Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №483/862/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 483/862/26

Провадження № 3-зв/945/1/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Лопіної О.О., за участі секретаря судових засідань Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП,

встановив:

З Миколаївського апеляційного суду до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла заява про самовідвід судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 25.09.2026, справа передана судді Лопіній О.О.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явились, представником Михайленко Н.М. подано заяву про розгляд справи за її та ОСОБА_1 відсутності, заяву про самовідвід підтримують.

Дослідивши заяву про самовідвід та додані до неї матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Приписами ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Чинним законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачений процесуальний порядок вирішення подання про зміну підсудності, у зв`язку з чим належить застосовувати аналогію права, зокрема, вимоги чинного кримінального процесуального законодавства України, які регулюють аналогічні відносини щодо вирішення питання про зміну підсудності.

Обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні встановлені в статті 75 КПК України. Вказані обставини не є вичерпними, оскільки пункт 4 частини 1 вказаної статті передбачає загальну обставину: а саме за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи.

Норма про відвід (самовідвід) гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

У рішенні у справі “Castillo Algaro v. Spain” (постанова від 28 жовтня 1998 року збірник 1998-VIII, с. 316, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення, йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

У § 56 рішення Європейського суду з прав людини від 06 березня 2018 року в справі «Михайлова проти України», заява № 10644/08 суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та (іі) об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає у якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (так само, пункти 77 та 78).

Із заявленого самовідводу судді Рак Л.М. вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є присяжною Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

Вказане підтверджується рішенням Миколаївської районної ради від 18.03.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 є присяжною Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що виконання ОСОБА_1 обов`язків присяжного у Очаківському міськрайонному суді Миколаївської області може вплинути на існування гарантій для того, щоб виключити будь - який обґрунтований сумнів у безсторонності суду, зокрема, від стороннього впливу, у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у неупередженості судді, а тому таке побоювання суд вважає об`єктивно обґрунтованим.

Керуючись статтями 75 - 76, 80 - 82, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Заяву про самовідвід судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л.М. від розгляду справи № 483/862/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП.

Справу № 483/862/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП - передати до канцелярії Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області для повторного авторозподілу.

Суддя Олена ЛОПІНА