Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №490/8273/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

нп 2/490/869/2026 Справа № 490/8273/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Романової К.Т, без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб особа, що здійснює ліквідацію АТ «Дельта банк», АТ «Дельта Банк» про визнання іпотеки припиненою та скасування державної реєстрації іпотеки та заборони,

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою в якій просить визнати припиненою іпотеку квартири, розташованої в АДРЕСА_1 , за укладеним ОСОБА_1 із Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» іпотечним договором від 08.11.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. 08.11.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 3440; скасувати державну реєстрацію іпотеки квартири: номер запису про іпотеку №5604800 (спеціальний розділ) від 08.11.2006 р.; та скасувати державну реєстрацію заборони на нерухоме майно: номер запису про обтяження №5604801 (спеціальний розділ) від 08.11.2006 р.

В обгрунтування позову зазначає, що 08 листопада 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №3440, посвідчений ПН Миколаївського МНО Філіпенко В.В., згідно з яким в іпотеку Банку передано однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Іпотека забезпечувала виконання зобов`язань за кредитним договором № 14/1/06-Z від 08 листопада 2006 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , за умовами якого позичальник зобов`язався повернути до 07 листопада 2011 року кредит у розмірі 8 000 доларів США зі сплатою процентів та штрафних санкцій.

На підставі іпотечного договору 08 листопада 2006 року нотаріусом накладено заборону відчуження предмета іпотеки ((спеціальний розділ) 5604801 від 08.11.2006р., реєстраційний номер обтяження 4024830), та 08 листопада 2006 року внесено запис про ((спеціальний розділ) №5604800 від 08.11.2006р., реєстраційний номер іпотеки 4024756).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим того ж дня Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців, що має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, припинення таких зобов`язань. Також зазначає, що оскільки Акціонерне товариство «Дельта банк», яке є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», не зверталось з 12.04.2021р. по дату звернення до суду до органів нотаріату з вимогами кредитора, виконавчі документи до органів державної виконавчої служби про стягнення боргу не надходили, самостійно записи з державного реєстру виключити відмовляється, а тому вважає, що іпотека підлягає визнанню судом припиненою з скасуванням відповідних записів та державної реєстрації самої іпотеки.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 червня 2021 року № 263147208 зазначені обтяження продовжують діяти.

Позивачка зазначає, що наявність вказаних обтяжень порушує її право власності, оскільки унеможливлює вільне розпорядження майном, у зв`язку з чим таке право підлягає судовому захисту шляхом визнання іпотеки припиненою, скасування державної реєстрації іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна.

12 січня 2026 року від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилався на дефект суб`єктного складу сторін, недоведеність обставин, які свідчать про порушення прав та охоронюваних інтересів позивача саме з боку Фонду. Зазначив, що оскільки ВАТ «Кредитпромбанк» є припиненим, а АТ «Дельта банк» перебуває в стадії ліквідації, то Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є самостійною юридичною особою публічного права, що виконує спеціальні функції, має свій окремий ідентифікаційний код юридичної особи та не може бути ототожненим з Банком. Крім того, представник зазначив, що за даними програмного комплексу «Єдина операційна інформаційна система Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» відсутня будь-яка інформація про як про кредитний так і про іпотечний договори.

13 січня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, згідно з якою представник посилався на те, що відповідачем не подано суду доказів наявності заборгованості та зазначив про недоречність послань на обставини іншої цивільної справи №490/8796/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аверс Капітал» про визнання іпотеки припиненою, скасування реєстрації іпотеки та заборони. Також вказує, що АТ «Дельта Банк» не здійснював відступлення чи продаж прав вимог за спірним кредитним та іпотечним договорами, таких доказів не містять матеріали справи, а також відповідач їх не надав суду.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року витребувано у АТ «Дельта Банк» виписки по рахункам за кредитним договором №14/1/06-Z від 08.11.2006р., укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та інформацію (розрахунок заборгованості) про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором.

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року залучено до участі у справі співвідповідача Акціонерне товариство "Дельта банк" та відкладено підготовче судове засідання.

27 січня 2026 року на виконання вимог ухвали від 14.01.2026р. про витребування в АТ «Дельта Банк» виписок по рахункам та інформації про заборгованість за кредитним договором надійшла заява представника АТ «Дельта Банк» про відсутність в даних програмного комплексу «Єдина операційна інформаційна система Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» запитуваної інформації та неможливість виконання вимог суду.

03 квітня 2026 р від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи лист Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південня міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 02.04.2026р. про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, згідно журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві, журналів реєстрації загальної вхідної кореспонденції, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження також в ході моніторингу автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме розділу «Пошук ВП/ВД», «Пошук ВП/ВД (спецрозділ)», «Пошук ВП/ВД (архів)», встановлено, що станом на 02.04.2026 виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості, звернення стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 . та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 , на користь АТ «Дельта банк», ЄДРПОУ 34047020, та ПАТ «Кредитпромбанк», ЄДРПОУ 21666051 у Відділ на виконанні не перебуває та не перебувало.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .

Позивач в судове засідання не з`явився, представник надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила про задволення позовних вимог.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися судом належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

08 листопада 2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №3440, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В., згідно з яким в іпотеку Банку передано однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Іпотека забезпечувала виконання зобов`язань за кредитним договором № 14/1/06-Z від 08 листопада 2006 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , за умовами якого позичальник зобов`язався повернути до 07 листопада 2011 року кредит у розмірі 8 000 доларів США зі сплатою процентів та штрафних санкцій.

На підставі іпотечного договору 08 листопада 2006 року нотаріусом накладено заборону відчуження предмета іпотеки ((спеціальний розділ) 5604801 від 08.11.2006р., реєстраційний номер обтяження 4024830), та 08 листопада 2006 року внесено запис про ((спеціальний розділ) №5604800 від 08.11.2006р., реєстраційний номер іпотеки 4024756).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим того ж дня Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно витягу з Спадкового реєстру №82703783, виданого приватним нотаріусом миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. від 29 вересня 2025р. в Спадковому реєстрі відсутня інформація про спадкову справу після смерті ОСОБА_2 ..

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 червня 2021 року № 263147208 зазначені обтяження продовжують діяти.

Згідно даних пошуку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень станом на час звернення до суду , виконавчих проваджень, де ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є боржниками, а АТ «Дельта банк» стягувачем - не виявлено.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 статті 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Частиною першою-третьою статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що АТ «Дельта Банк» було відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (іпотекою).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, оскільки сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань, вимоги про визнання іпотеки припиненою та скасування державної реєстрації є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21) та від 25 червня 2024 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68-70), іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Оскільки іпотека припиняється одночасно з основним зобов`язанням (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), вимоги про скасування обтяження у виді заборони на нерухоме майно та виключення з державних реєстрів записів про іпотеку є похідними та підлягають розгляду одночасно із вимогою про визнання іпотеки припиненою.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Процедура використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно визначена чинним Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5, зареєстрованим у МЮУ 18.12.2012 за № 2102/22414.

Пункт 7 вказаного Порядку передбачає, що державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об`єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об`єкта. У разі, коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

За таких обставин, з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою та загальних засад (принципів) цивільного судочинства, суд ввжає обґрунтованими позовні вимоги про скасування реєстрації заборони відчуження нерухомого майна – вищезазначеної квартири, яка внесена на підставі договору іпотеки від 08.11.2006 року, як наслідки припинення іпотечного договору .

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачкою вимог щодо визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки та припинення обтяження іпотеки нерухомого майна, заборони його відчуження, скасування реєстрації відповідних записів, оскільки наявні обтяження щодо належного позивачці майна порушують її право власності .

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відсутності порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача саме Фондом.

З 05 жовтня 2015 року АТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі ліквідації, яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатором) у відповідності з положеннями спеціального закону, яким є

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 і п.8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таку правову позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 559/1777/15-ц, від 28.11.2018 р. у справі № 383/2/17, від 20.03.2019 р. у справі № 161/4985/17, від 11.09.2019 р. у справі № 910/7122/17.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є самостійною юридичною особою публічного права, що виконує спеціальні функції, має свій окремий ідентифікаційний код юридичної особи та не може бути ототожненим з Банком. (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/20963/17-ц, провадження № 61-2505св21).

За змістом правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 11.08.2021р. по справі № 363/3686/18, від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19, «спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що іпотекодержателем та обтяжувачем за спірними іпотекою та обтяженнями згідно з відомостями Державного реєстру обтяжень нерухомого майна є саме АТ «Дельта банк», який перебуває у процедурі ліквідації, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у даному випадку виконує функцію органу управління та контролю банку до завершення процедури його ліквідації.

За такого суд приходить до висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є належним відповідачем у даній справі та вимоги позивачки до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачено при подачі позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 89, 141, 247, 259, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених до Акціонерного товариства «Дельта банк» - задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_3 , за іпотечним договором від 08.11.2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В., реєстровий номер 3440.

Скасувати запис про заборону відчуження на нерухоме майно та виключити з відповідних Державних реєстрів записи про заборону відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованої на підставі договору іпотеки, серія номер №3440, виданий 08.11.2006; номер запису про обтяження №5604801 (спеціальний розділ) від 08.11.2006 р.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 12886564 від 07.05.2014 р., приватний нотаріус Ковальчук Сергій Павлович, Київський міський нотаріальний округ.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя Гуденко О.А.