Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №488/3249/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/3249/26

провадження № 1-кп/488/259/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», судимого:

- 25.11.2022 року Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області за ч.4 ст.407, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, 10.01.2024 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва скасовано іспитовий строк та направлено для відбуття покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- 02.02.2024 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі; звільненого 01.07.2024 року умовно-достроково ухвалою Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області від 21.06.2024 року на підставі ст. 81-1 КК України,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

03.01.2026 року старший солдат ОСОБА_4 самовільно прибув до м. Миколаєва за запрошенням потерпілої ОСОБА_5 , у якої тимчасово мешкав за адресою: АДРЕСА_2 з 03.01.2026 року по 22.03.2026 рік.

В березні 2026 року, точної дати та часу встановити не представилось можливим, старший солдат ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, керуючись раптово виниклим корисливим умислом, направленим на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки свого діяння, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_5 золоті прикраси, які вона зберігала в шкатулці у вітальні, а саме: золотий перстень (золото 585 проби) зі вставкою цирконію, вагою 1,5 г, 17 розміру вартістю 5926,49 грн., золоту підвіску (золото 585 проби) в формі літери «В», вагою 0,82 г, вартістю 3239,81 грн., золотий перстень (золото 585 проби) з вставкою у вигляді рожевого кубічного цирконію «S», вагою 2,53 г, 17 розміру, вартістю 9996 грн. та золотий перстень (золото 585 проби) із вставкою у вигляді каменю «Swarovskiy», вагою 1,52 г, 17 розміру, вартістю 6005,50 грн.

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 25167,80 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому правопорушенні визнав повністю і беззаперечно, підтвердивши викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся.

Встановивши, що показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєння кримінального правопорушення, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин і не оспорює їх, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому, що в цьому випадку він не зможе оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, за клопотанням прокурора, на підставі ст.349 ч.3 КПК України визнав недоцільним подальше дослідження обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються речових доказів, витрат, а також особи обвинуваченого.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_4 , за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Обираючи міру покарання, суд враховує тяжкість та обставини скоєного правопорушення, особу обвинуваченого, раніше судимого за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, неодруженого, а також обставини, які пом`якшують покарання у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Крім того, суд враховує, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України ОСОБА_4 призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі та ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.06.2024 року умовно-достроково звільнено від відбування покарання за цим вироком на підставі ст. 81-1 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частина четверта цієї статті визначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід обрати покарання у виді позбавлення волі та відповідно до вимог ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.02.2024 року.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вартість експертизи слід стягнути з обвинуваченого.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.02.2024 року, остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набуття даним вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальну провадженні з 30.04.2026 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 460,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1