Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №953/8087/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8087/26

н/п 2/953/4596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням гарячої води до 01.01.2022, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» (далі КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут») Вірютіна О.В. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням гарячої води до 01.01.2022, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання у загальному розмірі 97 077,85 грн та судових витрат.

Виклад позиції відповідача:

- поданий розрахунок містить лише підсумкові показники за відповідні розрахункові періоди та не містить повного розкриття вихідних даних, на підставі яких сформовано заявлену до стягнення суму;

- акт готовності будинку до опалювального сезону підтверджує лише технічну готовність внутрішньобудинкової системи теплопостачання до експлуатації та існування відповідної системи; разом із тим, такий документ сам по собі не підтверджує фактичний обсяг теплової енергії, який був поставлений конкретному споживачу, та правильність здійснених нарахувань;

- заявляє про застосування позовної давності до заявлених вимог у разі встановлення судом підстав для її застосування.

Рух справи, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.07.2026 на офіційну електронну пошту суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

20.07.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання, яким просить здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є , зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Враховуючи положення ЦПК України, дана справа відноситься до малозначних, оскільки ціна позову не перевищує 99 840,00 грн (3 328,00 х 30), а становить 97 077,85 грн. Інших переконливих аргументів для розгляду даної категорії справи у загальному позовному провадженні відповідач не наводить.

17.08.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшов відзив на позовну заяву.

17.08.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду до 01.01.2027. Після закінчення строку відстрочки, з 01.01.2027 розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців, із погашенням рівними щомісячними платежами суми, яка буде визначена судом до стягнення.

25.08.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надходило, справу просив розглянути за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, справи просив розглянути за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія є товарною продукцією, що призначена для купівлі-продажу.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про теплову енергію», суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно ст. 3 Закону, відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

КП «Харківські теплові мережі» веде господарську діяльність з вироблення, транспортування та постачання споживача теплової енергії на підставі відповідних ліцензій.

На підставі рішення Виконавчого комітету ХМР «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста» від 23.12.1998 року № 1407 в редакції рішення від 30.09.2003 р. № 946, з урахуванням рішення Виконавчого комітету ХМР «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» від 20.12.2006 року № 1186 КП «Харківські теплові мережі» визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води (а.с. 20).

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, які є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуги з централізованого постачання гарячої води, централізоване опалення віднесені до комунальних.

Пункт 5 ч. 3 ст. 20 Закону встановив обов`язок споживачів оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5 ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 06.06.2004 року та п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів споживання.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Матеріали справи свідчать, що (І) відповідач є власником квартири, загальною площею 76.1 кв.м., житловою площею 51.2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14) (ІІ) ОСОБА_1 має відкритий обліковий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною квартирою, тобто відповідач є споживачем послуг теплопостачання, які надає КП «ХТМ» відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року № 1186.

Відповідно до п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 31.10.2021, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором (а.с. 24 зв.с.).

Згідно п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (а.с. 28).

Відповідно до п. 5 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022, виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором (а.с. 30).

Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами готовності житлових будинків до опалювального періоду протягом 2021-2025: № 174/10592 від 04.08.2021, № 174/12065 від 03.08.2022, № 174/425 від 03.08.2023, № 174/1241 від 07.08.2024 (а.с. 15-18).

Згідно відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахування періоду платежу, заборгованість відповідача за послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням гарячої води до 01.01.2022, за період з 01.11.2018 по 30.04.2026 становить 94 180,95 грн (а.с. 12).

Відповідно до відомості про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, заборгованість відповідача за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за період з 01.07.2022 по 30.04.2026 становить 1 054,32 грн (а.с. 13).

Згідно відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, заборгованість відповідача за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, за період з 01.11.2023 по 30.04.2026 становить 1 842,58 грн (а.с. 13 зв.с.).

Доказів того, що послуги відповідачу не надавалися або надавалися неналежної якості; що відповідач з цього приводу звертався до позивача із відповідними заявами, матеріали справи не містять, контррозрахунку відповідачем не надано.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає доведеним наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані позивачем послуги за період з 01.11.2018 по 30.04.2026 у загальному розмірі 97 077,85 грн.

Відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строку позовної давності, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі № 911/3681/17).

Суд враховує, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначено вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги за період з 01.11.2018 по 30.04.2026 у загальному розмірі 97 077,85 грн.

Вивчивши доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності до пред`явлених КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» позовних вимог, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року, введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Крім того, п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався на час дії карантину та зупинився (продовжувався) у період дії воєнного стану, до 04.09.2025, тобто до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», а тому перебіг строку позовної давності, починає рахуватися з 04.09.2025.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача, за надані позивачем послуги за період з 01.11.2018 по 30.04.2026 у сумі 97 077,85 грн, заявлені в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено. Відповідач від виконання своїх зобов`язань ухиляється, вчасно не проводить оплату послуг.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідач вказує, що у 2022 році у зв`язку з воєнними діями його сім`я була вимушена залишити місто Харків. На даний час проживає за межами України та перебуває під тимчасовим захистом у Німеччині. Через необхідність проходження мовної підготовки та процедури підтвердження професійної кваліфікації, наразі не має можливості працювати та отримувати стабільний дохід. У зв`язку з чим, просить відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2027. Після закінчення строку відстрочки, з 01.01.2027 розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців, із погашенням рівними щомісячними платежами суми, яка буде визначена судом до стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що системний аналіз норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Таким чином, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення є особливі обставини неможливості виконання судового рішення (щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Сама по собі наявність воєнного стану на території України не є автоматичною підставою для відстрочення або розстрочення виконання судових рішень для всіх громадян. ОСОБА_1 не доведено, як саме загальна військово-політична ситуація безпосередньо унеможливлює виконання зобов`язання саме у цій справі.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд враховує, що відповідач перебуває під тимчасовим захистом у Німеччині, разом з тим сторона відповідача належним чином не обґрунтувала підстави для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача.

Також сторона відповідача не довела наявність причинно-наслідкових зв`язків між введеним воєнним станом та наявними у відповідача певними складнощами, пов`язаними з фінансовою складовою.

Складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і не є достатньою підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.

Безпідставне затягування виконання рішення призведе до порушення права стягувача на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тривале невиконання рішення прирівнюється до відмови у правосудді.

Крім цього, суд зазначає, що з аналізу змісту ст. 435 ЦПК України слідує, що одночасне застосування відстрочки та розстрочки виконання одного й того ж судового рішення не передбачено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено існування виняткових обставин для відстрочення або розстрочення виконання рішення, а задоволення заяви призведе до надмірного порушення прав стягувача.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем на підтвердження понесених судових витрат у розмірі 130,00 грн надано опис відправлення зі списком згрупованих відправлень № 3274, з яких вбачається, що позивач поніс витрати на оплату поштової кореспонденції: направлення позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 130,00 грн (а.с. 11).

Отже, позивачем підтверджено понесені поштові витрати на відправлення поштової кореспонденції відповідачу у розмірі 130,00 грн.

У той же час, доказів понесених позивачем витрат на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно суду не надано, у зв`язку з чим, у стягненні з позивача таких витрат суд відмовляє.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 78, 81, 83, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням гарячої води до 01.01.2022, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання у загальному розмірі 97 077,85 грн, з яких: 94 180,95 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням гарячої води до 01.01.2022, за період з 01.11.2018 по 30.04.2026; 1 054,32 грн – заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за період з 01.07.2022 по 30.04.2026; 1 842,58 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, за період з 01.11.2023 по 30.04.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 130,00 грн.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», код ЄДРПОУ 45929670, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 09.10.2026.

Суддя О.М. Дяченко