Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №149/3482/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/3482/26

Провадження №2-а/149/43/26

Номер рядка звіту 140

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Дигасеві І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ДПП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою ЕНА № 7862343 від 10 вересня 2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, за те, що 10 вересня 2026 року о 18:08 год. в с. Великий Митник на а/д Р 31, 57 км, позивач, керуючи транспортним засобом, не подала сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку при повороті, яким порушила п. 9.2 б ПДР. Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона рухалась прямо відповідно до дорожньої розмітки, не змінювала напрямку руху та не здійснювала маневрів, які згідно п. 9.2.б ПДР України вимагають подання сигналу світловим покажчиком повороту.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників. Відповідачу визначено десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2026 року в ДПП витребувано копію постанови ЕНА № 7862343 від 10 вересня 2026 року

Представник відповідача у встановлений законом строк надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені позову просив відмовити, з огляду на те, що відеозаписом із портативного відеореєстратора підтверджується факт зміни позивачем напрямку руху під час проїзду перехрестя , а саме з`їзд з головної дороги, без подання відповідного сигналу світловим покажчиком повороту, чим позивач порушила п. 9.2.б ПДР України.

Беручи до уваги, що сторони повідомлені про розгляд справи в порядку ст. 268 КАС України, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надійшло, розгляд справи проводився у спрощеному провадженні без виклику сторін, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 286 КАС України.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Так, ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Згідно постанови про адміністративне правопорушення ЕНА № 7862343 від 10 вересня 2026 року, 10 вересня вересня 2026 року о 18:08 год. в с. Великий Митник на а/д Р 31, 57 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подала сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п. 9.2 б ПДР, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17, від 23 жовтня 2019 року по справі №357/10134/17.

На підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, у встановлений судом строк, відповідачем було надано до суду файл із відеозаписом із портативного відеореєстратора.

Так, із наданого відеозапису вбачається, що автомобіль BMW Х5, під керуванням позивача, рухався по ділянці дороги - перехрестю, де головна дорога змінювала свій напрямок (повертала). При цьому позивач не здійснювала жодного маневру повороту чи перестроювання, а продовжувала рух прямо, з`їжджаючи з головної дороги на другорядну, без зміни траєкторії руху відносно осі проїжджої частини. При зупинці автомобіля позивачки поліцейським, що виніс оскаржувану постанову, позивачеві роз`яснювалось, що вона була зобов`язана увімкнути світловий покажчик повороту саме через те, що головна дорога змінювала напрям, а не тому, що позивач перестроювалась, повертала або розверталась.

Згідно п.1.1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до пункту 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДРУкраїни).

Позивач, керуючи 10 вересня 2026 року о 18:08 транспортним засобом на а/д Р, 31, 57 км, при виїзді з головної дороги на другорядну не змінювала напрямку руху, а продовжувала рух прямо, що підтверджується записом події з камер поліцейських, а також наданим позивачем фото та схемою.

В даній дорожній ситуації, тобто при русі автомобіля на перехресті прямо, обов`язок подавати сигнал світловим покажчиком повороту ПДР України не передбачено.

Таким чином, при дослідженні доказів, наданих сторонами, судом встановлено, що викладений у оскаржуваній постанові факт порушення позивачем вимог ПДР України, не знайшов свого підтвердження.

При цьому, суд враховує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях позивача, які являють предметом дослідження у даній справі,відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Малогулком А. П., при прийнятті оскаржуваної постанови порушено зазначені вище норми КУпАП, доказів винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та правомірності рішення поліцейського, суду не надано, вимоги позивача щодо скасування постанови знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 77, 79, 132, 134, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Скасувати постанову ЕНА № 7862343 від 10 вересня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду апеляційним судом апеляційної скарги.

Рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ.

Суддя: