Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №490/5378/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5378/26

нп 2/490/4070/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивачка просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану внаслідок злочинних дій у розмірі 134000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 02.07.2025 року ОСОБА_2 своїми умисними діями, з корисливою метою, в умовах воєнного стану, здійснив таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: великого червоного чемодану італійської фірми Roncato, грошові кошти у сумі 84000,00 грн., два закордонні паспорти – ОСОБА_1 та її доньки – ОСОБА_3 , на суму 3200,00 грн, золотий ланцюжок, інші особисті речі загальною вартістю 50000,00 грн. Зазначає, що грошові кошти у розмірі 84 000,00 грн., були зібрані позивачкою для поїздки за кордон на море разом з донькою та мамою.

Органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань №12025152020001528, за ознаками ч.4 ч.185 КК України.

Отже, позивачка стверджує, що вчиненим кримінальним правопорушенням їй було завдано матеріальних збитків на загальну суму понад 134 000,00 гривень.

Крім цього, вказує, що протиправними діями відповідача, її моральному здоров`ю спричинено значну шкоду, так як за весь період намагання поновити порушені права, її життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправний дій відповідача, позивачкою були понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань.

За такого, враховуючи присутність психологічно травмую чого фактору, позивачка стверджує, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду у розмірі 20000,00 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

11.06.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2026 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

19.06.2026 року позивачкою було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 25.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання. Крім того, ухвалою суду витребувано у Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження №12025152020001528 від 27.12.2025 року.

21.08.2026 року на виконання ухвали суду від 25.06.2026 року від Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області, надійшла копія матеріалів кримінального провадження №12025152020001528 від 27.12.2025 року.

30.09.2026 року в судовому засіданні, з`ясувавши думку сторін щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, суд протокольною ухвалою від 30.09.2026 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в цей же день, проти чого сторони не заперечували.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю з обставин, викладених у ньому.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, зазначив, що жодних речей позивачки не брав, а лише, після сварки з позивачкою та її переїзду в інше житло наводив лад в помешканні та викинув на смітник сміття, в тому числі і червону валізу, яка належала позивачці. Крім того, відповідач у судовому засіданні зазначив, що йому також була завдана моральна шкода діями доньки, яка є позивачкою по справі, вказує, що вони завжди жили в нормальних умовах, батько оплачував доньці навчання в Київському університеті ім.Тараса Шевченка, де остання навчалась на юриста. Орендував їй квартиру в Києві, потім по закінченню університету відповідач придбав позивачці квартиру в Києві, машину, батьки надавали їй фінансову допомогу. Відповідач стверджує, що під кінець карантину, позивачка переїхала до нього та 18 червня напала на нього, вдарила стільцем. Потім відповідач зауважив, що у нього зникла рушниця та патрони. Під час пошуку зниклих речей, речі які йому були не потрібні, він виніс та викинув на смітник, в тому числі великий червоний чемодан. Стосовно речей, та грошей які знаходились у чемодані, відповідач не знав.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, зазначила, що відповідач викрав у неї валізу та побив, зазначає, що в той час він часто зловживав алкоголем. Позивачка вважає, що навіть зараз відповідач хоче її вбити. Стверджує, що рушницю не чіпала. За такого, наполягала на задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів кримінального провадження №12025152020001528 за ознаками ч.4 ч.185 КК України від 27.12.2025 року, вбачається, що 26.12.2025 року до ВП №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, надійшла ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва про внесення відомостей відповідно заяви ОСОБА_1 , про те, що 02.07.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , остання виявила зникнення її особистого майна на загальну суму 134 000 гривень, а саме: великий чемодан, грошові кошти у розмірі 84 000 гривень, два закордонні паспорти, золотий ланцюжок та інші особисті речі. Постановою від 27.12.2025 року було призначено групу слідчих для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025152020001528 та направлено відповідне повідомлення до Окружної прокуратури міста Миколаєва.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Судом під час розгляду даної справи, встановлено, що на момент звернення позивачки до суду здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань №12025152020001528 за ознаками ч.4 ч.185 КК України від 27.12.2025 року. Проте, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України не була встановлена вироком.

Згідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачає, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов`язок доведення відсутності вини покладається на нього самого, до цього часу він вважається винним; обсяг відшкодування шкоди не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма. Тільки у випадках, встановлених законом, відповідач може бути звільнений від обов`язку відшкодовувати завдану шкоду за відсутності його вини, наприклад, в результаті непереборної сили, тобто надзвичайної і невідворотної зовнішньої події, яка повністю звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду (це явища суспільного характеру і вибухи епідемій, епізоотій, стихійні лиха та інше).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , вказав, що дійсно викинув у смітник велику червону валізу, яка належала позивачці ОСОБА_1 . Вказане підтверджується відеозаписом та фото, що містяться на диску, який був наданий позивачкою в якості доказу до позовної заяви та досліджений в судовому засіданні.

Відповідно статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи наявність майнової шкоди, позивачка посилалась на таємне викрадення чужого майна, що належить їй на праві власності, а саме: великого червоного чемодану італійської фірми Roncato, грошових коштів у сумі 84000,00 грн, закордонних паспортів на суму 3200,00 грн, золотого ланцюжка та інших особистих речей загальною вартістю 50000,00 грн.

Разом з тим, подані позивачкою докази, не підтверджують, що вищезазначені речі та грошові кошти знаходились у валізі, яку викинув відповідач. Крім того, відсутній вирок суду, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину передбаченого за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України. Суд наголошує, що наразі тільки триває досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, а тому вина особи не встановлена.

Так, на підтвердження вимог викладених у позовній заяві про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди, позивачка надала копії платіжних квитанцій про сплату за закордонні паспорти та довідки по доходи у вигляді виписки по картці АТ КБ «Приватбанк», з значенням інформації про рух коштів.

Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд погоджується з доводами позивачки, що викинувши на смітник валізу позивачки, відповідачем завдано позивачці матеріальної шкоди. Натомість, позивачкою не доведено розмір такої шкоди, який заявлено до стягнення, оскільки позивачкою не надано суду жодного доказу на підтвердження вартості валізи (або вартості аналогічної валізи), а також що в валізі знаходилися інші речі про відшкодування ватості яких заявлено позивачкою. Так, копії платіжних квитанцій про сплату за закордонні паспорти, самі по собі не є належними доказами у справі з огляду на відсутність доведення, що такі паспорти дійсно знаходились в червоній валізі італійської фірми Roncato, що позбавляє суд установити зв`язок між наявністю вищезазначених речей в чемодані, в тому числі грошових коштів, їх вартістю та заподіяною відповідачем матеріальною шкодою позивачці.

Таким чином неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 23 лютого 2022 року у справі №643/7765/18 (провадження №61-16358св21).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачка стверджує, що у зв`язку з протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у негативних емоціях, психічних переживаннях, позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань. Вартість моральних збитків оцінює в розмірі 20000 грн.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 (адміністративне провадження № К/9901/59673/18) дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Постановою ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц визначено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, а також визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що останній дійсно викинув особисті речі – валізу позивачки на смітник.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивачки, їх тривалість, інші конкретні обставини справи, а саме те, що дана шкода була понесена нею в результаті протиправних дій відповідача, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважає справедливою та співрозмірною сумою відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволеної вимоги про стягнення моральної шкоди судовий збір у розмірі 832 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомо, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін