Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №148/2044/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2044/26

Провадження № 1-кп/148/157/26

В И Р О К

Іменем України

12 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026020180000180 від 01.06.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, не працюючого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, маючого інвалідність 3 групи,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У порушення вимог п. 9-11 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, восени 2022 року, більш точного часу встановити органу досудового розслідування не представилось можливим, під час проходження військової служби та ведення бойових дій поблизу населеного пункту Ямполівка Лиманівського району Донецької області, ОСОБА_5 знайшов набої, а саме 330 патронів калібру 5,45x39 мм, після чого у останнього виник злочинний умисел, направлений на придбання, перевезення та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом привласнення бойових припасів, з метою використання у власних цілях взяв, тим, самим незаконно придбав бойові припаси, а саме 330 патронів калібру 5,45x39 мм та незаконно перевіз до домогосподарства де проживає, що розташоване в АДРЕСА_2 , де продовжував їх зберігати в підсобному приміщенні до 12.06.2026, без передбаченого законом дозволу.

Далі, 12.06.2026 в домогосподарстві АДРЕСА_2 , згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області №148/1819/26 від 09.06.2026 працівниками поліції Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області проведено обшук, під час якого в підсобному приміщенні виявлено та вилучено 330 патронів калібру 5,45x39 мм, зразку 1974 року, призначених для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АК-74, РПК-74»), які являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю та підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті, додатково пояснив, що дійсно восени 2022 року перебуваючи на виконанні бойового завдання із захисту України у с. Ямполівка Лиманівського району Донецької області знайшов 330 патронів калібру 5,45x39 мм, які перевіз в м. Тульчин Вінницької області та зберігав по вул. П. Захарова, 30 в підсобному приміщенні до 12.06.2026 та видав добровільно працівникам поліції, які приїхали з обшуком.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують останнього. При цьому, судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що умисні дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_5 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При вирішенні питання про обрання міри покарання ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином.

До пом`якшуючих обставин відповідно до ст. 66 КК України суд відносить, щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обтяжуючих обставин відповідно до ст. 67 КК України суд не вбачає.

Крім цього суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, має інвалідність ІІІ групи, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, також суд враховує висновок експерта № 466 за результатами судово-психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння на психічний розлад не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_5 на психічні розлади не страждає та здатний усвідомлювати значення своїх, або керувати ними, у застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити обвинуваченому мінімальне покарання в межах санкції статті 263 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, оскільки саме таке покарання на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.

При цьому суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність, обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого про застосування ст. 69 КК України та призначення нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті покарання до обвинуваченого у виді 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від призначеного покарання з іспитовим строком на один рік, суд виходить зі слідуючого.

Згідно із ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд наголошує, що врахування одних і тих же обставин як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає.

Під час застосування статті 69 КК необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. На це вказав Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 27 березня 2025 року по справі № 953/3196/23.

Захисник посилався на те, що у обвинуваченого на утриманні наявна неповнолітня дитина, хоча доказів підтвердження суду не надав.

Для застосування судом положень ст. 69 КК повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.

Отже, обставини, на які посилається захисник у судових дебатах, які здебільшого характеризують особу обвинуваченого, враховані судом при призначенні покарання, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, захисником не зазначено та судом не встановлено. Тому підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у справі відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, призначивши йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбуття, призначеного вироком покарання з випробуванням на один рік, в силу п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, зобов`язавши його періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.

Запобіжний захід до набирання законної сили вироку відносно ОСОБА_5 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави:

1925,44 грн. за проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/102-26/12310-БЛ від 17.06.2026.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16.06.2026 року, справа №148/1819/26 - скасувати.

Речові докази, а саме: 330 патронів калібру 5.45 мм- знищити;

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду на протязі 30 днів починаючи з часу оголошення, а засудженим до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.

Суддя ОСОБА_1