Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №127/29659/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29659/26

Провадження № 2/127/8334/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 червня 2017 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 1417 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19 червня 2020 року Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Позивачка зазначає, що протягом останніх двох років стосунки між подружжям значно погіршилися, між сторонами відсутні взаєморозуміння, спільні інтереси та спільні погляди на сімейне життя. Сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують.

На цей час шлюбні відносини фактично припинені, а шлюб існує лише формально. Позивачка вважає, що примирення та збереження шлюбу неможливі, подальше перебування у шлюбі ускладнює її життєву реалізацію, не сприяє гармонійному особистому життю та не відповідає її інтересам.

Позивачка також зазначає, що між сторонами відсутні майнові спори, а надання строку для примирення не змінить стану їхніх відносин, а лише призведе до затягування вирішення питання про припинення шлюбу.

У зв`язку з викладеним позивачка просить розірвати шлюб, зареєстрований 30 червня 2017 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області між нею та відповідачем, актовий запис № 1417.

У позовній заяві позивачка просила розглянути справу за її відсутності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 12 год 45 хв 05 жовтня 2026 року в залі судових засідань № 37 Вінницького міського суду Вінницької області.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у поданій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій визнав позовні вимоги та не заперечував проти розірвання шлюбу.

Враховуючи заяви сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності відповідно до положень статей 211, 223 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі статтею 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги.

Відповідно до статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з частинами першою та другою статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову відповідачем і продовжує судовий розгляд.

Отже, визнання відповідачем позову не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх задоволення.

Судом установлено, що 30 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що складено актовий запис № 1417 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, оскільки подружні відносини фактично припинені, сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, між ними відсутні взаєморозуміння та спільні погляди на сімейне життя. Відповідач позов визнав і проти розірвання шлюбу не заперечує.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги фактичні взаємини подружжя, причини звернення до суду, відсутність у сторін наміру продовжувати шлюбні відносини та визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитимуть інтересам позивачки. Підстав вважати, що збереження шлюбу відповідає дійсним намірам сторін, судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи позицію сторін і фактичне припинення шлюбних відносин, суд не вбачає підстав для надання строку на примирення.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні чи ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору на підставі платіжної інструкції № 1.810054261.1 від 21.08.2026, що становить 665 грн 60 коп.

Водночас відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивачки належить стягнути 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 55, 56, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 142, 206, 211, 223, 247, 258–259, 263–265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 червня 2017 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 1417.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого нею згідно платіжної інструкції № 1.810054261.1 від 21.08.2026 при поданні позову, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя