Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №490/3604/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3604/26

нп 2/490/3185/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань Шведюк Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (далі – ТОВ «ФК «Солвентіс», позивач) до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договором право вимоги за яким відступлено ТОВ «ФК «Солвентіс», внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитним договором №4352630 від 30.12.2020 року в сумі 19 950,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками – 14 950,00 грн.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Шолох Л.М. від 24.06.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.09.2026 року від представника відповідача, Шокурова Ю.Л., надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просив просив відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено кредитний договір №4352630.

На підставі укладеного договору, відповідачу були надані кошти у розмірі 5 000,00 грн, строк дії договору з 30.12.2020 до 18.07.2021 зі сплатою процентів у базовий період з 30.12.2020 до 19.01.2021 у розмірі 1,45% за кожен день користування кредитом, у спеціальний період з 20.01.2021 до 18.07.2021 у розмірі 3% за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток.

На підтвердження переказу кредитних коштів в розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку 5375414122261752 позивач надав довідку ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 02.11.2024.

29.10.2025 року згідно умов Договору про відступлення прав вимоги №29/10-2025 ТОВ «Алекскредит» відступило право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Секвоя Капітал».

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого, ТОВ «Секвоя Капітал» передав ТОВ «ФК «Солвентіс» до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимог в тому числі і до відповідача.

Однак після передачі права вимоги за кредитним договором відповідач не виконав свої зобов`язання перед ТОВ «ФК «Солвентіс» і допустив виникнення заборгованості за договором позики №4352630 від 30.12.2020 року у розмірі 19 950,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Зі змісту позовної заяви слідує, що кредитний договір з відповідачем укладено в електронному вигляді.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені у Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII.

Законодавство України у сфері електронної комерції ґрунтується на Конституції України і складається із Цивільного та Господарського кодексів України, законів України «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», «Про електронні довірчі послуги», «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них (частина друга статті 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 цього закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 ст. 11 цього закону, Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до приписів статей 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами зазначеними у частинах 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першої статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом досліджена довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» щодо зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Однак, суд звертає увагу, що у Кредитному договорі не міститься інформації, що саме цей картковий рахунок належить Позичальнику.

Тож суд приходить висновку, що позивач не надав достатніх доказів фактичного перерахування коштів на банківський рахунок позичальника, зокрема не було надано підтверджень транзакцій, які б свідчили про виконання кредитором зобов`язання щодо надання кредиту.

Також суд звертає увагу на те, що звкртаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «Солвентіс» вказує себе кредитором за кредитним договором №4352630 від 30.12.2020, укладеним відповідачем з ТОВ «Алекскредит», право грошової вимоги від якого перейшло до ТОВ «Секвоя Капітал» на підставі договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025, а згодом від ТОВ «Секвоя Капітал» до позивача на підставі договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025.

Згідно з п.2.1.3 договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається шляхом підписання Сторонами Договору, відповідного Реєстру прав вимог та повідомлення Боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим Договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді Сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

З наведеного слідує, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Алекскредит» до наступного кредитора ТОВ «Секвоя Капітал».

За таких обставин, позивач не довів і набуття ним, як наступним після ТОВ «Секвоя Капітал» кредитором, своїх прав вимоги до відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 Верховний Суд вказував на те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість та про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у стягнення заборгованості за кредитним договором №4352630.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись 12,13, 18, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4352630 від 30.12.2020 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс», адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.М. Шолох