Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №485/1604/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Суд: Снігурівський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №485/1604/26

Суддя: Бодрова О. П.

Справа № 485/1604/26

Провадження №2/485/1021/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання - Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №38004 від 30.06.2021 у сумі 9037,50 грн та понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «АВІРА ГРУП» (далі ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №38004, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надав відповідачу кредит у розмірі 1500,00 грн строком на 21 день зі сплатою процентів за користування кредитом 2,5 % в день або 912,5 % річних. 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, згідно з яким ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» право грошової вимоги за кредитним договором №38004 від 30 червня 2021 року. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», внаслідок чого допустив заборгованість у розмірі 9037,50 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 1500,00 грн, та простроченої заборгованості за процентами 7537,50 грн. У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 9037,50 грн та понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

07 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. За змістом відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору. Разом з тим, позовні вимоги відповідачем визнаються лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1500,00 грн, а також заборгованості за відсотками в межах строку кредитування в розмірі 787,50 грн, оскільки за умовами кредитного договору кредит надається строком на 21 день, тобто до 20.07.2021, на додатковий строк його не було погоджено. Крім того, посилався на практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18), постанову від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, постанову від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) /а.с.41-65/.

08 вересня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній зазначив, що відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», погодилась на наступні умови, передбачені кредитним договором. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Щодо судових витрат зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню /а.с.66-71/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 27 серпня 2026 року позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі та вирішила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін /а.с.32/.

Позиції учасників справи

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, у відповіді на відзив просили про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином і своєчасно. Разом із відзивом надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, при вирішенні справи просила суд взяти до уваги доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 30 червня 2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 38004, за умовами якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 1500,00 грн строком на 21 день, а саме до 20 липня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту відповідачка зобов`язалася сплатити товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту. Кредит надано в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем, що узгоджується з п.1.1, 1.2, 1.3, 1.5 договору /а.с.6-9/.

Відповідно до п.2.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (п.2.3 договору).

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua/ - одноразовий ідентифікатор AV6793 30 червня 2021 року відправлено відповідачу на номер телефону 380669987124, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» про ідентифікацію /а.с.16/.

Згідно з інформаційною довідкою №329/06 від 29.06.2026, встановлено, що 30.06.2021 о 19:34:04 ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг через платіжний сервіс «Platon» проведено успішно транзакцію №32507-08417-71484 кредитних коштів у розмірі 1500,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 /а.с.25/.

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передав (відступив) ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняв належні ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору /а.с.19-22,24/.

12 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено додаткову угоду до договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022 про зміну первісного зобов`язання новим (новація) /а.с.23/.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 38004 від 30 червня 2021 року в сумі 9037,50 грн, з яких: 1500,00 грн сума виданого кредиту, 7537,50 грн залишок по відсоткам /а.с.11/.

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором № 38004 від 30 червня 2021 року вбачається, що відповідач зобов`язання за договором не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював, станом на 01.06.2026 заборгованість складає 9037,50 грн, з яких: 1500,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 7537,50 грн заборгованість за відсотками /а.с.10/.

Норми права, використані судом

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 встановлено, що він укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, підписання даного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла, підтвердила та закріпила те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 визначено, що підставою для процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Уклавши договір факторингу позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням за договором №38004 від 30.06.2021.

Щодо заборгованості за нарахованими відсотками

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 вказала, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Пунктом 1.2 договору про надання фінансового кредиту № 38004 від 30 червня 2021 року передбачений строк кредитування 21 день.

Умовами кредитного договору не передбачена можливість автоматичної пролонгації строку користування кредитними коштами.

Пункт 2.3 договору про надання фінансового кредиту № 38004 від 30 червня 2021 року передбачає можливість нарахування відсотків до дня повного погашення заборгованості за кредитом та у випадку прострочення нарахування і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Разом з тим, доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Пунктом 2.3. договору № 38004 від 30 червня 2021 року дійсно передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Водночас проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Визначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема позичальником.

Оскільки умови укладеного між сторонами кредитного договору не дають можливості визначити справжній зміст умови правочину щодо строку його дії - 21 день відповідно до п. 1.2 договору (у розділі 1. Предмет та строк дії договору) чи 180 днів відповідно до п. 2.3 цього правочину (у розділі 2. Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором), відтак у цьому випадку слід застосувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, розраховуючи суму заборгованості, виходив з іншого строку кредитування (п. 2.3 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час як відповідач - споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в укладеному правочині двох різних строків кредитування зумовило неясність такої умови договору, як строк кредитування, що в цьому випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а відтак апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Ураховуючи наведене, починаючи з 20 липня 2021 року у ТОВ «ФК «Авіра Груп», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором № 38004 від 30 червня 2021 року.

Суд виходить також з того, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань не може призвести до інших, ніж погоджені сторонами, умов договору (строку кредитування), оскільки зміст п. 2.3 договору, який має регулювати лише порядок нарахування процентів та сплату боргу, прямо суперечить змісту п. 1 цього правочину, яким визначено предмет та строк дії договору, та графіку розрахунків, тобто фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

З огляду на зазначене, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору, у даному випадку більш ніж за 21 день, є безпідставним.

Позивач деталізованого розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 38004 від 30 червня 2021 року не надав.

Таким чином, сума нарахованих відсотків за користування кредитом протягом 21 дня з урахуванням визначеної умовами договору відсоткової ставки 2,5 % за кожний день користування кредитом складає 787,50 грн (1500,00 грн*2,5%*21 день = 787,50 грн), що відповідає Графіку розрахунків та орієнтовній сукупній вартості кредиту, який у відповідності до п. 2.1 договору про надання фінансового кредиту № 38004 від 30 червня 2021 року, є невід`ємною частиною цього договору.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення, однак частково в розмірі 2285,70 грн, з яких: 1500,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 787,50 грн прострочена заборгованість за процентами.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися професійною правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання професійної правничої допомоги за рахунок держави.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує таке.

За правилами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині 3 статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

02 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, згідно з якою зазначено що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду даної справи в суді першої інстанції становить 15 500,00 грн, що підтверджується Актом про отримання правової допомоги від 30.09.2026 та квитанцією про оплату правової допомоги від 30.09.2026. Звернули увагу на практику та рекомендації Європейського суду з прав людини. Відповідно до ЄСПЛ який керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату /а.с.72-79/.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року укладеного між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В. /а.с.18/, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Пархомчука С.В. /а.с.26/, довіреність /а.с.17/, акт про отримання правової допомоги від 30 вересня 2026 року, рахунок №30.09.2026-154 від 30 вересня 2026 року на оплату правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року /а.с.78/, копію платіжної інструкції № 3 12397 від 30 вересня 2026 року про сплату ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за правничу допомогу згідно рахунку №30.09.2026-154 до договору про надання правової допомоги від 30 вересня 2026 року у розмірі 15 500,00 грн /а.с.77/.

Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 30 вересня 2026 року адвокатом Пархомчук С.В. зазначено: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 0,5 годин - 1500,00 грн; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики 3 години - 9000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи 1,5 години - 4500,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн.

Відповідно до частини 1, 4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.268. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява № 19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Разом з тим, 05 жовтня 2026 року представник відповідачки заперечуючи проти задоволення стягнення витрат у розмірі 15 500 грн надав заяву про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги. У заявленому клопотанні просили суд зменшити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги до 2000,00 грн. Вважають що заявлений розмір понесених витрат є неспівмірний затраченому часу та складності справи. Додатково зазначили, що відповідачка має на утриманні двох малолітніх дітей, отримує невелику заробітну плату, нерухомого та рухомого майна не має щоб отримувати додатковий дохід від оренди такого майна, тому заявлена сума витрат на оплату професійної правничої допомоги створить надмірний індивідуальний тягар /а.с.80-95/.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 2287,50 грн заборгованості за кредитним договором, задовольнивши 25,31% позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 673,85 грн.

Керуючись ст.10,18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265,352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №38004 від 30.06.2021 у загальній сумі 2287,50 (дві тисячі двісті вісімдесят сім гривень п`ятдесят копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати у загальному розмірі 3673,85 (три тисячі шістсот сімдесят три гривні вісімдесят п`ять копійок) грн, які складаються з: судового збору 673,85 (шістсот сімдесят три гривні вісімдесят п`ять копійок), витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження юридичної особи: 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.П.Бодрова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua