Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №725/7054/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/7054/26

Провадження № 2/727/3929/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді – Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1024359 від 20 січня 2020 року в розмірі 27 907,21 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту – 12 149,19 грн; простроченої заборгованості за процентами – 14 858,08 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту – 899,94 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 1024359, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 14 999,00 грн зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, однак відповідач кредит у повному обсязі не повернула, проценти не сплатила. 16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Позивач направляв відповідачу претензію про погашення заборгованості від 01.04.2026 № 20115387/3462, проте заборгованість не погашена.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів суд направив відповідачу за адресою її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судові виклики і повідомлення фізичних осіб, які не мають статусу підприємця, здійснюються за адресою їх зареєстрованого місця проживання. Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подала, будь-яких заяв чи клопотань від неї до суду не надходило. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Судом встановлено, що 20 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено кредитний договір № 1024359 (індивідуальна частина) (далі – Договір). Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором R27744, який направлено 20.01.2020 о 10:38:18 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 , зазначений у Договорі.

За умовами пунктів 1.1–1.4 Договору позикодавець надав позичальнику фінансовий кредит у сумі 14 999,00 грн строком на 30 днів з 20.01.2020, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 19.02.2020. Відповідно до пунктів 1.5–1.5.2 Договору комісія за надання кредиту становить 899,94 грн (6 % від суми кредиту) і нараховується одноразово, а проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,75 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом і за строк кредитування становлять 3 374,78 грн; сукупна вартість кредиту (без урахування суми кредиту) становить 4 274,72 грн. Пунктом 1.6 Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, яка згідно з пунктом 2.2.3 Договору застосовується в разі, якщо позичальник всупереч умовам Договору продовжує користуватися кредитом після терміну його повернення. Графіком розрахунків (додаток № 1 до Договору) визначено єдиний платіж 19.02.2020 у сумі 19 273,72 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 14088122 від 20.01.2020 ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу 14 999,00 грн на платіжну картку MasterCard з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1024359». Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за Договором.

Відповідно до відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення 20.01.2020 нараховано комісію за надання кредиту в сумі 899,94 грн, а з 21.01.2020 – проценти за ставкою 0,75 % на день (112,49 грн на день). 18.02.2020 відповідач сплатила 1 499,90 грн в погашення тіла кредиту та 1 248,65 грн – в погашення процентів, а 07.03.2020 – 1 349,91 грн в погашення тіла кредиту та 1 481,50 грн – в погашення процентів (усього в погашення процентів – 2 730,15 грн). Залишок тіла кредиту після цього становив 12 149,19 грн. Проценти нараховувалися первісним кредитором і після 19.02.2020, зокрема з 23.03.2020 – за базовою ставкою 1,50 % на день (182,24 грн на день), по 21.05.2020. Доказів укладення сторонами додаткових угод про продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, на виконання якого сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2020. Оплату прав вимоги в сумі 1 364 797,32 грн здійснено згідно з платіжною інструкцією № 20165 від 16.11.2020. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 52-МЛ до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором (дата закінчення договору – 19.02.2020) у загальній сумі 27 907,21 грн, з яких: залишок за тілом кредиту – 12 149,19 грн, залишок за процентами – 14 858,08 грн, залишок за комісією – 899,94 грн. Позивач нарахувань за Договором не здійснював, доказів погашення заборгованості відповідачем після 07.03.2020 матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних); правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без проходження реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та прийняття пропозиції укласти договір.

Встановлені судом обставини свідчать, що Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер її мобільного телефону, а кредитні кошти перераховано на її платіжну картку. Крім того, відповідач двічі здійснювала платежі на виконання Договору, що свідчить про визнання нею факту укладення Договору та отримання кредиту. Таким чином, Договір є укладеним, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір недійсним не визнавався.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ від 16.11.2020 укладено у письмовій формі, оплачено новим кредитором, недійсним не визнавався. Отже, позивач набув права кредитора за Договором в обсязі і на умовах, що існували в первісного кредитора на момент переходу цих прав, тобто лише в тому обсязі, в якому вони правомірно існували.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 14 999,00 грн підтверджено платіжним дорученням № 14088122 від 20.01.2020. З урахуванням сплачених відповідачем в погашення тіла кредиту 2 849,81 грн залишок тіла кредиту становить 12 149,19 грн. Строк повернення кредиту настав 19.02.2020, однак доказів повернення решти кредиту відповідач суду не надала. Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 149,19 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Комісію за надання кредиту в розмірі 899,94 грн (6 % від суми кредиту) погоджено сторонами в пункті 1.5.1 Договору як складову сукупної вартості кредиту, з якою відповідач була ознайомлена до укладення Договору. Доказів її сплати матеріали справи не містять, відповідач умову Договору про комісію не оспорювала. Отже, вимога про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 899,94 грн підлягає задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу визначеного договором строку кредитування кредитодавець має право на стягнення з позичальника заборгованості за кредитом, а також процентів, нарахованих на прострочену суму відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не процентів за користування кредитом. Наявність у договорі умови про нарахування процентів до дати фактичного повернення кредиту цього висновку не змінює.

Як встановлено судом, строк кредитування за Договором становив 30 днів і сплив 19.02.2020, що підтверджується також витягом з реєстру боржників, у якому датою закінчення договору зазначено 19.02.2020. Доказів продовження строку кредитування (укладення додаткових угод) позивач суду не надав. Отже, первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом лише в межах строку кредитування – з 21.01.2020 по 19.02.2020.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування в межах строку кредитування первісним кредитором нараховано проценти в сумі 3 363,45 грн (112,49 грн ? 29 днів з 21.01.2020 по 18.02.2020 + 101,24 грн за 19.02.2020), що не перевищує передбаченого Договором розміру. З урахуванням сплачених відповідачем в погашення процентів 2 730,15 грн заборгованість за процентами в межах строку кредитування становить 633,30 грн (3 363,45 грн – 2 730,15 грн), яка підлягає стягненню. Проценти в решті суми – 14 224,78 грн – нараховано після спливу строку кредитування, в тому числі за підвищеною базовою ставкою 1,50 % на день, без належної правової підстави, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Вимог про стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, позивач не заявляв.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 13 682,43 грн, з яких: 12 149,19 грн – заборгованість за тілом кредиту, 633,30 грн – заборгованість за процентами, 899,94 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту. У задоволенні вимоги про стягнення процентів у сумі 14 224,78 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 32752 від 19.05.2026. Позовні вимоги задоволено на суму 13 682,43 грн із заявлених 27 907,21 грн, тобто на 49,03 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 305,33 грн (2 662,40 грн ? 13 682,43 грн / 27 907,21 грн).

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», яким вартість правничої допомоги за одну кредитну справу визначено у фіксованому розмірі 8 000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.10.2025 № 1408806; акт наданих послуг № Д/24365 від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг, згідно з яким адвокатом надано усну консультацію, ознайомлено з матеріалами кредитної справи, погоджено правову позицію, складено та подано позовну заяву (загалом 6 год 30 хв). Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подала. Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 3 922,26 грн (8 000,00 грн ? 13 682,43 грн / 27 907,21 грн).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 128, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1024359 від 20 січня 2020 року в розмірі 13 682 грн 43 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 12 149,19 грн, заборгованості за процентами – 633,30 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту – 899,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 1 305 грн 33 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 922 грн 26 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Танасійчук