Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №636/147/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/147/25 Провадження 2/636/1554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № С20.205.72777 від 11.05.2017 у розмірі 23255,70 гривень та судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 11.05.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С20.205.72777. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа фінанс» укладено Договір Факторингу № 01.02- 31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі, за даним договором факторингу ТОВ «Свеа фінанс» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № С20.205.72777 від 11.05.2017.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 23255,70 гривень, з яких 8063,04 гривень – основний борг та 15192,66 гривень – проценти.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Свеа фінанс» в судове засідання не з`явилася, надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі та відповідача. Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, сторона відповідача посилається, зокрема, на недоведеність розміру заявленої заборгованості, ненадання позивачем детального розрахунку заборгованості із зазначенням періоду та порядку нарахування процентів, а також на те, що відповідач є учасником бойових дій та військовослужбовцем. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 та довідку № 277 від 24 березня 2025 року про проходження ним військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11 травня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № C20.205.72777.

Факт укладення кредитного договору відповідачем по суті не спростований.

З наданих позивачем матеріалів також убачається, що 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином – відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона – фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони – клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи – боржника.

Отже, з огляду на умови Договору факторингу № 01.02-31/23 та наданий позивачем витяг із реєстру боржників, суд доходить висновку, що ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № C20.205.72777.

Посилання відповідача на неналежність доказів переходу права вимоги суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем надано копію Договору факторингу, витяг із відповідного реєстру боржників, а також документи, які дають можливість ідентифікувати кредитне зобов`язання відповідача.

Щодо основної суми кредитної заборгованості Позивачем заявлено до стягнення 8063,04 гривень основного боргу.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та належним чином не виконав обов`язок щодо їх повернення.

Належних та допустимих доказів погашення відповідачем заявленої позивачем суми основного боргу у розмірі 8063,04 гривень суду не надано. Сам по собі розрахунок заборгованості не є безумовною підставою для стягнення заявленої суми, однак у сукупності з кредитним договором, документами щодо переходу права вимоги та іншими доказами підтверджує наявність у відповідача непогашеного основного боргу.

При цьому доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, не спростовують факту укладення кредитного договору та наявності обов`язку відповідача повернути отримані кредитні кошти.

За таких обставин суд доходить висновку про доведеність позовної вимоги в частині стягнення 8063,04 гривень основного боргу.

Щодо процентів за користування кредитом. Позивач просить стягнути з відповідача 15192,66 гривень процентів за користування кредитними коштами. Разом із тим суд звертає увагу, що відповідачем надано докази його статусу учасника бойових дій та проходження військової служби.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено відповідні гарантії для визначених законом категорій військовослужбовців, зокрема щодо ненарахування процентів за користування кредитом, за винятком кредитних договорів, передбачених законом.

Законодавство прямо передбачає, що для відповідних категорій військовослужбовців проценти за користування кредитом не нараховуються, крім встановлених законом винятків.

З наданих матеріалів не вбачається, що кредитні кошти за договором № C20.205.72777 були надані відповідачу для придбання житлової нерухомості, автомобіля або іншого майна, щодо якого законом встановлено виняток із зазначеної пільги.

При цьому Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільга щодо ненарахування процентів підлягає застосуванню до кредитних правовідносин за наявності встановлених законом умов.

Крім того, позивачем не надано належного детального розрахунку процентів у розмірі 15 192,66 гривень із зазначенням періоду їх нарахування, сум фактичної заборгованості за основним боргом у кожному періоді, здійснених відповідачем платежів, дати виникнення прострочення та періодів, за які проценти були нараховані.

Наведене позбавляє суд можливості перевірити правильність визначення позивачем заявленої до стягнення суми процентів, у тому числі з урахуванням передбаченої законом пільги щодо ненарахування процентів військовослужбовцям.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести як наявність заборгованості, так і її розмір.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога ТОВ «Свеа фінанс» про стягнення 15192,66 гривень процентів не знайшла належного підтвердження у ході судового розгляду, а тому в цій частині позову слід відмовити.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про те, що ненадання підписаних ним ДКБО саме по собі свідчить про відсутність кредитного зобов`язання. Наявність кредитного договору підтверджена укладеною сторонами Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, а відповідач не заперечує самого факту укладення такого договору. Разом із тим відсутність належного та достатнього розрахунку процентів і неможливість встановити періоди їх нарахування з урахуванням установлених законом пільг є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо доводів про досудове врегулювання Посилання відповідача на невиконання позивачем вимог законодавства щодо досудового повідомлення споживача не є підставою для повної відмови у задоволенні позову. Кредитний договір між сторонами укладено 11 травня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», на що правильно звертає увагу сторона відповідача. Однак наведені відповідачем положення щодо дострокового повернення кредиту не спростовують самого факту отримання кредитних коштів та обов`язку відповідача повернути основну суму кредиту. Отже, доводи відповідача в цій частині не є підставою для відмови у стягненні доведеного основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Позов задовольняється частково – в сумі 8063,04 гривень із заявлених 23255,70 гривень.

Частка задоволених позовних вимог становить приблизно 34,67%. Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову в розмірі 840,13 гривень.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за наявності відповідних доказів щодо їх понесення, обсягу наданих послуг та їх вартості.

Оскільки у наведеному відзиві не зазначено конкретного розміру витрат на професійну правничу допомогу та з наданих матеріалів не вбачається документального підтвердження фактичного понесення таких витрат у заявленому розмірі, підстави для їх стягнення з позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», (місцезнаходження: м. Київ вул. Іллінська буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221), заборгованість за кредитним договором № C20.205.72777 від 11 травня 2017 року у розмірі 8063,04 (вісім тисяч шістдесят три) гривні 04 (чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (місцезнаходження: м. Київ вул. Іллінська буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221), судовий збір у розмірі 840,13 (вісімсот сорок) гривень 13 (тринадцять) копійок.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 15192,66 гривень – процентів за користування кредитом – відмовити.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» витрат на професійну правничу допомогу – відмовити, у зв`язку з відсутністю належних доказів понесення та розміру таких витрат.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.О. Бунін