Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №127/22742/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22742/26

Провадження № 2/127/6220/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 лютого 2025 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 267, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 21 лютого 2025 року.

Від шлюбу спільних дітей сторони не мають.

Позивач зазначив, що спільне сімейне життя між сторонами фактично не склалося, взаєморозуміння та нормальні сімейні відносини відсутні. Позивач посилається, зокрема, на конфліктну ситуацію, яка мала місце 20 березня 2026 року, після якої відносини між сторонами остаточно погіршилися.

Позивач зазначає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу не має сенсу, оскільки сімейні відносини фактично припинені, між сторонами відсутні взаєморозуміння та належні сімейні стосунки. Намірів на примирення та відновлення подружніх відносин позивач не має.

Спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя сторони не заявляли.

Позивач просить шлюб між ним та відповідачкою розірвати, після розірвання шлюбу залишити йому прізвище ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачки.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України та за відсутності заперечень позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 267.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 21 лютого 2025 року.

Спільних дітей від шлюбу сторони не мають.

Відповідно до частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання або смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим.

За змістом частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої чи неповнолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Збереження шлюбу не може ґрунтуватися на примушуванні одного з подружжя до продовження подружніх відносин усупереч його волі.

Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить з того, що позивач категорично не бажає продовжувати подружні відносини з відповідачкою та наполягає на розірванні шлюбу. Позивач зазначив про фактичне припинення сімейних відносин, відсутність взаєморозуміння та неможливість подальшого спільного життя.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, заперечень проти позову не подала, причин неявки до суду не повідомила та не заявила про намір зберегти шлюб.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а примушування до їх збереження не допускається.

За таких обставин суд дійшов висновку, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а підстав для висновку про можливість відновлення сімейних відносин судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги про розірвання шлюбу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо прізвища позивача після розірвання шлюбу суд зазначає, що відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач просить після розірвання шлюбу залишити йому прізвище ОСОБА_3 . Враховуючи наведене волевиявлення позивача, суд не вбачає правових підстав для зміни його прізвища та вважає за необхідне зазначити у резолютивній частині рішення, що після розірвання шлюбу позивачеві залишити прізвище ОСОБА_3 .

Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим суд враховує заявлене позивачем прохання про стягнення понесених ним судових витрат з відповідачки та, оскільки позов задоволено, вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 21 лютого 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 267, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу позивачеві ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо позивачу повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя: