Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №725/3796/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/3796/26

Номер провадження 2/725/1005/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 10.08.2023 року між відповідачем та ТзОВ «Аванс Кредит» укладено Договір про надання фінансового кредиту № 12175-08/2023 відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6400 грн. строком на 360 днів, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Вказував на те, що 12.12.2023 року ТзОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу № 12122023 відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками, в тому числі до ОСОБА_1 .

Зазначав, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 64000 грн., з яких: 6400 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 57600 грн. – заборгованість за відсотками.

Звертав увагу на те, що на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив: заборгованість за тілом кредиту — 6400,00 грн.; заборгованість за відсотками — 20000,00 грн. Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Отже, позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

Таким чином, первісним кредитором нараховано заборгованість за відсотками на суму 20000 грн., а позивач донарахував ще 37000 грн.

З урахуванням вище наведеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь позивача вище вказану заборгованість та судові витрати.

На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому відповідач звертала увагу на те, що загальна сума заборгованості за процентами в розмірі 57 600,00 грн. у дев`ять разів перевищує основну суму кредиту в розмірі 6 400,00 грн., що на її думку не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Посилалась на положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної відсоткової ставки. Просила в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум, правомірність та обґрунтованість яких позивачем належним чином не доведена, відмовити; провести перевірку розрахунку заборгованості, наданого позивачем, зокрема щодо правових підстав та обґрунтованості нарахування 37 600,00 грн. процентів за період з 13.12.2023 року по 03.08.2024 року; не включати до складу заборгованості суми, які не підтверджені належними та допустимими доказами або нараховані без належної правової підстави; зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн до розумного та співмірного розміру відповідно до статті 137 ЦПК України; судові витрати, у тому числі судовий збір, розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно до фактично задоволених позовних вимог.

У відповіді на відзив, яка оформлена у виді письмових пояснень, представник позивача вказував на те, що відповідач погодилась на умови наданні кредиту, в тому числі на розмір денної відсоткової ставки, добровільно підписала електронний договір та отримала кредитні кошти, а тому зобов`язана сплатити відсотки за користування кредитом, у розмірі, що відповідає умовам договору та нормам закону, адже згідно Закону № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX- 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів – 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX – 1% (з 21.08.2024 року). Просив позов задовольнити.

Також, сторонами було подано додаткові письмові пояснення в яких останні наполягали на своїх доводах, викладених у заявах по суті справи, посилаючись на судову практику у справах про стягнення заборгованості за електронними договорами позики та кредиту. Відповідач також звертала увагу на те, що у неї на вихованні дитина, яка потребує додаткового психолого-педагогічного супроводу, вона розлучена, а тому просила звернути увагу на її матеріальне та фізичне становище.

В судове засідання сторони не з`явились, представник позивача просив справу розглядати без його участі, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, судом встановлено, що 10.08.2023 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено Договір про надання фінансового кредиту № 12175-08/2023 відповідно до умов якого вказане Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6400 грн. шляхом перерахування коштів на вказану позичальником банківську картку НОМЕР_1 (а/с 11).

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у кредит, розміщених в мережі Інтернет.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з п.1.1 укладеного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 360 днів . Дата надання кредиту 10.08.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування . Дата погашення кредиту 03.08.2024 року.

Відповідно до п.4.1.1 Договору процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування , вказаного в п.1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти -кожні 10 днів ( п.1.5 Договору).

Відповідно до п.1.6 Кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту між сторонами погоджено графік платежів (а/с 13 зворот)

Також, паспорт споживчого кредиту містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме сума кредиту -6400,00 грн; строк кредитування- 360 днів; мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт , послуг); спосіб та строк надання кредиту- безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача ) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту ; процентна ставка , відсотків річних - 2,50 % в день , що становить 912,50% річних ; загальні витрати за кредитом -57600,00 грн., орієнтована загальна вартість кредиту - 64000 грн., реальна річна процентна ставка - 407372,81 % річних (а/с 8-9).

Слід зазначити, що відповідач погодилась саме на такі умови договори та своїм електронним підписом підтвердила свою згоду, при цьому доказів того, що остання оскаржувала умови договору в частині обумовленої ним денної відсоткової стави матеріали справи не містять. Тобто відповідач свідомо прийняла такі умови договору та погодилась отримати кредит в сумі 6400 грн. зі сплатою 2,5 % в день за користування кредитним коштами.

Пунктом першим ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за вказаним вище договором було переуступлено первісним кредитором позивачу відповідно до договору факторингу № 12122023 від 12.12.2023 року (а/с 16-21).

Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з витягу з реєстру боржників, який є додатком до вказаного договору факторингу, на момент відступлення права вимоги за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 26400 грн., з яких 6400 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 20000 грн. – заборгованість за відсотками (а/с 22).

Вказана сума заборгованості також підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості первісного кредитора (а/с 14-15).

У рішенні від 11липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Так, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року ( Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.

Отже, відсоткова ставка за договором про надання фінансового кредиту № 12175-08/2023 з 22.04.2024 року по 03.08.2024 року мала становити 1,5 % , натомість з розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, вбачається, що за весь період розрахунку розмір відсотків не змінювався та обраховувався із застосуванням денної відсоткової ставки 2,50 %, що суперечить Закону №3498-ІХ.

Таким чином, за період з 22.04.2024 року по 03.08.2024 року, тобто за 103 дні, застосовувалась процентна ставка 1,5%, ( 6400 грн * 1,5% * 103 дні), загальний розмір процентів за вказаний період становить 9888 грн.

Крім того, за період з 13.12.2023 року по 23.04.2024 року застосуванню підлягала визначена договором денна відсоткова ставка в розмірі 2,5 % та за вказаний період сума відсотків становить 21120 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 57408 грн., з яких: тіло кредиту - 6400 грн., заборгованість за відсотками - 51008 грн. (20000 грн. – сума нарахована первісним кредитором, 21120 грн. – розмір відсотків за період з 13.12.2023 року до 23.04.2024 року та 9888 грн. - сума відсотків за період з 22.04.2024 року по 03.04.2024 року з розрахунку денної відсоткової ставки 1,5 %).

Згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року, справа № 902/417/18, а також у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

Натомість, за наслідками розгляду даного спору суд не знаходить підстав для зменшення розміру відсотків, адже відповідач погодилась на запропоновані їй умови договору, зокрема в паспорті споживчого кредиту містились відомості про розмір відсотків річних - 2,50 % в день, що становить 912,50% річних ; загальні витрати за кредитом -57600,00 грн., орієнтована загальна вартість кредиту - 64000 грн., реальна річна процентна ставка - 407372,81 % річних, тобто остання була обізнана з розміром відсоткової ставки та погодилась на умови договору, взявши на себе відповідні зобов`язання, які не виконала. Обґрунтованих обставин з посиланням на докази для наявності підстав зменшення розміру відсоткової ставки відповідач не навела.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими представником позивача доказами, а саме: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копією акту наданих послуг правової (правничої) допомоги, копії детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року суд приходить до висновку, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн., а тому не знаходить підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, про що клопотала відповідач, натомість такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позов задоволено всього на 89,7 % то судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 89,7 % від заявленої суми.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», заборгованість за кредитним договором №12175-08/2023 від 10.08.2023 року в сумі в сумі 57408 грн., з яких: тіло кредиту - 6400 грн., заборгованість за відсотками - 51008 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» ( код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в сумі 2388,17 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7176 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.