитом.

Таким чином, наведені відповідачем обставини тимчасових фінансових труднощів або перебування на лікуванні не свідчить про наявність виняткових обставин, які могли б бути підставою для зменшення нарахованих процентів.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру процентів за користування кредитом посилаючись на важкі матеріально-побутові умови відповідача, оскільки нарахування позивачем процентів за користування кредитом здійснювалося в межах строку кредитування, є правомірним та узгоджується з умовами кредитного договору, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 10 234,88 грн підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів річних на підставі ст. 625 ЦКУ.

Так, представник ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просила окрім стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, однак з такою вимогою колегія суддів погодитись не може.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

З огляду на вищезазначене, вимога ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 , 3 000 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає необґрунтованою також відмову суду в стягненні із відповідача на користь позивача комісії за видачу кредиту у визначеному ним розмірі 150 грн, оскільки ця комісія є разовою платою саме за видачу кредиту, її сплата обумовлена п. 4.7. Договору, з яким відповідач погодився підписавши договір про відкриття кредитної лінії та додаткову угоду до нього. Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» не містить заборони на стягнення такої комісії як частини загальних витрат за кредитом (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 12), включаючи комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Також слід зазначити, що плата за ініціювання кредиту врегульована постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, а саме як комісія за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2025 року № 1558-5406 та додаткової угоди до нього у розмірі 15 224, 88 грн, з яких: 4 840 грн – заборгованість за кредитом, 10 234,88 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 150 грн – заборгованість по комісії.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги частково у розмірі 15 224,88 грн. із заявлених позивачем 18 224,88 грн., що становить 83,53 % (15 224,88 грн х 100 / 18 224,88 грн) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме: 2 223,90 грн (2 662,40 грн. х 83,53%) сплаченого судового збору за подання позовної заяви (т.1, а.с. 10) та 3 335,85 грн (3 993,60 грн. х 83,53%) – за подання апеляційної скарги (т.1, а.с. 107).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» – задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року – скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1558-5406 від 31 травня 2025 року та додаткової угоди до нього у розмірі 15 224 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн 88 коп., з яких: 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. – заборгованість за кредитом, 10 234 (десять тисяч двісті тридцять чотири) грн 88 коп. – заборгованість за нарахованими процентами, 150 (сто п`ятдесят) грн. – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три ) грн 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги 3 335 (три тисячі триста тридцять п`ять) грн 85 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта