Суд: Київський районний суд м. Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №953/12581/25
Суддя: Власова Ю. Ю.
Справа № 953/12581/25
Провадження № 2/953/3930/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання – Панченко Л.В.
сторони та інші учасники справи:
позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,
представник позивача – адвокат Журавльов Станіслав Георгійович,
відповідач – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 у розмірі 32 589,57 грн, з яких: 9 969,18 грн тіло кредиту; 22 620,39 грн відсотки.
Також, позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі шляхом стягнення з відповідача на свою користь сплачену суму судового збору 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Вимоги позову позивач обґрунтовує тим, що 26.05.2021 між акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі – АТ «МЕГАБАНК», Банк) та ОСОБА_1 (далі – Клієнт, Боржник, Відповідач) укладено Заяву - Договір № TDB.2021.0128.14641 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі – Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі – Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.
Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.
Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви – Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому.
Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.
Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано та зазначено у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін).
На Поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору.
Спосіб надання кредиту – шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту).
Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту Кредитної лінії (п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії; тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); розмір обов`язкового мінімального платежу; строк сплати обов`язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
У подальшому Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.
Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку Позичальника станом на 03.09.2024 у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) у сумі 9 969,18 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої) у сумі 22 620,39 грн. Загальна сума заборгованості становить 32 589,57 грн і підтверджується довідкою, виписками з рахунку Клієнта.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» (Банк) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024.
У п. 1 Договору № GL1N426240 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом – Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом – «Основні договори», надалі за текстом – Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Пункт 2 Договору № GL1N426240 визначає, що Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д.
Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом – Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
На підтвердження здійснення оплати до Заяви позивачем додано копію Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23 425 777 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024. За результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, номер лота: GL1N426240, укладено декілька договорів, серед яких у тому числі і Договір № GL1N426240 від 03.09.2024. Ціна у тому числі цього Договору сплачена відповідно до вказаної Платіжної інструкції.
Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.
Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача – боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021.
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
27.12.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024.
У п. 1 Договору № 1/12 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом – Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом – «Основні договори», надалі за текстом – Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників – АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор.
Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д. право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо.
Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами) (п. 2 Договору № 1/12).
Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок, далі за текстом – Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі.
Розрахунки з Договором № 1/12 проведені в повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надано копії платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024 на суму 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч гривен) 00 копійок; платіжної інструкції № 1091 від 31.01.2025 на суму 9 200 000 (дев`ять мільйонів двісті тисяч гривень) 00 копійок; платіжної інструкції № 1822 від 22.09.2025 на суму 5 500 000 (п`ять мільйонів п`ятсот тисяч гривень) 00 копійок.
Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.
Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.
Відповідно до Додатку № 1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідача – боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021.
Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача – боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги), заборгованість Боржника/Відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 969,18 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 22 620,39 грн. Загальна сума заборгованості: 32 589,57 грн.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому – ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
Що стосується судових витрат позивач вказує, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» понесло судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 гривень, і у подальшому очікує понести судові витрати на оплату за отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн.
Та, посилаючись на положення ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якого, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а також правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/2022 про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, і суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, - просить стягнути судові витрати у повному обсязі з відповідача.
Рух справи.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).
Рішенням (заочним) Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», - задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 у розмірі 32 589 (тридцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 57 копійок, з яких: 9 969 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 18 копійок тіло кредиту; 22 620 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять) гривень 39 копійок відсотки, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.05.2026 рішення (заочне) Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).
Стислий виклад позиції відповідача.
Не погоджуючись із доводами позивача, у відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказує, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із даним позовом, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, відповідач зазначає про незаконність нарахування відсотків після початку ліквідації первісного кредитора та недоведеність розрахунку заборгованості виписками.
Також, відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката не відповідають критеріям співмірності та розумності (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Справа є малозначною, позовна заява є типовим шаблоном, розгляд здійснюється у спрощеному провадженні, що не потребувало значних витрат часу чи інтелектуальних зусиль представника позивача.
За наведених обставин, ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Участь у справі сторін.
У судове засідання представник позивача та відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися, надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
26.05.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Заяву - Договір (Індивідуальна частина) № TDB.2021.0128.14641 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.
Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви – Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до Публічного договору (оферти) АТ «МЕГАБАНК» про умови надання послуги «Р2Р-перекази з картки на картку», з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17 публічної частини Договору.
Пунктом 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору визначено, що Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США) та № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи VISA миттєвого випуску (неперсоніфіковану).
Картка використовується Клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також для здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності (п. 3 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Згідно п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки га суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах встановленого ліміту кредитної лінії, а саме: тип кредиту – кредитна лінія, на споживчі цілі; сума максимального ліміту кредитної лінії – 200 000,00 грн; строк кредиту – 12 місяців; пільговий період 62 дні; процентна ставка (фіксована) – базова 56%, у пільговий період – 0,0001%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30% річних; обов`язковий мінімальний платіж при використанні кредитного ліміту – 5,0 грн, який сплачується у передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів Клієнта за відповідний Звітний період; орієнтовна загальна вартість кредиту – 273 293,00 грн.
Умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги Банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом – не передбачено. Загальна вартість додаткових послуг Банку, що надаються під час укладення цього договору щодо надання споживчого кредиту, визначені Паспортом споживчого кредиту.
Згідно п. 5 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору Банк має право без згоди Клієнта на споживчим кредитом повністю або частково передати (відступити) права та зобов`язання за цим договором.
За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.
Також 26.05.2021 відповідачем ОСОБА_1 підписано тарифний пакет todobank, та паспорт споживчого кредиту, в яких відображені істотні умови надання кредиту по даному тарифу.
Сторонами не заперечується та обставина, що Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором.
Як убачається із виписки з особового рахунку, наданого позивачем, ОСОБА_1 здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії.
Заборгованість ОСОБА_1 відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 станом на 03.09.2024 становить 32 589,57 грн, з яких: 9 969,18 грн тіло кредиту; 22 620,39 грн відсотки.
09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС».
03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого та витягу з реєстру боржників, первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021.
Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Оплата за Договором № GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024.
Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 у загальному розмірі 32 589,57 грн, з яких: 9 969,18 грн тіло кредиту; 22 620,39 грн відсотки.
27.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).
Оплата за Договором № 1/12 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025, № 1822 від 22.09.2025.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору № 1/12, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 у загальному розмірі 32 589,57 грн, з яких: 9 969,18 грн тіло кредиту; 22 620,39 грн відсотки.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно вимог статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином Договір № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021, укладений між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 , є публічним договором приєднання.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «МЕГАБАНК»). Відтак, умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, що відповідно до статей 633, 634 ЦК України дає підстави вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією зі сторін, оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що Договір № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 відповідачем ОСОБА_1 підписаний особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування, а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, та відповідач не заперечує факту його підписання, суд доходить висновку, що останній погодився з його умовами та зобов`язався виконувати їх.
Як убачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», заборгованість ОСОБА_1 за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 станом на 03.09.2024 становить 32 589,57 грн, з яких: 9 969,18 грн тіло кредиту; 22 620,39 грн відсотки.
Умовами п. 4 та п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору передбачено, що сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; строк кредиту – 12 місяців; договір набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після спливу строку кредитування чи у разі пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
Разом із тим, у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформувала низку правових висновків, зокрема, розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».
Окрім того, в п. 54 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Тобто, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Вказаний висновок також підтримано у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У цій справі сторони погодили, що відповідно до п. 4 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021, строк кредиту – 12 місяців, тобто кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість становить 26.05.2022. Такий самий строк кредитування (12 місяців) передбачений умовами Паспорту споживчого кредиту. Отже, саме до вказаної дати первісний кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами в порядку ст. 1048 ЦК України.
За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.
Так, у постанові Верховного Суду від 30.06.2023 у справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Крім того, у постановах від 14.03.2018 у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30.06.2020 у справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21), суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.
Так, зі змісту наданих позивачем виписок по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що заявлені ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» відсотки за користування кредитними грошима у розмірі 22 620,39 грн нараховані саме у період з 03.12.2022 по 03.09.2024, тобто поза межами строку кредитування, передбаченого п. 4 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021.
Разом з тим, зі змісту виписки вбачається, що станом на 03.09.2024 у відповідача наявна заборгованість за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 у розмірі 9 969,18 грн, що становить виключно тіло кредиту.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, що визначений в п. 4 розділу «Запевнення та умови» Договору № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021, оскільки підставою для їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений Договором строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України.
Отже, оскільки фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку у повному обсязі позичальником не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» лише заборгованості за тілом кредитом в сумі 9 969,18 грн.
Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності зупиняється: (1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); (2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; (3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; (4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (стаття 263 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20.04.2023 у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
Пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Закон України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» набрав чинності 30.01.2024.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) продовжено від початку воєнного стану 24.02.2022 по 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
Оскільки, трирічний строк позовної давності починає обчислюватися з 04.09.2025, а позивач звернувся до суду із даним позовом 25.11.2025, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Що стосується доводів відповідача з приводу незаконності нарахування відсотків після початку ліквідації первісного кредитора, суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нарахування відсотків, штрафів, пені та інфляційних витрат за його зобов`язаннями перед вкладниками та кредиторами повністю припиняється з дня початку процедури ліквідації для Банку (як боржника), і не розповсюджується на кредитні правовідносини між Банком та Клієнтом-позичальником.
Крім того, правова оцінка нарахуванню відсотків за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 надана судом у мотивувальній частині цього рішення.
Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача про недоведеність розрахунку заборгованості виписками, оскільки, як вже зазначалося раніше, належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Таким чином, виписки із банківських рахунків можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: (1) на професійну правничу допомогу ; (2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; (3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; (4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачено 2 422,40 грн судового збору.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задоволено частково, на 30,59%, судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 741,01 грн (2 422,40*30,59%) підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
Крім того, у позовній заяві ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» представляє адвокат Адвокатського об`єднання «АЛЬЯНС ДЛС» Журавльов С.Г. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025.
Як убачається з Акту прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2025, Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» надано ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наступні послуги: складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з Боржника ОСОБА_1 вартістю 10 000,00 грн, проведення юридичного та фінансового аналізу Боржника вартістю 1 200,00 грн., загалом вартістю 11 200,00 грн.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2025 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23.05.2022 у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів та висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також заперечення відповідача щодо стягнення на користь позивача таких витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 3 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Договором № TDB.2021.0128.14641 від 26.05.2021 у розмірі 9 969 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 18 копійок.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у іншій частині, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 741 (сімсот сорок одна) гривня 01 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач – ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105.
Представник позивача – Журавльов Станіслав Георгійович, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, оф. 411.
Відповідач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.Ю. Власова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua