Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення плати за користування житлом
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №645/4014/26
Суддя: Спесивцев О. В.
Справа № 645/4014/26
Провадження № 2/645/2962/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді – Спесивцева О.В.,
за участю секретаря судових засідань – Асєєвої К.М.,
представника позивача – Редьки С.В.
представника відповідача – адвоката Михайловича Д.В. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 37030,67 грн., з яких 34 809,82 грн за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2023 р. по 31.03.2023р., та 299,14 грн та абонентську плату з теплопостачання за період 01.12.2021 р. по 31.05.2023 р. 369,28 грн за період з 01.12.2021 р. по 31.05.2023 р, за абонентську плату за послуги з постачання гарячої води, за обслуговування внутрішньобудинкових систем з послуги теплопостачання 1171,50 з 01.07.2022 р. по 01.05.2023 р. за обслуговування внутрішньобудинкових систем з послуги підігріву гарячої води 380,93 за період з 01.07.2022 р. по 31.05.2023 р. на р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління AT «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119; адреса: вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037, а також судові витрати в сумі 3328,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 55,56,57,57 А загальною площею 130,2 м. кв. в літ. «А-10» розташоване у АДРЕСА_1 , а також нежитлові приміщення цокольного поверху № III,V загальною площею 64,9 м.кв. в житловому будинку літ. А-10 у АДРЕСА_1 . Згідно з договором оренди від 01.12.2008 р. ОСОБА_2 орендувала нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 01.03.2009 р. між КП «ХТМ» та ФОП ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі- продажу теплової енергії № 994. До договору купівлі-продажу додатково був укладений договір поруки, де ФОП ОСОБА_3 є «Боржником», ОСОБА_1 «Поручителем», а КП «ХТМ»- «Кредитором». 27.01.2017 р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 . Заборгованість, яка утворилась складає 37030,67 грн., з яких 34 809,82 грн за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2023 р. по 31.03.2023р., та 299,14 грн та абонентську плату з теплопостачання за період 01.12.2021 р. по 31.05.2023 р. 369,28 грн за період з 01.12.2021 р. по 31.05.2023 р, за абонентську плату за послуги з постачання гарячої води, за обслуговування внутрішньобудинкових систем з послуги теплопостачання 1171,50 з 01.07.2022 р. по 01.05.2023 р. за обслуговування внутрішньобудинкових систем з послуги підігріву гарячої води 380,93 за період з 01.07.2022 р. по 31.05.2023 р. Оскільки відповідач добровільно не сплатив вищевказану заборгованість, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 11.05.2026 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
29.05.2026 року до суду від представника відповідача – адвоката Михайловича Д.В., надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказує, що у КП «ХТМ» відсутні підстави звертатись з позовом до ОСОБА_1 , як поручителя, оскільки договір поруки припинився. Зазначає, що відповідно до договору поруки, за яким ОСОБА_3 є боржником, ОСОБА_1 виступає поручителем, а КП «ХТМ» - кредитором, у разі невиконання зобов`язань, поручитель відповідає перед кредитором за боржника своїми грошовими коштами та належним йому майном як солідарний відповідач. Отже, між позивачем КП «ХТМ» та - ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 994 від 01.03.2009, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, чинним на час виникнення відносин (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Зазначає, що укладеним Договором поруки від 01.03.2009 сторони погодили відповідальність Поручителя – ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_3 по оплаті теплової енергії за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 994 від 01.03.2009 та встановили термін дії поруки (пункти 4.1., 4.2. Договору поруки), згідно якого Кредитор має право затребувати з Поручителя в будь який час з моменту настання терміну сплати по забезпеченому зобов`язанню до моменту повного погашення заборгованості Боржником. Порука припиняється з припиненням дії забезпеченого ним зобов`язання в інших випадках, передбачених діючим законодавством. Термін дії Договору встановлено до «повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань». У даному випадку, відповідно до позовної заяви, КП «ХТМ» заявляє вимоги про сплату заборгованості за різний період, однак остання дата періоду є 31.05.2023. В матеріалах справи відсутня будь-яка вимоги КП «ХТМ» до поручителя ОСОБА_1 , та докази її направлення такому. Тому, вважає, що КП «ХТМ» заявило вимоги до поручителя ОСОБА_1 шляхом подання позовної заяви. Оскільки остання дата за який стягується заборгованість є 31.05.2023, то з відповідним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 як Поручителя, КП "ХТМ" мало звернутися протягом шести місяців з моменту настання строку погашення цього чергового платежу за основним зобов`язанням - у 2023 році. Натомість позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду лише у травні 2026 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дати останнього періоду за який заявляються вимоги. Пред`явлення Кредитором вимоги до Поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання. Вказане є самостійною підставою для відмови у позові. Також вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, заявляє суми до стягнення, які не підтверджені первинними документами, і надає докази, які суперечать одне одному, вводить суд та інших учасників справи в оману щодо фактичних обставин. Заявляючи до стягнення суму заборгованості, зокрема в частині послуг за теплопостачання, КП «ХТМ» посилається на дані по особистому рахунку № НОМЕР_2 . Цей номер рахунку вказаний безпосередньо у Договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 994 від 01.03.2009. Аналогічний номер особистого рахунку вказаний і у договорі поруки (п. 1.1. договору поруки). Відповідно до п. 6.10. цього Договору споживачу за кожен розрахунковий місяць мали б направлятись рахунок-фактура та акт звіряння розрахунків. Однак, таких помісячних документів по рахунку № НОМЕР_2 в матеріалах справи немає. У вихідному листі Начальника Немишлянського району зі збуту філії «Харківзбут» Ворони Людмили від 08.12.25 № 294/09 про погашення боргу, фігурує зовсім інший особистий рахунок № НОМЕР_3 , аналогічно і в досудовому повідомленні з тотожними адресатом та адресантом № 295/09 від 08.12.2025. Тобто, не відомо за яким особистим рахунком все-таки заявляються вимоги, і яке відношення рахунок № НОМЕР_3 має до вказаного у договорах від 01.03.2009 рахунку № НОМЕР_2 . З метою перевірки обставин та нарахувань по особовому рахунку № НОМЕР_3 , який відсутній у Договорі купівлі-продажу теплової енергії, представник відповідача звернувся із адвокатським запитом про надання інформації по рахунку за період 01.01.2015 – по 2025 роки. Однак, у відповідь отримав документи, зокрема акти звіряння, які суперечать заявленим КП «ХТМ» вимогам, надані на запит акти звіряння містять відомості про сплату коштів по рахунку за період 2015-2025 роки, в певні періоди навіть переплату по рахунку, і різниця між нарахованими сумами та сплаченими становить 3714,06 грн., але аж ніяк не те, що заявляє позивач у позові, про у відзиву наведена відповідна таблиця нарахованих та сплачених сум за період 2015-2023 роки. При цьому, у відповіді на адвокатський запит КП «ХТМ» повідомляє, що заборгованість по рахунку №17200-9604 складає - 0 грн. За відсутності помісячних документів (рахунків, актів) по особистому рахунку № НОМЕР_2 , який вказаний у Договорах купівлі-продажу та поруки від 01.03.2009 – неможливо точно та достовірно встановити розмір заборгованості. Надані позивачем документи по іншому рахунку № НОМЕР_3 – є неналежним доказом, не стосується договору купівлі-продажу теплової енергії, і відповідно не підтверджує борг Кредитора ФОП ОСОБА_5 . Крім того, надані Позивачем документи до позову та надані Позивачем документи у відповідь на запит –суперечать одне одному в частині нарахованих сум, наявності оплат тощо. На підставі викладеного, вважає, що КП «ХТМ» не виконало свого процесуального обов`язку та не довело заявлених до стягнення сум. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково вказав, що підприємство просить стягнути з відповідача заборгованість саме як з власника нежитлових приміщень, а не поручителя. Заперечував посилання представника відповідача на те, що за особовим рахунком відсутня заборгованість, оскільки порядковий номер абонента є саме «9604», в той час, як перші 5 цифр «17200/17201/17202» вказують на ідентифікатор району КП та характеристики приміщення (окремо розташовані нежитлові приміщення; нежитлові приміщення в будівлі тощо), та їх зміна відбулася на підставі внутрішніх розпоряджень підприємства у зв`язку необхідністю упорядкування характеристики об`єкта.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на вказані у відзиві обставини, а саме, безпідставне звернення до відповідача як поручителя ФОП ОСОБА_5 , а також відсутність за особовим рахунком № НОМЕР_2 будь-якої заборгованості.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" на споживача покладено обов`язок своєчасного укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Плата за абонентське обслуговування це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку. Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги.
За приписами частини першої статті 12 Закону "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період; порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (частина третя статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюють Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Правила №830).
Відповідно до пункту 9 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182.
Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не визначили модель договірних відносин та не уклали окремого договору, з кожним із них вважається укладеним індивідуальний договір, який є публічним договором приєднання. Такий договір набирає чинності через 30 днів з дня його оприлюднення на офіційному вебсайті виконавця або органу місцевого самоврядування.
Фактом приєднання є вчинення споживачем дій, що свідчать про прийняття умов договору зокрема, отримання послуги або оплата рахунку.
Відповідно до пункту 13 Правил №830, послуга надається виключно на договірних засадах; договір укладається на основі типових умов, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають, що раніше укладені договори залишаються чинними до моменту укладення нових за визначеною моделлю. Якщо співвласники не обрали модель договірних відносин, виконавець зобов`язаний ініціювати укладення індивідуальних договорів напряму з кожним споживачем.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23, де наголошено, що відсутність волевиявлення співвласників будинку не звільняє їх від обов`язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.
Розміщення позивачем на своєму офіційному вебсайті тексту типового договору та форми заяви-приєднання відповідає вимогам законодавства і є офертою, яка підлягає акцептування споживачем.
Наведені приписи закону свідчать про обов`язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 1-го поверху № 55,56,57,57 А загальною площею 130,2 м. кв. в літ. «А-10» розташоване у АДРЕСА_1 , а також нежитлового приміщення цокольного поверху № III,V загальною площею 64,9 м. кв. в житловому будинку літ. А-10 у АДРЕСА_1 .
01.12.2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху № 55,56,57,57 А загальною площею 130,2 м. кв. в літ. «А-10» розташоване у АДРЕСА_1 , а також нежитлове приміщення цокольного поверху № III,V загальною площею 64,9 м. кв. в житловому будинку літ. А-10 у АДРЕСА_1 .
01.03.2009 р поміж КП «ХТМ» та ФОП ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі- продажу теплової енергії № 994. Відповідно до п. 10.2 Договору визначено, що Договір припиняє свою дію у випадку ліквідації однієї із сторін.
До вказаного вище договору купівлі- продажу теплової енергії між ОСОБА_1 (поручитель), ФОП ОСОБА_3 (Боржник) та КП «ХТМ» (кредитор) був укладений Договір поруки. Згідно п. 4.2. Договору, договір припиняє свою силу з моменту припинення забезпеченого їх зобов`язання або в інших випадках, передбачених діючим законодавством.
27.01.2017 р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що після внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 , укладений із відповідачем договір оренди припинив свою дію, майно було повернуто власнику.
Тобто, станом на час виникнення спірної заборгованості, власником та фактичним користувачем вищевказаних нежитлових приміщень був саме відповідач.
При цьому, з урахуванням положень п. 10.2 Договору купівлі- продажу теплової енергії № 994 від 01.03.2009 року, він також припинив свою дію з моменту внесенні відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 .
В зв`язку з чим, суд відхиляє посилання представника відповідача на положення Договору поруки, оскільки зобов`язання виникло вже після припинення договірних відносин.
В зв`язку з чим, саме у відповідача, як власника майна та фактичного користувача, наявний відповідний обов`язок щодо його утримання.
Належні відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку та відповідно мають загальну систему опалення з житловим будинком. Теплові мережі житлового будинку (у тому числі, трубопроводи та стояки) входять до складу приладів, що використовують теплову енергію (теплоносій) для потреб опалення та є складовою частиною єдиного технологічного процесу теплоспоживання.
З придбанням у власність нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у відповідача, як їх власника, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №317/1636/16-ц, провадження №61-19820св18.
Отже, відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами.
КП «ХТМ» надавалися послуги щодо теплопостачання, обслуговування внутрішньобудинкових систем щодо теплопостачання та підігріву гарячої води, на підтвердження чого позивач надав копії актів підключення споживача №172/17534, №172/17535 від 07.11.2022 року, а також акт готовності до опалювального сезону 2022-2023 №172/7229 від 25.08.2022 року.
Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, ним не споживались, відповідачем не надано.
Проведення нарахувань КП «Харківські теплові мережі» виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих в будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315
Позивач вказував, що заборгованість, яка утворилась складає 37030,67 грн., з яких 34 809,82 грн за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2023 р. по 31.03.2023р., 299,14 грн та 369,28 грн за абонентську плату з теплопостачання та постачання гарячої води, за обслуговування внутрішньобудинкових систем з послуги теплопостачання за період 01.12.2021 р. по 31.05.2023 р., 1171,50 грн та 380,93 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем з послуги теплопостачання та підігріву гарячої води за період з 01.07.2022 р. по 31.05.2023 р., на підтвердження чого надав копії відповідних актів звіряння.
З приводу доводів представника відповідача про те, що за особовим рахунком « НОМЕР_2 » відсутня заборгованість, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що порядковим номером абонента є саме «9604», в той час, як перші 5 цифр «17200/17201/17202» вказують на ідентифікатор району КП та характеристики приміщення (окремо розташовані нежитлові приміщення; нежитлові приміщення в будівлі тощо), та їх зміна відбулася на підставі внутрішніх розпоряджень підприємства у зв`язку необхідністю упорядкування характеристики об`єкта. Вказана обставина також підтверджується наданими сторонами та дослідженими у судовому засіданні копіями Актів звіряння, з яких вбачається, що КП «ХТМ» по особовому рахунку « НОМЕР_2 » здійснювалися нарахування у період до лютого 2023 року включно (березень 2023 року та далі нарахування відсутні), а по особовому рахунку « НОМЕР_3 » нарахування вже з березня 2023 року (січень-лютий 2023 року нарахування відсутні). При цьому, залишок за рахунком « НОМЕР_2 » станом на березень 2023 року, був відображений у особовому рахунку « НОМЕР_3 ».
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.141,206,247,258-259,268,280-282 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості у загальному розмірі 37030 (тридцять сім тисяч тридцять) грн. 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ: 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11;
відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2
Повний текст рішення складено 12.10.2026 року.
Головуючий суддя О.В. Спесивцев
Оригінал: reyestr.court.gov.ua