Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №146/103/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи: Орган опіки та піклування Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області

Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради

прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

прокурора: ОСОБА_3

представник Органу опіки та піклування Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області: Щербатий А.І.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, посилаючись на ст.ст. 164, 180 СК України просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Позов обґрунтований наступним.

У позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідача громадянина Республіки Ірак ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони у зареєстрованому шлюбу не перебували. Донька є громадянкою України,

Після припинення фактичних сімейних стосунків та початку окремого проживання сторін, відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дочки та припинив будь-яку форму спілкування та контакту з дитиною.

Відповідач свідомо нехтує своїм батьківським обов`язком по вихованню дочки та фактично ухиляється від здійснення своїх батьківських обов`язків по відношенню до неї, матеріально не утримує її. Батько ОСОБА_8 за останні дев`ять років абсолютно не цікавився життям доньки, хоча тривалий час проживав у м. Київ. На даний час, за наявною інформацією він проживав у м. Багдад Республіки Ірак. Дочка знаходиться на утриманні позивача та утриманні вітчима ОСОБА_9 . За весь цей період відповідач взагалі не спілкується з дочкою, не проявляв батьківської турботи, не цікавиться здоров`ям, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, а також не надає їй матеріальної допомоги. Будь-яких перешкод для виконання своїх обов`язків позивач відповідачу не чинила.

Наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дочки.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 лютого 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07 квітня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 07 квітня 2026 року підготовче засідання відкладено на 21 травня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 травня 2026 року підготовче засідання відкладено на 23 червня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 червня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 16 липня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 10 вересня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2026 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що від ОСОБА_2 має дочку. Уже одинадцять років він до дитини не навідується, матеріальної допомоги не надає, на свята не поздоровляє, дитиною не цікавиться. На спроби зв`язатися з ним через брата не відповідає. Засобів зв`язку з ним позивачка не має. Вони проживали разом з ним близько року без реєстрації шлюбу. Потім відповідач поїхав до себе на Батьківщину після народження дитини. Вона тривалий час не знала навіть його фактичної адреси. Брат його казав, що в ОСОБА_2 є своя сім`я, яка проти того щоб він спілкувався з позивачкою.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Томашпільської селищної ради Щербатий А.І. в судовому засіданні висновок органу опіки та піклування підтримав та вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Томашпільської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримує поданих висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Федчишен К.Д. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Достатніх доказів для позбавлення батьківських прав відповідача немає. Підстави передбачені законом для позбавлення батьківських прав відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши позивача, представника третьої особи, прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань учасників по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Згідно статті 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Міжнародними договорами, такими як Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року та конвенція ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, що є частиною національного законодавства України (частина перша статті 9 Конституції України) та повинні враховуватись при вирішенні справ судом (частина перша статті 3 ЦПК України), визначено основні права та свободи дитини, а також способи їх забезпечення.

Так, Декларацією (принцип 6) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно статті 18 конвенції ООН «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Статтею 27 конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівня життя, необхідного для розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У статті 164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Калинка, Томашпільського району Вінницької області, народилася ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . В її свідоцтві про народження матір`ю записано ОСОБА_1 громадянку України, батьком - ОСОБА_2 , громадянина Республіки Ірак.

Згідно довідки про реєстрацію особи громадянина України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянкою України.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2023/007009381 від 04.09.2023, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки про склад сім`ї № 194 до складу сім`ї ОСОБА_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 входять ОСОБА_5 дочка, ОСОБА_10 , дочка, ОСОБА_11 дочка, ОСОБА_12 син, ОСОБА_9 чоловік.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 грудня 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 14 грудня 2023 року уклали шлюб.

Згідно довідки - характеристики №195 від 13.10.2025 гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає у житловому будинку матері за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї наступний: дочка- ОСОБА_5 2012 року народження, дочка - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочка - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 , син - ОСОБА_12 2006 року народження, зареєстрований не проживає, чоловік - ОСОБА_9 1984 року народження, проживає без реєстрації. За час проживання гр. ОСОБА_1 на території Пилипи-Борівського старостинського округу характеризується з позитивної сторони, адміністративних та кримінальних порушень не має.

Відповідно до копії посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , останню видано 12 жовтня 2016 року.

Згідно відповіді УДМС у Вінницькій області від 10.02.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Знятий з реєстрації 03.04.2018 року.

Згідно відповіді Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україні від 20.02.2026 № 2719/9.2/16-26 станом на 20.02.2026 відсутні договори між Україною та Республікою Ірак, якими регулюється питання надання правової допомоги в цивільних справах та питання вручення судових документів.

Як видно з копії заяви від 10.09.2025 ОСОБА_2 , останній не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 . Заява написана українською мовою. Нотаріального або будь-яких інших посвідчень заява не містить.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до дитини, ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , 2012 року народження» беручи до уваги безвідповідальне ставлення батька ОСОБА_2 до виконання своїх обов`язків з виховання дитини: з донькою не спілкується вже тривалий час, самоусунулася від виховання та догляду за нею, не телефонує, станом здоров`я, та іншими потребами дитини не цікавиться, матеріально не допомагає дитині, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, ОСОБА_5 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району, вважає за доцільне позбавити батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 по відношенню до дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно рішення виконавчого комітету Томашпільської селищної ради від 25.09.2025 року № 275, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , 2012 року народження.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. При цьому батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 150, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України). Ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Перелічені факти свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не виявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров`ям, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Таку бездіяльність суд розцінює як ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує маті, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.181 того ж Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з вимогами ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд враховує, що відповідач є працездатною людиною, зобов`язана утримувати дитину, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, тому суд дійшов висновку, що відповідач повиене надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини, зважаючи на фактичну відсутність зв`язків відповідача та дитини, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає за доцільне позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задовольнити та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_14 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім того, враховуючи, що відповідач, з часу коли дитина проживає окремо від нього, не забезпечує утримання своєї дитини, суд вважає, що вимога про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи те, що позов подано до суду 29 січня 2026 року. Тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за поданням до суду позовної заяви майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, якщо станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3328 гривню, тому ставка судового збору в даній справі становитиме 1331,20 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 150, 155, 164, 165, 166, 180, 182, 191, 199, 200 СК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, Орган опіки та піклування Томашпільської селищної ради Тульчинського район Вінницької області, прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 січня 2026 року і до досягнення сином повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_15 судові витрати в розмірі 1331,20 грн. (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331,20 грн. (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт: № НОМЕР_3 , виданий 07 травня 2021 року, органом 0532, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

третя особа: Служба у справах дітей Томашпільської селищної ради, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, с-ще Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, 4;

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, с-ще Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, 4;.

прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, с-ще Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, 1.

Повний текст рішення виготовлено: 09 жовтня 2026 року.

Суддя: О. В. Пилипчук