Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №467/1577/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1577/25

Провадження № 2/467/201/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою, поданою адвокатом Сорочаном Володимиром Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язань припиненими

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року адвокат Сорочан В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі АТ- «Сенс Банк», Банк) про визнання зобов`язань припиненими. Позов мотивовано тим, що 14 листопада 2016 року позивач та відповідач уклали договір про комплексне банківське обслуговування, після чого позивачу була видана платіжна картка терміном на три роки з можливістю перевипуску. На вказану картку було нараховано кредитні кошти в розмірі 30000 гривень. Позивач користувалася карткою до кінця її терміну і строку кредитування, тобто до 14 листопада 2019 року, після чого, маючи заборгованість з кредиту в розмірі 27412,75 грн., продовжила сплачувати Банку заборгованість і таким чином внесла на свій рахунок 173201,64 грн. вже після закінчення терміну кредитування та строку дії карки. У вересні 2024 року позивач отримала від відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість за кредитом в сумі 130735,83 грн. і лише під час розгляду цивільної справи № 467/1/25 з наданих на ухвалу суду відомостей стало відомо, що банк продовжив нараховувати відсотки за користування кредитом вже після спливу строку кредитування, що є незаконним. З огляду на наведене, сплативши банку суму, що суттєво перевищує суму кредиту та можливі відсотки за весь час користування кредитом, позивач вважає, що виконала усі зобов`язання перед Банком.

Посилаючись на викладене, представник позивача прохав суд визнати припиненими усі зобов`язання позивача перед АТ «Сенс Банк» за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеним 14 листопада 2016 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2025 року позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2025 року постановлено позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2026 року ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2025 року скасовано, справу повернуто до Арбузинського районного суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіци І.В. від 20 січня 2026 року задоволено заяву про самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривої Т.М. від 23 січня 2026 року справу прийнято до свого провадження, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2026 року справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав суду письмове заперечення по справі, у якому прохав відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 шляхом надання оферти, яка погоджена акцептом, уклала з АТ «Альфа Банк» (змінено назву на «СЕНС БАНК») угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші, передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Ліміт відновлювальної кредитної лінії склав 200000 грн. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідачем було підписано анкеру-заяву про акцепт до публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого зазначено, що з умовами договору та діючими тарифами ознайомлена, згодна, зобов`язуюсь виконувати. Позивачу як клієнту надано в повному обсязі всю інформацію щодо умов кредитування, що підтверджується його підписом на оферті та заяві-анкеті до публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який стороною не оспорюється, а також підтверджує той факт, що копії всіх документів клієнтом отримано. Клієнту відкрито рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випускається картка строком на 3 роки з моменту її випуску. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням картки « ОСОБА_2 » строк дії картки 3 роки з можливістю перевипуску, банком неодноразово здійснювався перевипуск картки. Строк дії кредитної лінії – 1 рік з можливістю пролонгації. Оскільки позивачем здійснювались платежі (користування коштами, часткове повернення, пролонгація картки), то відсутні підстави вважати, що строк кредитування закінчився 15 листопада 2017 року. Кредитний ліміт по картці неодноразово збільшувався (у 2016 – 2023 роках) та використовувався позивачем. Твердження позивача про те, що сума кредиту погашена не знаходить свого підтвердження у виписці по рахунку, яка є належним та допустимим доказом. Згідно умов договору позичальник зобов`язався повертати не тільки тіло кредиту, а й відсотки, комісію. Підстави вважати, що кредитне зобов`язання за договором від 14 листопада 2016 року є припиненим позивач не зазначав та доказів на обґрунтування зазначеного не надавав.

Представником позивача ОСОБА_3 надано два письмові пояснення по справі, у яких він зазначив про те, що виписка по рахунку відповідача містить інформацію про те, що за період з 14 листопада 2016 року по 14 листопада 2019 року позивачем було використано 31353 грн. 28 к. кредитних коштів. На вказану суму банком було здійснено нарахування: комісії, процентів, штрафу, всього 31353 грн. 28 к. (тіло кредиту) + 21958 грн. 02 к. = 53311 грн. 30 к. За вказаний період дії договору позивачем було внесено на рахунок 36535 грн. 50 к., тобто заборгованість позивача перед банком станом на 14 листопада 2019 року склала 16775 грн. 80 к. У період з 14 листопада 2019 року по 14 лютого 2023 року за межами строку дії договору позивачем використано 27412 грн. 75 к. При цьому у період з 14 листопада 2019 року по 14 серпня 2024 року позивачем внесено на рахунок 173201 грн. 64 к., тобто позивачем здійснено переплату по кредитному договору у розмірі 129013 грн. 09 к. Перевипуск картки позивач заперечує, вказує про користування лише однією карткою. Строк кредитування за вказаним кредитом завершився 15 листопада 2017 року, а термін дії картки сплив у листопаді 2019 року.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14 листопада 2016 року між АТ«Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом надання банку підписаної оферти, була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов вказаного договору банк відкрив ОСОБА_1 рахунок зі строком дії три роки.

Відповідно до п.3.1 договору ліміт відновлювальної кредитної лінії становив 200000 грн.

Підпунктом 3.1.1 договору було передбачено, що сума кредиту, що була доступною клієнту на момент укладання угоди та відкриття відновлювальної кредитної лінії становила 1000 грн.

Згідно пункту 3.2. договору процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складала 39,99% річних.

Відповідно до п.3.3 договору щомісячний розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості, при цьому сума мінімального платежу не може бути менша за 50 грн.

Пунктом 4 договору передбачено, що повернення заборгованості за кредитом та сплата відсотків за користування відновлювальною кредитною лінією та/ або інших платежів за договором, здійснюється клієнтом відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості кредиту міститься в Тарифах, які є невід`ємною частиною договору.

Тобто, АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію позивача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до акцепту пропозиції, оферта на укладення угоди на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії складають єдиний документ - угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Угода про обслуговування кредитної лінії та відкриття відновлювальної кредитної лінії вважається укладеною з моменту підписання банком цього акцепту та відкриття відновлювальної кредитної лінії та надання суми кредиту, що вказана в цьому акцепті пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Як вбачається з оферти на укладання угоди та акцепту пропозиції на укладання угоди, своїм підписом позивач підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування. Тобто позивач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Окрім цього, за змістом пункту 7.1 сторони погодились, що банк щомісячно в останній день розрахункового періоду в порядку договірного списання здійснюватиме договірне списання сум грошових коштів з рахунку позивача в розмірах необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Договору страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248630494499 111 від 14.11.2016 року у розмірі 0,1% від розміру встановленої Кредитної лінії.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що банк щомісячно в останній день розрахункового періоду в порядку договірного списання, здійснюватиме договірне списання сум грошових коштів з рахунку в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Комплексного договору добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби від 14.11.2016 року у розмірі 1% від страхової суми, визначеної по формулі, зазначеної в п.3 Договору страхування.

Такі договори добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток, Комплексного договору добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби було укладено позивачем ОСОБА_1 та ПРАТ «СК «Альфа Страхування» 14 листопада 2016 року.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про що внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Цивільне законодавство, зокрема стаття 13 ЦК України, свідчить про те, сторони при укладенні та виконанні договорів як виду правочинів мають передбачати негативні наслідки своїх дій, діяти обачливо та добросовісно задля дотримання балансу інтересів прав та обов`язків усіх учасників цих правочинів. Такі принципи притаманні й підприємницькій діяльності, а тому сторони договорів, зокрема кредитори, при виконанні кредитних договорів повинні розуміти, що вони діють на власний ризик і можуть не отримати те, на що розраховували.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 року у справі ЄУН № 761/36873/18 ( провадження № 14-121цс21), вказуючи у її пунктах 9.19, 9.20, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності; для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності в певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.21 вказаної постанови звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, провадження 14-67цс20).

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

У силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним зі способів припинення зобов`язання є його виконання (частина перша статті 599 ЦК України). За загальним правилом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється саме у зв`язку з належним його виконанням.

Під належним виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання. За своїм характером це поняття включає належних кредитора і боржника, належні час, предмет, місце і спосіб виконання.

18 червня 2024 року АТ «Сенс Банк» звернувся до позивача ОСОБА_1 з письмовим повідомленням про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором №630494499 від 14 листопада 2016 року, у якому зазначив про те, що станом на 18 червня 2024 року кредит прострочено на 35 днів, загальна сума простроченої заборгованості перед банком склала 5226 грн. 63 к., залишок по тілу кредиту - 130735 грн. 83 к.

Позивач ОСОБА_1 06 лютого 2025 року звернулась до АТ «Сенс Банк» з заявою про розірвання договору про комплексне банківське обслуговування від 14 листопада 2016 року і закриття рахунку у банку.

У відповідь на вказану заяву АТ «Сенс Банк» 13 лютого 2025 року повідомив позивача ОСОБА_1 про те, що нею порушуються умови укладеного кредитного договору щодо сплати заборгованості. Вказав, що у разі небажання у подальшому користуватись карткою їй необхідно сплатити існуючу заборгованість та подати заяву на закриття рахунку.

Виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 14 листопада 2016 року по 01 січня 2025 року, з 26 жовтня 2020 року по 16 лютого 2023 року, з 08 грудня 2019 року по 14 серпня 2024 року, надані АТ «Сенс Банк» (а.с.5-17, 22-29, 31-35), містять інформацію про те, що позивач активно користувалась кредитними коштами у вказаний період.

Виписка за рахунком за період з 01 квітня 2020 року по 12 серпня 2024 року (а.с. 36-44), надана АТ «Сенс Банк», свідчить про наявність за кредитним договором № 630494499 кредитного ліміту у розмірі 145257,65 грн., заборгованості станом на 12 серпня 2024 року у розмірі 133770 грн. 79 к.

З довідки АТ «Сенс Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 за умовами кредитного договору № 630494499 реєструвались кредитні картки: 08 серпня 2024 року з терміном дії до 31 серпня 2029 року, 13 серпня 2018 року з терміном дії до 31 жовтня 2019 року, 12 жовтня 2016 року до 31 жовтня 2019 року, 01 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2024 року, 01 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2024 року, 01 жовтня 2019 року до 08 серпня 2024 року.

За змістом виписки по рахунку за період з 14 листопада 2016 року по 17 грудня 2025 року, витребуваної на підставі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2026 року, заборгованість позивача ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» станом на 17 грудня 2025 року становить 174017, 72 грн., з яких: тіло кредиту 107208, 99 грн., відсотки 45610, 62 грн., прострочене тіло 21198, 11 грн.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Позивач зазначає про відсутність заборгованості за кредитним договором, вказуючи про наявність переплати грошових коштів у розмірі 129013, 09 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про неодноразову пролонгацію укладеного у 2016 році кредитного договору та про наявність заборгованості станом на 17 грудня 2025 року у розмірі 174017, 72 грн., з яких: тіло кредиту 107208, 99 грн., відсотки 45610, 62 грн., прострочене тіло 21198, 11 грн.

Обставини укладення угоди про обслуговування кредитної картки і відкриття відновлювальної кредитної лінії та отримання кредитних коштів визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 82 ЦПК України.

Між тим, з огляду на виписку по картковому рахунку позивача, витребувану за ухвалою суду, останнє зняття коштів з рахунку було здійснене позивачем за період з 26 січня 2023 року по 25 лютого 2023 року, останнє внесення коштів на рахунок позивачем – у період з 26 липня 2024 року по 25 серпня 2024 року. Після 25 серпня 2024 року позивач кредитними коштами не користувався.

Виходячи з розрахунку заборгованості вбачається, що по 25 серпня 2024 року за рахунок коштів, внесених позивачем, погашалась комісія, відсотки за користування кредитом та заборгованість за тілом кредиту.

Заперечуючи щодо наявної заборгованості позивач зазначав, що після спливу строку кредитування, а саме: після 15 листопада 2017 року, нарахування відсотків умовами кредитного договору не передбачено.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, згідно з довідкою про умови кредитування строк кредитування становить 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору.

Тобто, укладеною сторонами угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії передбачено пролонгацію дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк.

З урахуванням сплати позивачем 14 серпня 2024 року процентів у розмірі 2914 грн. 35 к. (а.с. 59) відбулась пролонгація строку кредитування по 14 серпня 2025 року.

Отже, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування, як передбачено умовами Договору.

Відтак, з урахуванням строку кредитування та пролонгації, а також внесення відповідачем останнього платежу 14 серпня 2024 року, термін користування кредитними грошима закінчився 14 серпня 2025 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.

Суд вважає, що АТ «Сенс Банк» вправі нараховувати позивачу заборгованість за користування кредитом згідно з Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630494499 від 14 листопада 2016 року, в тому числі, за період з 15 листопада 2017 року по 14 серпня 2025 року.

Разом з цим, суд не може прийняти до уваги розрахунок заборгованості по кредитному договору, виконаний представником позивача у позові та письмових поясненнях, зважаючи на те, що він проведений без урахування обов`язкових платежів по договору (відсотків, комісій).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено належне виконання умов кредитного договору та відсутність заборгованості по ньому, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви, поданої адвокатом Сорочаном Володимиром Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язань припиненими, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива