Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №484/4885/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4885/26

Провадження № 2-др/484/370/26

Р І Ш Е Н Н Я

(додаткове)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання – Заволенковської Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську заяву представника позивача, Вовк Діани Олексіївни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.09.2026 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2446,44 грн., яка складається із: 1806,75 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2021 року до лютого 2023 року (включно), інфляційні втрати у розмірі 502,48грн., 3% річних у розмірі 137,21 грн. та судовий збір в сумі 1331,20 грн., а всього 3777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 64 коп.

05.10.2026 року від представника позивача по справі надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у вищевказаній цивільній справі в розмірі 3489,29грн та поштові витрати у розмірі 77,46грн. Заява була направлена до суду та сторонам за допомогою системи «Електронний суд».

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Сторони в судове засідання не викликались.

Розглянувши питання поставлене у заяві суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Як встановлено у даній справі, яка є малозначною, позов від імені позивача ФОП Галкіна Г.О. та документи на підтвердження позовних вимог подано представником Вовк Д.О., яка не є адвокатом, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 березня 2026 року.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просила про компенсацію здійснених витрат, понесених позивачем на правову допомогу.

Разом з тим, договір про надання правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, Додаток №1 до Договору №01 від 19 березня 2026 року, Акт №664 приймання-передачі документів від 13 липня 2026 року, та Акт здачі-приймання надання послуг від 05 жовтня 2026 року, укладені між адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 .

Між тим, матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами адвокатського бюро «Юлії Біжко».

За такого витрати на правову допомогу про які було заявлено до стягнення з відповідача не можуть бути відшкодовані.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача поштові витрати у розмірі 77,46 грн, а тому заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача, Вовк Діани Олексіївни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) поштові витрати у розмірі 77 (сімдесят сім) грн. 46 коп.

В стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: