Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №619/5807/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5807/26

провадження № 2/619/3267/26

Заочне рішення

Іменем України

12 жовтня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №619/5807/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представниця позивача: Івкова К.І.

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Споживчий центр» у системі «Електронний суд» 28.08.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 30.08.2025-100001539 від 30.08.2025 у розмірі 21001,35 грн. У обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.08.2025 уклали кредитний договір (оферти) № 30.08.2025-100001539, відповідно до умов якого надано кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення 03.04.2026 року. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Комісія за надання кредиту становила 180 грн, що відповідає 9 % від суми кредиту, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості визначалася відповідно до умов договору. 01.09.2025, 04.09.2025, 03.10.2025, 07.10.2025, 04.11.2025, 15.12.2025 між кредитодавцем та позичальником були укладені додаткові договори, за якими сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 9000,00 грн, у зв`язку з чим були внесені зміни до кредитного договору. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 21001.35 грн., що складається з: тіла кредиту – 9990,00 грн; процентів – 6117,35 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 99,00 грн; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України – 4795,00 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом 01.09.2026 було сформовано засобами підсистеми «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 3242822 щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 01.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.10.2026.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, матеріали справи містять заяву останнього, у якій вона просить здійснити розгляд справи за її відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Крім того, відповідач повідомлявся шляхом направлення судової повістки за номером телефону, який зазначений у позові, про що свідчить довідка про доставку смс.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_1 30.08.2025 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписав електронним цифровим підписом заявку, у якій погодився із умовами кредитного договору (оферти), підтвердив, що приймає (акцептує) пропозицію про укладання договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 30.08.2025-100001539 від 30.08.2025, з якими попередньо ознайомився.

Відповідно до умов якого надано кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення 03.04.2026 року. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Комісія за надання кредиту становила 180 грн, що відповідає 9 % від суми кредиту, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості визначалася відповідно до умов договору.

Крім того, 30.08.2025 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису A126 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені умови кредитування.

01.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким за ініціативою та згодою Позичальника загальну суму кредиту збільшено до 4 500 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 2500,00 грн. Кошти надано 01.09.2025 року шляхом перерахування на платіжний засіб Позичальника строком на 215 днів. Комісія за надання другого траншу становила 225 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено в розмірі 405 грн у відповідних чергових періодах.

04.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено наступний додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 5 500 грн шляхом надання третього траншу в розмірі 1000,00 грн. Транш надано 04.09.2025 року строком на 212 днів, комісія за його надання становила 90 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено в розмірі 495 грн у передбачених договором чергових періодах.

03.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, на підставі якого загальна сума кредиту збільшилася до 7000,00 грн шляхом надання четвертого траншу в розмірі 1500,00 грн. Кошти надано 03.10.2025 року строком на 183 дні. Комісія за надання четвертого траншу становила 135,00 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено в розмірі 630 грн у відповідних чергових періодах.

07.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено черговий додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 8000,00 грн шляхом надання п`ятого траншу в розмірі 1000,00 грн. Транш надано 07.10.2025 строком на 179 днів, комісія за його надання становила 90 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено в розмірі 720 грн у передбачених договором чергових періодах.

04.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким загальну суму кредиту збільшено до 9000,00 грн шляхом надання шостого траншу в розмірі 1000,00 грн. Кошти надано 04.11.2025 року строком на 151 день. Комісія за надання шостого траншу становила 90,00 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено в розмірі 810,00 грн у відповідному черговому періоді.

15.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 10100,00 грн шляхом надання сьомого траншу в розмірі 1100,00 грн. Транш надано 15.12.2025 строком на 110 днів, комісія за його надання становила 99,00 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості за відповідним черговим періодом установлено в розмірі 0 грн. Цим додатковим договором також уточнено строк кредитування, який становить 217 днів із дати надання першого траншу, та визначено кінцеву дату повернення кредиту - 03.04.2026.

Крім того, останнім додатковим договором погоджено умови нарахування процентів річних у разі прострочення виконання грошових зобов`язань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а саме ставку 170 000 % річних від суми простроченої заборгованості з обмеженням нарахування до 151,50 грн за один день прострочення та за умови, що сума простроченого грошового зобов`язання становить не менше 100 грн. При цьому сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати встановлених законом обмежень.

Факт зарахування кредитних коштів підтверджується відповідними квитанціями про перерахування коштів, а саме: 30.08.2025 в сумі 2000,00 грн за договором № 30.08.2025-100001539 від 30.08.2025; 01.09.2025 в сумі 2500,00 грн відповідно до додаткового договору від 01.09.2025; 04.09.2025 в сумі 1000,00 грн відповідно до додаткового договору від 04.09.2025; 03.10.2025 в сумі 1500,00 грн відповідно до додаткового договору від 03.10.2025; 07.10.2025 в сумі 1000,00 грн відповідно до додаткового договору від 07.10.2025; 04.11.2025 в сумі 1000,00 грн відповідно до додаткового договору від 04.11.2025; 15.12.2025 року в сумі 1100,00 грн відповідно до додаткового договору від 15.12.2025.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору № 30.08.2025-100001539 від 30.08.2025 ОСОБА_1 до суду не звертався.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21001,35 грн, що складається з: тіла кредиту – 9990,00 грн; процентів – 6117,35 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 99,00 грн; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України – 4795,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України у розмірі 4795,00 грн задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год 30 хв, який діє до теперішнього часу.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України у розмірі 4795,00 грн не підлягають задоволенню.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення комісії за надання кредиту у розмірі 99,00 грн.

Умовами договору № 30.08.2025-100001539 від 30.08.2025 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 180,00 грн, що становить 9 % від початкової суми кредиту - 2000,00 грн. Надалі, 01.09.2025, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено шляхом надання другого траншу в розмірі 2500,00 грн. За надання зазначеного траншу передбачено комісію в розмірі 225,00 грн. Згідно з додатковим договором від 04.09.2025 року, яким передбачено надання третього траншу в розмірі 1000,00 грн, комісія за надання коштів становить 90,00 грн. Відповідно до додаткового договору від 03.10.2025 за надання четвертого траншу в розмірі 1500,00 грн передбачено комісію в розмірі 135,00 грн. За умовами додаткового договору від 07.10.2025 за надання п`ятого траншу в розмірі 1000,00 грн встановлено комісію в розмірі 90,00 грн. Додатковим договором від 04.11.2025 за надання шостого траншу в розмірі 1000,00 грн передбачено комісію в розмірі 90,00 грн. Відповідно до додаткового договору від 15.12.2025 року за надання сьомого траншу в розмірі 1100,00 грн передбачено комісію в розмірі 99,00 грн.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено наступний правовий висновок.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку, які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Позивачем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які позивачем встановлена комісія за видачу кредиту.

Таким чином, ураховуючи нікчемність умови договору щодо сплати комісії, суд дійшов висновку про необхідність виключення з розрахунку заборгованості як несплаченого залишку комісії в розмірі 99,00 грн, так і коштів у розмірі 1620,00 грн, фактично сплачених відповідачем у рахунок погашення комісії. Відтак, із загального розміру заборгованості у сумі 16107,35 грн, підлягають виключенню зазначені суми, у зв`язку з чим розмір заборгованості після перерахунку становить 14388,35 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 14388,35 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, в розмірі 68,51%, то розмір сплаченого ними судового збору (2662,40 грн) при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1824,01 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.08.2025-100001539 від 30.08.2025 у розмірі 14388,35 грн (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 35 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1824,01 грн (одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні 01 копійок).

Надіслати позивачу копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко