Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №639/4491/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 639/4491/25 Провадження 2/636/1752/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7125569062 від 26.01.2022 в розмірі 10386,00 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень, та судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 7125569062 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV92J3V. У вказаному кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 26.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 9000,00 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 , що у свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 10386,00 гривень.

Позивач також зазначив, що право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. 05 травня 2022 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 до вказаного договору факторингу право вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. 20 грудня 2023 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 право вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників та актом приймання-передачі Реєстру боржників.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на пропуск позивачем строку позовної давності, відсутність належного повідомлення про відступлення права вимоги, недоведеність переходу права вимоги, необґрунтованість розрахунку заборгованості та неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача заперечив та просив позов задовольнити повністю.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою його сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом прийняття пропозиції його укласти, а статтею 12 цього Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про його недійсність або неукладеність.

Судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором, а на виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу 9000,00 гривень.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав суду доказів повернення отриманих кредитних коштів у повному обсязі, а також доказів належного виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо позовної давності

Відповідач посилається на те, що строк кредитування закінчився 25 травня 2022 року, а тому позивач мав звернутися до суду до 25 травня 2025 року.

Суд не погоджується з такими доводами.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся на строк дії такого стану.

Надалі, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, на момент виникнення у позивача права на звернення до суду перебіг позовної давності був зупинений законодавцем у зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.

З 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності поновився. Позов у цій справі подано 25 червня 2026 року, тобто після поновлення перебігу позовної давності, однак до спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку. За таких обставин строк позовної давності позивачем не пропущено.

Щодо доводів про дію воєнного стану та неправомірність нарахування процентів

Доводи відповідача про те, що внаслідок дії воєнного стану він повністю звільнений від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, є необґрунтованими.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачає звільнення позичальника у період дії воєнного стану від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим предметом заявлених позовних вимог є проценти за користування кредитними коштами, нараховані у межах строку дії кредитного договору, а не інфляційні втрати, три проценти річних чи неустойка за прострочення.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

Отже, саме по собі введення воєнного стану не припиняє обов`язку позичальника сплачувати передбачені договором проценти за фактичне користування кредитними коштами протягом строку кредитування.

Крім того, як убачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування процентів було здійснено з урахуванням прийнятих кредитодавцем рішень щодо звільнення позичальників від сплати процентів у відповідні періоди та припинено після закінчення строку кредитування.

При цьому позивач заявляє до стягнення лише 1386,00 гривень процентів, а не штрафні санкції чи пеню.

З огляду на викладене доводи відповідача у цій частині не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом встановлено послідовний перехід права вимоги: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» – на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» – на підставі договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» – на підставі договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, Реєстру боржників та акта приймання-передачі Реєстру боржників. При цьому умовами договорів факторингу передбачено, що конкретні права вимоги переходять до фактора на підставі відповідних реєстрів. Отже, позивачем надано належні та допустимі докази набуття ним права грошової вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором № 712569062.

Доводи відповідача про відсутність безперервного ланцюга відступлення права вимоги спростовуються дослідженими судом договорами факторингу, витягами з реєстрів та актом приймання-передачі.

Щодо неповідомлення відповідача про заміну кредитора

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, однак таке неповідомлення саме по собі не припиняє обов`язку боржника виконати зобов`язання.

Відсутність доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги могла б мати значення для визначення належності виконання зобов`язання первісному кредитору, проте відповідач не довів, що після укладення кредитного договору ним було здійснено погашення заборгованості первісному кредитору або будь-якому з наступних кредиторів. Таким чином, неповідомлення відповідача про зміну кредитора не є підставою для відмови у стягненні фактично існуючої заборгованості.

Щодо розміру заборгованості

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Позивачем надано кредитний договір, докази перерахування кредитних коштів, документи щодо переходу права вимоги, а також розрахунок заборгованості.

З розрахунку вбачається, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становила 10386,00 гривень, з яких: 9000,00 гривень – основна сума кредиту; 1386,00 гривень – проценти за користування кредитом.

Відповідач не надав суду доказів погашення зазначеної заборгованості, власного обґрунтованого розрахунку, який би спростовував розрахунок позивача, або інших доказів належного виконання кредитного договору.

Саме лише заперечення проти розміру заборгованості без надання доказів її погашення або іншого належного розрахунку не спростовує доказів, поданих позивачем.

За таких обставин суд вважає доведеним розмір заборгованості в сумі 10386,00 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 7000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, протокол погодження вартості послуг та акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з наданими документами вартість правничої допомоги складається з: складання позовної заяви – 5000,00 гривень; вивчення матеріалів справи – 1000,00 гривень; підготовки адвокатського запиту – 500,00 гривень; підготовки та подання клопотань – 500,00 гривень. Загальна вартість становить 7000,00 гривень.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При визначенні розміру витрат суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час, ціну позову та значення справи для сторони.

У даному випадку справа хоча й стосується стягнення відносно невеликої суми заборгованості, однак матеріали справи містять декілька договорів факторингу, реєстри прав вимоги, документи щодо електронного укладення кредитного договору та розрахунок заборгованості. Крім того, відповідач подав мотивований відзив, а позивач – відповідь на відзив, у якій надав правове обґрунтування переходу права вимоги, позовної давності та порядку нарахування процентів.

Відповідач заперечував проти заявлених витрат, однак не надав доказів їх неспівмірності саме з обсягом фактично наданої правничої допомоги.

З урахуванням наведеного суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень підтвердженими, необхідними та співмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим вони підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 9000,00 гривень – заборгованість за кредитом; 1386,00 гривень – заборгованість за процентами; 7000,00 гривень – витрати на професійну правничу допомогу; 2422,40 гривень – судовий збір.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4-5, 10-13, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»», (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Алматинська, 8, офіс 310-А, м. Київ), заборгованість за кредитним договором № 7125569062 від 26.01.2022 в розмірі 10386,00 (десять тисяч триста вісімдесят шість) гривень, яка складається з: 9000,00 гривень – заборгованість по кредиту; 1386,00 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 3 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.О. Бунін