Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №727/10702/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10702/26

Провадження № 2/727/3475/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участі секретаря судового засідання: Москалюк І.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дубець Микола Олексійович, до Житлово-будівельного кооперативу № 35 про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дубець Микола Олексійович звернулися до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 35 про визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 16.04.2008 року зроблено відповідний актовий запис за № 832.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру за АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_4 , про що Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівців Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09.05.2026 року складено відповідний актовий запис № 461.

23 березня 2026 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Новосельської І.Л. із заявою про прийняття спадщини , яка відкрилася після смерті батька.

26 травня 2026 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Новосельської І.Л. із заявою про прийняття спадщини , яка відкрилася після смерті матері.

14 квітня 2026 року позивачі отримали постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії. Даною постановою відмовлено спадкоємцям за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ними не подано приватному нотаріусу документів, що підтверджують право власності та документів про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка успадковується.

У зв`язку із тим, що у позивачів відсутній правовстановлюючий документи на спадкове майно, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони вимушені звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до довідки від 20.03.2026 року за № 22 виданою ЖБК № 35, ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . Будинок належить ЖБК № 35. ОСОБА_3 був членом ЖБК № 35 з 20 березня 1979 року. Вартість квартири становить 10573,54 крб. Виплачена повністю ОСОБА_3 20 січня 1991 року.

Таким чином, можна зазначити, що ОСОБА_3 набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 на законних підставах - відповідно до ст. 15 Закону УРСР від 07.02.1991 року «Про власність», як член житлово-будівельного кооперативу, який повністю внес свій пайовий внесок.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, оскільки заповіту він за життя не залишав, а неоформлення ним правовстановлюючих документів не позбавляло його цього права, а лише обмежувало правомочності власника щодо розпорядження таким майном.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли його сини – позивачі по справі та його дружина ОСОБА_4 , але остання не оформила своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю.

Інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , крім позивачів, немає.

На підставі вищевикладеного просять суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, у порядку спадкування за законом, а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 82,90 кв.м., в тому числі житлової площею 51,20 кв.м. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно, у порядку спадкування за законом, а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 82,90 кв.м., в тому числі житлової площею 51,20 кв.м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2026 року призначено справу до розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак їх представник надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про визнання позову.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 16.04.2008 року зроблено відповідний актовий запис за № 832.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру за АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_4 , про що Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівців Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 09.05.2026 року складено відповідний актовий запис № 461.

23 березня 2026 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Новосельської І.Л. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька.

26 травня 2026 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Новосельської І.Л. із заявою про прийняття спадщини , яка відкрилася після смерті матері.

14 квітня 2026 року позивачі отримали постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії. Даною постановою відмовлено спадкоємцям за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ними не подано приватному нотаріусу документів, що підтверджують право власності та документів про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка успадковується.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли його сини – позивачі по справі та його дружина ОСОБА_4 , але остання не оформила своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю.

Інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , крім позивачів, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 384 ЦК України передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. №697-ХП, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому у користування набуває права власності на це майно.

Крім того, згідно зі ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Відповідно до довідки від 20.03.2026 року за № 22 виданою ЖБК № 35, ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . Будинок належить ЖБК № 35. ОСОБА_3 був членом ЖБК № 35 з 20 березня 1979 року. Вартість квартири становить 10573,54 крб. Виплачена повністю ОСОБА_3 20 січня 1991 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 на законних підставах - відповідно до ст. 15 Закону УРСР від 07.02.1991 року «Про власність», як член житлово-будівельного кооперативу, який повністю внес свій пайовий внесок.

Так, згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Суд вважає, що позивачами надано належні докази, які є підставою для задоволення їх позовних вимог. На підставі наведеного вище, враховуючи положення ст.264 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд, окрім іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, приймаючи визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.3,12,13,81,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дубець Микола Олексійович, до Житлово-будівельного кооперативу № 35 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, у порядку спадкування за законом, а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 82,90 кв.м., в тому числі житлової площею 51,20 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно, у порядку спадкування за законом, а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 82,90 кв.м., в тому числі житлової площею 51,20 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.С. Гавалешко