Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №467/989/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/989/26

3/467/254/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., адвоката – Красондовича Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Подія за версією поліції

Поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 20 липня 2026 року о 10 год. 26 хв. по провулку Каштановий у с-щі Арбузинка він керував транспортним автомобілем марки «Mercedes-Benz», модель Е 220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння.

Чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України і тим самим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Особа, щодо якої розглядається справа, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, хоча був належно сповіщений про його дату, час і місце.

Однак, захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в суді здійснював адвокат Красондович Д.Л., який просив провадження у справі закрити з підстав, що викладені ним у письмових запереченнях, що наявні у справі.

У свою чергу, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, суд аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тож, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, за наслідками розгляду цієї справи суд установив, що за указаних у протоколі обставин ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем у с-щі Арбузинка, але суд має сумніви у тому, що він при цьому перебував у стані наркотичного сп`яніння, які, у свою чергу, ґрунтуються на тому, що поліція істотно порушила вимоги закону при проведенні медичного огляду водія, внаслідок чого не надала до суду у достатньому обсязі належних, допустимих і достовірних доказів щодо учиненого правопорушення.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Отже, при розгляді справи простежувалась така картина перебігу описаної у протоколі події, а саме: поліція зупинила водія ОСОБА_1 у с-щі Арбузинка за підозрою у порушенні ним вимог п. 31.4.7 «в» ПДР України.

Під час спілкування із водієм поліцейський вказав на наявність у нього однієї із ознак наркотичного сп`яніння у виді почервоніння очей, хоча такої ознаки Інструкціями не передбачено.

На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я – КНП «ЮМБЛ» водій погодився і прослідував із поліцією до місця огляду.

Проте, відеозапису самої процедури огляду водія у лікарні поліція до суду не надала, що у породжує обґрунтовані сумніви у її законності.

Зокрема, за імперативною вимогою ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тож, очевидно із справи, що поліція під час проведення огляду водія ОСОБА_1 технічних засобів відеозапису не використовувала або ж двох свідків такого огляду на віднайшла і матеріали відеозапису, у разі, якщо він мав місце, до протоколу не долучила.

Принаймні, протилежних даних у справі немає.

З - поміж, вимог ст. 266 КУпАП, поліція у цій ситуації мала керуватись вимогами ще й Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зо затверджена наказом МВС та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2025 року ( з наступними змінами і доповненнями), яка й визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

За цієї Інструкцією огляд водія на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно у закладі охорони здоров`я.

Так, згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. ( п.3 розділ ІІІ).

На підставі п. 6 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Так як метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння ( п.7 розділу ІІІ).

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Крім цього, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду ( п. 14)

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду ( п. 15 розділу ІІІ).

Зважаючи на таке, суд дослідив висновок за результатами медичного огляду від 20 липня 2026 року за підписом лікаря КНП «ЮМБЛ», із якого слідує, що попередньо ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Проте, через відсутність відео фіксації процедури огляду, що описана вище, суд позбавлений змоги пересвідчитись, що результати огляду, наведені у висновку, дійсно належать ОСОБА_1 .

З огляду й на те, що полія порушила вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС за №1026 від 18.12.2018 року, відповідно до п. п. 5 та 6 якої включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

Однак,із долученого до протоколу відеозапису взагалі не простежується обставин перебування водія ОСОБА_1 у приміщенні КНП «ЮМБЛ», а тим більше, проходження ним якогось огляду, у т.ч. й за допомогою яких саме засобів і з якими саме результатами.

Зокрема, із відеозапису слідує, що поліція із водієм прибули до лікарні, а у подальшому поліцейський виносить висновок стосовно ОСОБА_1 , який в цей час перебуває біля приміщення лікарні.

Отже, безпосередньо сама процедура огляду у лікарні жодним чином не зафіксована, що викликає сумніви у належності відображених у висновку результатів огляду саме ОСОБА_1 .

Тоді як відповідно до ч.5 мст. 266 КУпАП установлено наслідки порушення процедури огляду, зокрема, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Тож, установлено, що поліція при проведення огляду водія ОСОБА_1 порушила вимоги ч.2 ст. 266 КУпАП, що тягне за собою недійсність висновку про стан його наркотичного сп`яніння від 20 липня 2026 року.

А це вказує на те, що поліція не довела за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів те, що водій керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння і тим самим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.

Тобто, що, власне, у його діях є склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, суд ураховує, що сам по собі протокол не є беззаперечним доказом винуватості у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, у даному випадку саме чітко передбаченим законом доказом – висновком лікаря.

Отже, оцінка усіх доказів, у т.ч. й у сукупності не усуває сумнівів щодо належності результатів огляду водію ОСОБА_1 .

Крім цього, із справи не вбачається відсторонення водія від керування транспортним засобом на підставі ч.1 ст. 266 КУпАП, що також побічно ставить під сумнів законність вимоги поліцейського про проходження огляду.

Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин

Однак, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

Але у цій справі поліція беззаперечно не довела наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: його об`єктивної сторони, яка, власне полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно, оцінюючи усі зазначені вище докази, у т.ч. й в сукупності, суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь (постанова ВС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Адже у постанові від 16 березня 2021 року в справі № 473/2010/17 ВС вказав, що розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

А тому суд приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення з мотивів, що наведені вище.

Позиція захисту

З огляду на таке, суд погоджується із захисником лише щодо істотного порушення поліцією вимог закону у частині фіксації процедури огляду водія на стан наркотичного сп`яніння у відповідності до ст. 266 КУпАП.

Водночас, суд відхиляє усі інші зазначені адвокатом заперечення, так як вони ні самі по собі, ні в сукупності не впливають на висновок про наявність/відсутність у діях водія складу правопорушення.

З урахуванням і того, що що будь-яке процесуальне порушення автоматично не тягне за собою визнання доказів недопустимими, якщо воно не призвело до істотного порушення прав і свобод людини.

У цій справі суд не виявив таких дій поліції, які б призвели до істотного порушення прав ОСОБА_1 , у т.ч. й вважає вимогу поліції про зупинку транспортного засобу законною, тоді як із відеозапису чітко простежується факт роз`яснення водієві його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

З огляду ще й на позицію ВС у справі № 444/2115/17, де він указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Решта ж порушень є вкрай незначними і формальними щоб мати змогу спричинити істотне порушення прав і як наслідок - недопустимість того чи іншого доказу.

Тому мова про застосування концепції плодів отруєного дерева не може йти у цій справі.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір, за таких обставин, також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо на нього не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.

Застосування заходів забезпечення цього провадження із справи не вбачається.

З цих мотивів, керуючись ст.ст.245, 251,256, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца