Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №642/3280/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3280/26

Провадження № 2/642/1629/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Балабая С.С.,

за участю секретаря судових засідань Ажиппо О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ТОВ ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ ФК «Ейс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 991188447 від 25.12.2021 року в сумі 31666,10 грн., з яких: 12500,00 грн. основний борг (тіло кредиту), 19166,10 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також понесених витрат у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 06.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (фактор) був укладений договір факторингу № 28/1118-01. Наявна у справі копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору.

28 листопада 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладена додаткова угода № 19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, строк дії договору №28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладена додаткова угода № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції. Відповідно до п. 8.2. викладеного в новій редакції договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року укладена додаткова угода № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою строк дії договору продовжується до 31 грудня 2022 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2022 укладена додаткова угода № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою строк дії договору продовжується до 31 грудня 2023 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2023 укладена додаткова угода № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою строк дії договору продовжується до 31 грудня 2023 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

Наведене свідчить, що з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.

Згідно з умовами договору факторингу, клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги №175, до якого був включений кредитний договір № 991188447 від 25.12.2021, укладений 05.05.2022.

Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру прав вимоги, право вимоги вже існувало та було індувідуалізоване.

05.08.2020 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" був укладений договір факторингу № 05/0820-01.

Предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку..

Як слідує з витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, право вимоги за кредитним договором № 991188447 від 25.12.2021 відступлено на користь ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" на законних підставах.

Правовідносини між сторонами належним чином врегульовані договором факторингу та відповідними додатками, що передбачали перехід права вимоги у визначений момент.

11.07.2025 між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" був укладений договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача до матеріалів справи долучено реєстр боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Отже, право вимоги позивача до відповідача підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 25.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 991188447 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

До вказаного Договору позивачем додано Порядок дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою "Moneyveo".

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9700 грн. та 2800 підтверджується випискою про рух коштів по картці від 22.07.2026.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 991188447 від 25.12.2021, ОСОБА_1 має заборгованість за вищевказаним договором, а саме: за тілом кредиту 12500 грн, за нарахованими відсотками 19166,10 грн.

Згідно з наданим ТОВ "Таліон Плюс" розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 становить 31666,10 з яких: 12500 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 19166,10 грн. - заборгованість за відсотками.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору кредиту, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 31666,10 гривень заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Враховуючи задоволення позовних вимоги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" слід стягнути 2662 грн. 40 коп. судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 між ТОВ "ФК "ЕЙС" та Адвокатським бюро “Соломко та партнери” укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 та Додаткову Угоду № 25770896466 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025, що є частиною Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, підтверджується, що адвокатським бюро надано такі послуги: складання позовної заяви вартістю 5000 грн за 2 години роботи; вивчення матеріалів справи вартістю 1000 грн за 2 годину; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів вартістю 500 грн за1 годину; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів вартістю 500 грн за1 годину.

Враховуючи, що справа є малозначною та типовою, тому розумний та необхідний розмір витрат слід оцінювати у 3000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141,258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11,509,526,611,625,1048-1050,1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ТОВ ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №991188447 від 25.12.2021 року у розмірі 31666 (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят шість) гривень 10 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.С. Балабай