Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №953/11376/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11376/25

Провадження № 2/953/2534/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання – Панченко Л.В.

сторони та інші учасники справи:

позивач – акціонерне товариство «СЕНС БАНК»

представник позивача – адвокат Матула Вікторія Юріївна

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач, АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за Угодою про надання споживчого кредиту № 491044538 від 26.01.2021 у розмірі 53 355,51 грн, з яких 22 249,43 грн – заборгованість за кредитом (тілом); 31 106,08 грн – заборгованість за процентами.

Також, позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі шляхом стягнення з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Вимоги позову позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2021 відповідач ОСОБА_1 (далі - Позичальник), уклала з АТ «АЛЬФА-БАНК» (надалі – Банк) Угоду про надання споживчого кредиту № 491044538 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого, утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 53 355,51 грн.

Рух справи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощено позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Рішенням (заочним) Київського районного суду м. Харкова від 26.11.2025 позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК», - задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 491044538 від 26.01.2021 у розмірі 53 355,51 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2026 рішення (заочне) Київського районного суду м. Харкова від 26.11.2025 скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Стислий виклад позиції відповідача.

Не погоджуючись із доводами позивача, у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та існування грошового зобов`язання. Разом із тим сам факт існування кредитних правовідносин не є безумовною підставою для задоволення позову у заявленому розмірі. Доводи позивача щодо факту укладення договору, приєднання до його умов, отримання та використання кредитних коштів самі по собі не спростовують заперечення відповідача по суті спору.

Вказує, що надані позивачем документи підтверджують, що відповідачем здійснювалися платежі за кредитним договором. Таким чином, твердження позивача про нібито ухилення від виконання зобов`язань не відповідають фактичним обставинам справи. Разом із тим саме на позивача покладається обов`язок довести, що всі здійснені відповідачем платежі були належним чином враховані під час формування заявленого розрахунку заборгованості.

Відповідач не заперечує правову природу процентів як плати за користування кредитом, оскільки правова природа процентів означає, що вони можуть нараховуватися виключно в межах строку кредитування, погодженого сторонами договору. Попри це, із поданого самим позивачем розрахунку заборгованості прямо вбачається, що після завершення строку кредитування 26.01.2025 позивач продовжив нарахування відсотків за користування кредитом. Крім того, із наданої позивачем досудової вимоги вбачається, що станом на 24.03.2025 позивач уже реалізував право вимоги дострокового повернення кредиту, однак після цього продовжив нарахування договірних процентів. Отже, нарахування позивачем договірних процентів після 26.01.2025, а також після пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання від 24.03.2025 є необґрунтованим, таким, що суперечить умовам договору, нормам ЦК України та усталеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. При цьому, позивач не довів факт належного повідомлення відповідача про дострокову вимогу.

Крім того, поданий позивачем розрахунок заборгованості не має наперед встановленої доказової сили та підлягає перевірці судом щодо його правильності, обґрунтованості, періоду нарахування процентів, порядку зарахування здійснених платежів та відповідності умовам договору і вимогам закону, а також потребує ретельної судової перевірки на предмет законності, обґрунтованості та відповідності принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.04.2026 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та витребувано у АТ «СЕНС БАНК»: повний текст кредитного договору № 491044538 від 26.01.2021; детальний розрахунок заборгованості згідно договору № 491044538 від 26.01.2021; докази видачі кредитних коштів; докази направлення вимоги про дострокове виконання зобов`язань; інформацію щодо фактичної суми грошових коштів, виданих позивачу за кредитним договором № 491044538 від 26.01.2021; інформацію щодо загальної суми коштів, сплачених позивачем на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» за весь період дії кредитного договору № 491044538.

20.04.2026 вимоги означеного судового рішення позивачем виконані.

Участь у справі сторін.

У судове засідання представник позивача та відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися, надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.01.2021 між ОСОБА_1 та АТ «АЛЬФА-БАНК» укладено Кредитний договір № 491044538, що підтверджується Анкетою-Заявою про Акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК».

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» затверджено рішення про зміну найменування АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Відповідно до умов Кредитного договору № 491044538, Тип кредиту – Кредит готівкою; Сума кредиту – 25 466,78 грн, Процентна ставка – фіксована 39,90% річних; Строк кредиту - 48 місяців; Дата повернення кредиту – 27.01.2025.

Згідно Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (Додаток № 1 до Кредитного договору), у період строку дії Кредитного договору з 26.02.2021 по 27.01.2025, - сума кредиту за договором становить 25 466,78 грн, проценти за користування кредитом 25 854,60 грн.

Оферта на укладання Угоди про надання кредиту № 491044538, Анкета-Заява про Акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК», Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (Додаток № 1 до Кредитного договору), - підписані 26.01.2021 особисто відповідачем ОСОБА_1 .

Сторонами не заперечується та обставина, що Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25 466,78 грн, що підтверджується Меморіальним ордером № 23856518 від 27.01.2021.

Як убачається із розрахунку, за період з 26.01.2021 по 01.08.2025 за Кредитним договором № 491044538 утворилася заборгованість у розмірі 53 355,51 грн, яка складається із 22 249,43 грн – заборгованості за кредитом (тілом); 31 106,08 грн – заборгованості за процентами.

11.04.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 , зазначеною нею у Кредитному договорі, позивачем направлено Вимогу про усунення порушень, шляхом сплати нею заборгованості у розмірі 49 663,56 грн, яка утворилася станом на 24.03.2025.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, Кредитний договір № 491044538, укладений між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 , є публічним договором приєднання.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «АЛЬФА-БАНК»). Відтак, умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, що відповідно до статей 633, 634 ЦК України дає підстави вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією зі сторін, оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що Кредитний договір № 491044538 відповідачем ОСОБА_1 підписаний особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору ознайомилася з його текстом та істотними умовами кредитування, а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не заперечує факту його підписання, суд доходить висновку, що остання погодилася із його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Як убачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ «СЕНС БАНК», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 491044538 за період з 26.01.2021 по 01.08.2025 становить 53 355,51 грн, з яких: 22 249,43 грн - заборгованість за кредитом (тілом); 31 106,08 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до умов Кредитного договору № 491044538, Строк кредиту - 48 місяців; Дата повернення кредиту – 27.01.2025.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто, позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після спливу строку кредитування чи у разі пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Разом із тим, у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформувала низку правових висновків, зокрема, розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок також підтримано у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У цій справі сторони погодили, що відповідно до умов Кредитного договору № 491044538, строк кредиту – 48 місяців, тобто кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість становить 27.01.2025. Такий самий строк кредитування (48 місяців) передбачений умовами Паспорту споживчого кредиту. Отже, саме до вказаної дати Банк мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами в порядку ст. 1048 ЦК України.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.06.2023 у справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14.03.2018 у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30.06.2020 у справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21), суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Так, зі змісту наданих позивачем виписок по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що заявлені АТ «СЕНС БАНК» відсотки за користування кредитними грошима у розмірі 3 789,68 грн нараховані саме у період з 27.01.2025 по 01.08.2025, тобто поза межами строку кредитування, передбаченого умовами Кредитного договору № 491044538.

Разом з тим, зі змісту виписок вбачається, що станом на 27.01.2025 у відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором № 491044538 у розмірі 49 565,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тілом) у розмірі 22 249,43 грн; заборгованості за відсотками за період з 26.01.2021 по 27.01.2025 у розмірі 27 316,40 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, що визначений умовами Кредитного договору № 491044538, оскільки підставою для їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений Договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України.

Отже, оскільки фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку у повному обсязі позичальником не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 491044538 у розмірі 49 565,83 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тілом) у розмірі 22 249,43 грн; заборгованості за відсотками за період з 26.01.2021 по 27.01.2025 у розмірі 27 316,40 грн.

Що стосується доводів відповідача стосовно неналежного повідомлення про дострокову вимогу, суд зауважує, що на виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», позивачем направлена на адресу відповідача, яку вона зазначила при укладенні договору, вимога про усунення порушень, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком відправки досудових вимог.

Що стосується співмірності розміру заборгованості за кредитом (тілом) та розміром заборгованості за процентами, слід зауважити, що підписанням Оферти на укладання Угоди про надання кредиту № 491044538, Анкети-Заяви про Акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК», Паспорту споживчого кредиту та Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (Додатку № 1 до Кредитного договору), відповідач ОСОБА_1 ознайомилася, окрім іншого, з процентною ставкою, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не заперечує факту його підписання, суд доходить висновку, що підстави для застосування положень ст.ст. 3, 509 ЦК України відсутні.

Усім іншим доводам та запереченням сторін судом надана належна правова оцінка у мотивувальній частині цього рішення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: (1) на професійну правничу допомогу ; (2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; (3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; (4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом АТ «СЕНС БАНК» сплачено 2 422,40 грн судового збору.

Зважаючи на те, що позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» задоволено частково, на 92,89%, судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 2 250,16 грн (2 422,40*92,89%) підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов акціонерного товариства «СЕНС БАНК», - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за Кредитним договором № 491044538 від 26.01.2021 у розмірі 49 565 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 83 копійки.

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «СЕНС БАНК» у іншій частині, відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 16 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – АТ «СЕНС БАНК», м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

Представник позивача – Матула Вікторія Юріївна, АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.Ю. Власова