Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №644/3745/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/3745/26

Провадження № 1-кп/644/748/26

12.10.2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221180000236 від 22.02.2026, відносно обвинуваченого: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого, як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в :

21 лютого 2026 року о 23.41, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у кімнаті АДРЕСА_3 , за місцем свого мешкання гуртожитку «Центру професійної технічної освіти», після сумісного вживання алкоголю, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків почався конфлікт, який переріс у бійку в результаті, якої ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спричинили один одному тілесні ушкодження .

Під час бійки у ОСОБА_4 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 , діючи з умислом направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки у вигляді смерті іншої людини внаслідок своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, схопив ніж та тримаючи його у правій руці заподіяв ОСОБА_6 один удар ножем у ліву частину шиї.

В результаті спричинив ОСОБА_6 відповідно висновку судово-медичної експертизи №12-17-83-А/2026 від 25.02.2026 : - колото-різану рану шиї ліворуч у верхніх її відділах із повним пересіченням лівої внутрішньої сонної артерії, крайовим ушкодженням зовнішньої яремної вени, крайовим ушкодженням лівої слинної залози, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя; - закритий перелом кісток носу, синець лівої навколоочній ділянки, які мають ознаки легкого тілесного ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров`я.

Причиною смерті ОСОБА_6 стало: колото-різане поранення шиї з ушкодженням лівої внутрішньої сонної артерії, що призвело до гострої крововтрати.

Смерть ОСОБА_6 настала в лікувальній установі ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03.19 год.

ОСОБА_4 себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнав, зазначивши про відсутність умислу на вбивство.

Вказав, що є тимчасово переміщеною особою і в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку разом з ним проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при цьому ОСОБА_7 заселився приблизно за 2 місяці до події,

ОСОБА_7 хоча і жив з ним в одній кімнаті однак не вони не товаришували, за час проживання був один побутовий конфлікт, сам ОСОБА_7 казав, що займався якимись бойовими мистецтвами, відбував покарання в місцях позбавлення волі за пограбування холодильника з пивом. За своєю статурою ОСОБА_7 , вище нього сантиметрів на 10, і вважає, що фізично перевищував його.

21.02.2026 з ОСОБА_9 вживали алкоголь, він випив десь 350 гр. горілки. Перебуваючи в кімнаті, в розмові почали обговорювати політичні теми, ОСОБА_7 почав йому докоряти тим, що перебуваючи в окупації він нічого не робив проти росіян. Потім ОСОБА_10 вийшов покурити, він на той момент ліг на ліжко і в цей момент до нього підскочив ОСОБА_7 та почав наносити удари кулаками по голові, він намагався підвестись, однак зміг лише сісти на ліжко. ОСОБА_7 наніс близько 5 ударів, він лише закривав голову, потім у нього почалась паніка, щоб припинити це, трохи підвівся з ліжка, взяв зі столу, який стояв поряд праворуч з ліжком, свій мисливський розкладний ніж з чорним руків`ям, який був вв розложеному виді, і бажаючи відбитися, тримаючи ніж у правій руці, сидячи на ліжку, став махати ним. В цей момент ОСОБА_7 наніс йому кулаками ще не менше 8 ударів. Потім у нього сталось запаморочення, у нього буває такий стан після контузії, все в очах побіліло. Коли він прийшов до тями то побачив, що ОСОБА_7 лежить на підлозі і з шиї, з лівого її боку, «фонтаном» іде кров. Момент нанесення удару не пам`ятає. Це все відбулося дуже швидко, під час бійки криків не було, ОСОБА_7 , коли почав бити крикнув «я тебя замочу».

Після того, як ОСОБА_7 впав, він сидів на ліжку і не підводився, до кімнати одразу зайшов ОСОБА_8 , побачивши це запитав «що ти наробив», він відповів що захищався і ОСОБА_8 вийшов викликати швидку, а він в цей момент почав намагався надавати допомогу, потім приїхала швидка допомога, він якийсь час допомагав лікарям, а потім приїхала поліція і він одразу все розповів.

Вважав, що його дії органом досудового розслідування кваліфіковані невірно, наміру вчинити вбивство у нього не було, він просто захищався.

Не дивлячись на невизнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення при тих фактичних обставинах, які встановлені судом, винуватість ОСОБА_4 підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_11 даними при судовому розгляді про те, що він знайомий з ОСОБА_12 з 05.10.2025 з моменту заселення у гуртожиток, ОСОБА_13 не конфліктний, спокійний, йому відомо, що у ОСОБА_4 була контузія, він часто все забував. Місяці за 2 до події в їх кімнату НОМЕР_1 заселився ОСОБА_7 , він його знав і раніше. За час проживання в одній кімнаті скандалів не помічав, однак ОСОБА_7 , якщо випивав то змінювався не на краще, йому все і всі заважали, вважає, що тюрма людей змінює

21.02.2026 він, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 вживали алкоголь, поза межами гуртожитку. Ввечері повернулись і перебуваючи на 6 поверсі гуртожитку в коридорі курили. Потім ОСОБА_13 і ОСОБА_7 пішли до кімнати, конфліктів між ними він жодних не помітив, він залишився з сусідкою ОСОБА_14 . Коли через 10-15 хвилин повернувся до кімнати то побачив, що на підлозі лежить ОСОБА_7 у нього з шиї «фонтанує» кров, а поряд на ліжку в розгубленості сидить ОСОБА_13 .

ОСОБА_13 нічого йому не сказав, він теж у нього нічого не питав. Він швидко вийшов з кімнати та почав кликати на допомогу, ніхто не відгукнувся і тоді він зателефонував знайомій на ім`я ОСОБА_14 і попросив викликати швидку допомогу. Потім підійшов сусід на ім`я ОСОБА_15 . Більше до кімнати він не заходив.

Коли прибула поліція, то він бачив, як ОСОБА_4 вивели в коридор, в цей момент ОСОБА_15 спросив що сталось і ОСОБА_13 відповів, - «так получилось».

Також зазначив, що ножі в кімнаті лежали на підвіконні праворуч від ліжка, на відставні витягнутої руки.

- показаннями свідка ОСОБА_16 даними при судовому розгляді про те, що знайомий з ОСОБА_12 близько двох років, знає його як спокійну, врівноважену людину не конфліктну. ОСОБА_7 заселився до гуртожитку незадовго до події, вони практично не спілкувались, однак знає, що ОСОБА_7 конфліктний.

Близько 23 години 21.02.2026 він курив в коридорі на 5 поверсі у гуртожитку і в цей момент почув крики ОСОБА_17 . Після цих криків повернувся до своєї кімнати НОМЕР_2. Потім хвилин через 20 йому постукали в двері поліцейські і запропонували бути понятим. Підійшовши до кімнати НОМЕР_1 в ній нікого не побачив, було багато крові, в саму кімнату не заходив. В коридорі бачив ОСОБА_4 , бачив, як той викладав з карманів речі, на обличчі у нього були ушкодження. Перед тим, як підійти до кімнати бачив, як виносили з кімнати ОСОБА_18 , він був ще живий бо хрипів. Він питав у ОСОБА_19 , що сталося, на що останній відповів, « ОСОБА_20 я не хотів, так вийшло, я відбивався, зачепив ножа і вдарив».

Також бачив в коридорі сусідку на ім`я ОСОБА_14 , яка казала, що це вона викликала швидку допомогу та поліцію на прохання ОСОБА_17 .

На наступний день у відділі поліції бачив ОСОБА_4 садна, які бачив на обличчі в день події проявились, як синці.

- показаннями свідка ОСОБА_21 даними при судовому розгляді про те, що вона проживає у гуртожитку по АДРЕСА_4 . 21.02.2026 коли вона вже спала їй зателефонував ОСОБА_8 і попросив терміново викликати швидку допомогу і сказав, що « ОСОБА_22 », також повідомив, що зайшов у кімнату а ОСОБА_15 лежить на підлозі і з шиї йде кров. Вона зателефонувала до швидкої допомоги і повідомила про вбивство, вони прийняли виклик і сказали повідомити поліцію. Вона пішла до вахтера гуртожитку і зателефонувала у поліцію. Потім піднялась до кімнати де відбулася ця подія і побачила ОСОБА_18 в калюжі крові, в той момент ОСОБА_4 не бачила, потім бачила його вже в коридорі. Коли запитала «чому і як це вийшло, ви ж товаришували», ОСОБА_13 відповів що друзями вони не були.

- показаннями свідка ОСОБА_23 даними при судовому розгляді про те, що він обіймає посаду лікаря з невідкладних станів в КНП ХОР «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Ввечері 21.01.2026 прибув за викликом до гуртожитку на АДРЕСА_5.

В одній з кімнат виявили чоловіка з пораненням крупної судини шиї, (артерії) поранення мало рівні краї і він оцінив це поранення, як різане. До прибутті швидкої було зрозуміло, що постраждалому ніхто жодної допомоги не надавав, оскільки були відсутні сліди надання такої допомоги, кров фонтанувала з відкритої рани. Вважає виклик швидкої був здійснений дуже швидко після поранення, оскільки на час прибуття постраждалий був живий, а подібного роду поранення швидко призводять до смерті. На час прибуття в кімнаті, сидячі на ліжку, перебував ще один чоловік, він мав розгублений вигляд і просто сидів не вчиняючи жодних дій.

В один з критичних моментів для постраждалого він наказав цьому чоловіку допомогти, закрити рану і притиснути, щоб зупинити кровотечу. Цей чоловік так і зробив, однак в якийсь момент відпустив рану і він навіть на нього став кричати за це. В цей час прибула поліція і допомагати став поліцейський. Під час надання допомоги настала клінічна смерть постраждалого, були прийняти реанімаційні заходи, після стабілізації постраждалого доправили до лікарні, однак, як йому стало відомо в подальшому той помер.

- показаннями свідка ОСОБА_24 даними при судовому розгляді про те, що вона працює у гуртожитку «Центру професійної технічної освіти» вахтером. Заступила на чергування 21.02.2026. Знає мешканців гуртожитку, ОСОБА_4 може характеризувати, як спокійну, чемну і доброзичливу людину. ОСОБА_7 був грубим та конфліктним.

В гуртожитку було тихо, близько 00 годин до неї прийшла ОСОБА_25 і повідомила, що був якийсь скандал і хтось, когось «порізав», викликали поліцію і швидку допомогу. Коли прибула швидка допомога, вона з ними піднялась до кімнати НОМЕР_1 і заглянула туди, побачила ОСОБА_18 , який лежав на підлозі, ногами до дверей, про подію повідомила коменданта.

- даними які містяться в протоколі огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, фототаблицею та відеозаписом до нього, проведеного у кімнаті АДРЕСА_3 на 5 поверсі гуртожитку ЦПТО № 1 де на підлозі виявлено калюжу речовини бурого кольору та серед інших предметів вилучено розкладний ніж з руків`ям чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору на лезі.

- даними, які містяться в протоколі визнання та приєднання до справи речових доказів від ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до якого ніж загальною довжиною 22,5 см., довжиною леза 10 см., з руків`ям чорного кольору, мобільний телефон ergo, чарку, 2 стакани, блокнот з рукописним текстом, дві пляшки горілки, зв`язку ключів (4 ключі) з брелком, окуляри, шкарпетки, шапку вилучені ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано речовими доказами.

- даними які містяться в протоколі слідчого експерименту від ІНФОРМАЦІЯ_2 та відеозаписом до нього, проведеного за участі ОСОБА_4 , відповідно до якого останній показав що 21.02.2026 у кімнаті АДРЕСА_3 в момент коли ОСОБА_7 почав спричиняти йому тілесні ушкодження руками, він сидячи на ліжку взяв свій ніж зі столу і почав відбиватись ним, розмахуючи перед собою справа на ліво, настання смерті не бажав, допускав, що може влучити в плече чи щоку, наміру спричиняти поранення шиї у нього не було.

- висновком судово-медичної експертизи № 12-17-83-А/2026 від 25.02.2026 р. відповідно до якого, при експертизі трупу ОСОБА_26 встановлено, що у зв`язку з подією, що сталася в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_3, у ОСОБА_6 мали місце такі ушкодження: колото-різана рана шиї ліворуч у верхніх її відділах із повним пересіченням лівої внутрішньої сонної артерії, крайовим ушкодженням зовнішньої яремної вени, крайовим ушкодженням лівої слинної залози. Ця травма сформувалася внаслідок одноразової дії гострого предмета з колюче-ріжучими властивостями травмувальної поверхні; таким міг бути ніж із шириною клинка на рівні занурення не більше 3 см.

Закритий перелом кісток носа, синець лівої навколоочної ділянки. Ці ушкодження сформувалися внаслідок ударної дії тупого предмета з обмеженими властивостями травмувальної поверхні.

Встановити послідовність формування ушкоджень у ОСОБА_6 не є можливим.

Після отримання травми в повному обсязі, включаючи колюче-різане поранення шиї, ОСОБА_6 міг здійснювати самостійні дії в обмеженому обсязі до втрати свідомості.

Причиною смерті ОСОБА_6 стало колото-різане поранення шиї з ушкодженням лівої внутрішньої сонної артерії, що призвело до гострої крововтрати.

Колото-різане поранення шиї з ушкодженням лівої внутрішньої сонної артерії має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя відповідно до п. 4.8, п. 2.1.3 «о», п. 2.1.3 «п» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Закритий перелом кісток носа ОСОБА_6 з прилеглим синцем лівої навколоочної ділянки має ознаки легкого тілесного ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров`я, відповідно до п. 4.8, 2.3.1 «а», 2.3.2 «а», 2.3.3 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Смерть ОСОБА_6 настала в лікувальній установі ІНФОРМАЦІЯ_3 о 03:19 год.

Встановити взаєморозташування учасників події за наявними даними неможливо.

Концентрація етилового спирту в крові ОСОБА_6 під час смерті, відповідно де результатів судово-токсикологічної експертизи, склала 0.55 ‰, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

- висновком судово-медичної експертизи № 09/131-С/2026 від 23.02.2026 р. відповідно до якого, при експертизі ОСОБА_4 встановлено, що у нього маються: синці на голові, які могли виникнути від ударної дії тупих твердих предметів та могли бути отримані в строк, вказаний освідуваним.

По ступеню тяжкості це тілесні ушкодження які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 11/95 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

- відповідно до виписки № 200 від 22.02.2026 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 останньому у 15:25 проведено медичний огляд за результатами якого виявлено етанол в концентрації: сечі- 0,69 г/л (‰), кров - 0,41 г/л (‰)

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З аналізу положень ст.ст. 92-93 КПК України вбачається, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Вимогами ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України).

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

У ході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що досліджені при судовому розгляді докази є належними та достатніми, надають інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, підтверджують висновки прокурора про кваліфікацію дій ОСОБА_4 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як належні та допустимі.

Також, при ухваленні вироку, суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за клопотанням прокурора оскільки вони не мають доказового значення.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою слід керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Доводи ОСОБА_4 та його захисника про те, що він спричинив вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або в умовах необхідної оборони з необережності, а так само в хворобливому стані (запаморочення) яке виключає відповідальність за ч. 1 ст. 115 КК України не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді.

За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України.

При цьому, до критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного із перебуванням особи в стані необхідної оборони, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Отже, у разі умисного позбавленням життя особи для правильного визначення, чи діяла особа в стані оборони та чи залишалися її дії в межах необхідності для оборони або перевищили ці межі, суд має оцінити наявність чи відсутність суспільно небезпечного посягання і, в разі його наявності, - якщо характер посягання не підпадає під ознаки, зазначені у частині 5 статті 36 КК України, - оцінити відповідність захисту небезпечності посягання.

Тому у цьому кримінальному провадженні питання полягає у тому, чи були дії ОСОБА_4 зумовлені необхідністю захисту від суспільно небезпечного посягання та чи відповідали ці дії небезпечності посягання та обстановці захисту.

В ході судового розгляду перевірялась версія сторони захисту про перебування ОСОБА_4 під час конфлікту з ОСОБА_6 та в момент спричинення останньому ножового поранення, що стало причиною смерті, у стані необхідної оборони.

Так, ОСОБА_27 стверджував, що потерпілий зненацька підскочив до нього і почав наносити удари кулаками по голові він, у відповідь тілесні ушкодження не наносив, а лише сидячі на ліжку і не маючи можливості встати з ліжка лише захищався, закривав голову, однак в подальшому зазначив, що все ж таки піднявся з ліжка і взяв ніж, щоб оборонятися і почав ним махати попереду себе в результаті чого ненавмисно спричинив поранення шиї, оскільки під час нанесення удару перебував у стані запаморочення і взагалі моменту нанесення удару не пам`ятає. Після чого намагався надати допомогу до приїзду швидкої допомоги. Агресію потерпілого та напад пояснив тим, що після сумісного вживання спиртних напоїв потерпілий став йому дорікати в бездіяльності під час перебування в окупації.

При проведенні слідчого експерименту пояснював, що не бажав настання смерті потерпілого і хотів нанести потерпілому поранення у щоку або плече.

Разом з цим, така версія розвитку подій суперечить дослідженим судом доказам, а саме:

Відповідно до висновків експертиз № 12-17-83-А/2026 від 25.02.2026 та № 09/131-С/2026 від 23.02.2026 р. у ОСОБА_6 встановлено закритий перелом кісток носа, синець лівої навколоочної ділянки, що сформувалися внаслідок ударної дії тупого предмета з обмеженими властивостями травмувальної поверхні, а у ОСОБА_4 встановлені, синці на голові, які могли виникнути від ударної дії тупих твердих предметів, що на переконання суду свідчить про виникнення між потерпілим та обвинуваченим, які були в стані алкогольного сп`яніння, бійки в ході, якої вони спричиняли один одному тілесні ушкодження, а потім ОСОБА_4 спричинив ножове поранення.

При цьому суд вважає твердження ОСОБА_4 , що перелам кісток носу у потерпілого існував, ще на час заселення у гуртожиток, оскільки ніс був кривим носом є неспроможними, оскільки з висновку експерта вбачається, що на час обстеження трупа ОСОБА_18 в навколоочній ділянці ліворуч виявлено синець, який поширюється на спинку носа ліворуч, кістки та хрящі носа на дотик дають кісткову крепітацію та рухливість, і це ушкодження виникло у зв`язку з подією, що сталася в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже на переконання суду такі ушкодження виникли під час бійки в ході якої ОСОБА_4 теж спричиняв потерпілому тілесні ушкодження руками.

Сам ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_28 показали, що жодного конфлікту в присутності сторонніх осіб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до моменту коли вони залишились в кімнаті сам на сам не було.

З показань свідка ОСОБА_23 вбачається, що по прибуттю на виклик, він як лікар не встановив факту надання якої б то не було медичної допомоги до його прибуття, що спростовує твердження ОСОБА_4 про намагання надати першу медичну допомогу.

Отже доказів, які б доводили посилання ОСОБА_4 на те, що удар ножем був завданий потерпілому безпосередньо у зв`язку з нападом останнього на нього і він будучи позбавленим можливості уникнути побиття і перебуваючи в уразливій позиції, сидячи на дивані, саме для захисту наніс удар в область шиї потерпілого, через те, що потерпілий стояв над ним і наносив удари кулаками, а він сидів і не міг відбиватися іншим способом від потерпілого, і такі дії були суспільно-небезпечним посяганням такого рівня, який, відповідно до статті 36 КК України, давав ОСОБА_4 право оборонятися від нього, при судовому розгляді не встановлено, і, таким чином, твердження засудженого не підтверджено поза розумним сумнівом.

Таким чином, версія сторони захисту про створення потерпілим загрози життю та здоров`ю ОСОБА_4 , внаслідок чого він будучи заблокованим потерпілим, який стояв над ним, в зв`язку з чим був позбавлений можливості пересуватись і уникнути побиття, що і стало причиною завдання потерпілому удару ножем при судовому розгляді не знайшла свого підтвердження.

Крім того, на переконання суду, за встановлених обставин обопільного спричинення потерпілим і обвинуваченим, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, легких тілесних ушкоджень один одному виключає стан перевищення меж необхідності при обороні шляхом застосування такого предмета, як ніж.

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

Також, не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_4 про вбивство, вчинене через необережність, а саме, посилання на бажання спричинити ножове поранення в умовах захисту в плече або щоку без умислу на вбивство і ненавмисне спричинення ножового поранення шиї.

Так, в ході бійки ОСОБА_4 взявши ніж не міг не розуміти, що таким предметом, очевидно можливо заподіяти смерть при одному ударі, крім того у ділянці плеча проходить плечова артерія та супутні глибокі вени, пошкодження яких викликає критичні для життя наслідки, що є очевидним, а крім того такі твердження ОСОБА_4 спростовуються ж його подальшими показами, що удари ножем наніс не дивлячись куди саме.

Що до заяв та запаморочення і хворобливого стану в момент спричинення потерпілому поранення то така версія обвинуваченого спростовується, його заявами про намір спричинення тілесних ушкоджень, а також висновком судово-психіатричної експертизи № 143 від 09.03.2026 року відповідно до якого ОСОБА_4 під час правопорушення перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Тому суд доходить висновку, що всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3 зазначеного Пленуму Верховного суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, стадія вчинення кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.)

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

За ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином.

Також судом враховуються матеріали, які характеризують особу громадянина України ОСОБА_4 , який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 143 від 09.03.2026 року ОСОБА_4 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними У період часу, якому відповідає правопорушення перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Визначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про його особу, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутність пом`якшуючих та наявності обтяжуючих обставин, вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити в межах санкції ч. 1 ст.115 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Підстав застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.

Крім того, призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану - тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. з моменту його фактичного затримання і поміщення під варту з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Витрат пов`язаних з проведенням експертиз відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України і призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , рахувати з 22.02.2026 року з моменту його фактичного затримання.

Строк попереднього ув`язнення з 22.02.2026 року по день набрання вироком законної сили підлягає зарахуванню відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Речові докази: DVD -R диск з цифровими копіями повідомлень з викликом поліції до кімнати АДРЕСА_6 від 21.02.2026, картку пам`яті на 32 Gb з відеозаписом ненагрудної камери співробітника УПП ГУНП в Харківській області від 21.02.2026, DVD -R диск з відеозаписом нагрудної камери слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 від 21.02.2026 залишити при матеріалах судового провадження.

Ніж загальною довжиною 22,5 см., довжиною леза 10 см., з руків`ям чорного кольору, чарку, 2 стакани, дві пляшки, які зберігаються за квитанцією № 1730 (провадження № 12026221180000236) у камері зберігання ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищіти.

Мобільний телефон ergo, блокнот з рукописним текстом, зв`язку ключів (4 ключі) з брелком, окуляри, шкарпетки, шапку, які зберігаються за квитанцією № 1730 (провадження № 12026221180000236) у камері зберігання ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_4 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору і засудженому негайно після його проголошення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга, з підстав передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через районний суд.

Суддя: ОСОБА_1