Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №133/3080/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/3080/26

2/133/2501/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) до АТ «Українська Залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, (адреса 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5), про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення та середній заробіток за весь час затримки виплаим належних сум при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 12.08.2026 р., постановлено розгляд зазначеної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Позивач), перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця», перебуваючи на посаді інженера 1категорії відділу експлуатації та управління майном філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд (надалі Відповідач), працюючи на посаді інженера 1 категорії відділу експлуатації та управління майном. Відповідно до наказу ( розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 30.05.2025 року Позивача було звільнено з посади інженера 1категорії відділу експлуатації та управління майном згідно ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Під час виходу у щорічну відпустку Позивачем подавалися заяви про виплату допомоги на оздоровлення що передбачені Колективним договором- п.3.10 працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

В день звільнення Позивачу не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік, а працівниками кадрової та бухгалтерської служби на запитання чому вдень звільнення не виплачено всі належні суми, було надано пояснення, що через воєнний стан, виплати призупинені, і у разі відновлення їх виплат, та прийняття окремого рішення Правлінням АТ«Укрзалізниці» кошти надійдуть на картковий зарплатний рахунок.

Однак, з таким рішенням Відповідача про невиплату матеріальної допомоги на оздоровлення при виході у відпустку за 2022-2023 рр., та не проведення повного розрахунку при звільненні, Позивач не погоджується.

Зазначає, що нею не порушено строки звернення до суду з даним позовом, оскільки аналіз наведених норм права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Позивач наголошує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Середня заробітна плата Позивача обчислюється відповідно до довідки Форми ОК-5,таким чином:

Сумарний заробіток за 2 місяці:11 320,13 + 25 520,21 = 36 840,34 грн.

Загальна кількість відпрацьованих днів: 23 + 22 = 45 робочих днів

Середньоденна заробітна плата: 43 431,80 45 = 818,67 грн.

Враховуючи викладене, Відповідачем при звільненні Позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-23рр., за 2022 рік у розмірі 14 866,00 грн., за 2023 рік у розмірі - 16 104 грн.

Розмір середньоденної заробітної плати становить: 897,12 грн / р.день. Середній заробіток, що має бути сплачений позивачу у зв`язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає 818,67 грн/р.день *180 дні = 147 361 грн.

Враховуючи викладене, так як Відповідачем порушено строк виплати Позивачу матеріальної допомоги, наявні підстави для стягнення з нього середнього заробітку за затримку виплат належних їй сум під час звільнення період з 30.05.2025 року по 30.11.2025 року у розмірі - 147 361 грн.

Заявою від 02.10.2026 р. позивачем було заявлено про збільшення позовних вимог та наголошено, що дійсно позивач зверталась з заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до колективного договору 25.10.2022, 04.12.2023, 01.07.2024. На підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 р. (протокол № Ц-82/39 Ком.т) наказом виробничого структурного підрозділу «Київська дирекція» № 1488 від 31.07.2024 р. позивачу нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 30% посадового окладу ( тарифної ставки) за липень 2024 р..

Натомість, вважає дії відповідача в цій частині протиправними, оскільки внутрішні протоколи та рішення Правління АТ «Укрзалізниця» про обмеження соціальних виплат до 30% є незаконними, що підтверджено сталою судовою практикою, зокрема Постановою ВС у справі 211/7338/23 та рішенням печерського районного суду м. Києва від 22.04.2026 р. № 757/43973/24. З огляду на наведене, відповідач був зобов`язаний виплатити 100% матеріальної допомоги на оздоровлення (6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) у розмірі 18168 грн. (6*3028 грн). Оскільки позивачу було виплачено лише 30%, залишок недоплаченої допомоги становить 70%, що у грошовому еквіваленті складає 12717,60 грн.

Зазначаючи про дотримання позивачем вимог щодо строку позовної давності для звернення до суду, просить суд стягнути на користь позивача вказані суми та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у встановлений строк 31.08.2026 р. та відповідно до положень ст. 178 ЦПК України надав відзив, який приймається до розгляду судом.

Зазначив про те, що позивач зверталась з заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до колективного договору 25.10.2022, 04.12.2023, 01.07.2024. На підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 р. (протокол № Ц-82/39 Ком.т) наказом виробничого структурного підрозділу «Київська дирекція» № 1488 від 31.07.2024 р. позивачу нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 30% посадового окладу ( тарифної ставки) за липень 2024 р..

Виплати, на які претендує позивач, згідно позову, не входять до структури заробітної плати, а тому на них розповсюджуються норми ст. 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду. Під час звільнення позивач був обізнаний щодо сум, які мають бути сплачені на його користь і з цього періоду має починатися встановлений законом тримісячний строк звернення до суду. Вказаний тримісячний строк звернення до суду позивачем було пропущено, клопотання про поновлення строку відсутні. Зазначив, що підприємство позивача відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, понесло значні збиткі, внаслідок воєнних дій, а тому виплати, визначені колективним договором, було призупинено на підставі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» рішенням Правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р. та від 27.06.2024 р. (з 01.07.2024 р.). Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Процедура судового розгляду

Судом було прийнято рішення про проведення судового засідання в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Заяв про проведення судового засідання з викликом сторін до суду у встановлений ухвалою суду строк не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Позивач), перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця», перебуваючи на посаді інженера 1категорії відділу експлуатації та управління майном філії «Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд (надалі Відповідач), працюючи на посаді інженера 1 категорії відділу експлуатації та управління майном. Відповідно до наказу ( розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 30.05.2025 року Позивача було звільнено з посади інженера 1категорії відділу експлуатації та управління майном згідно ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Під час виходу у щорічну відпустку Позивачем подавалися заяви про виплату допомоги на оздоровлення що передбачені Колективним договором- п.3.10 працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

Позивач зверталась з заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до колективного договору 25.10.2022, 04.12.2023, 01.07.2024. На підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 р. (протокол № Ц-82/39 Ком.т) наказом виробничого структурного підрозділу «Київська дирекція» № 1488 від 31.07.2024 р. позивачу нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 30% посадового окладу ( тарифної ставки) за липень 2024 р..

В день звільнення Позивачу не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік, та за 2024 р. виплачена не у повному обсязі.

За умовами Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на 2001 2005 роки, пролонгованого на 2006 2025 роки :

- п.3.10 працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

- п.3.14 працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

- п. 8.23 - при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків ; У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті зокрема жінкам, які мають стаж роботи понад 35 років - в розмірі 5 середньомісячних заробітки.

Змін до колективного договору стосовно призупинення, зокрема на період дії військового стану в Україні, нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення не вносилося. Більше того, дію чинного колективного договору було продовжено на 2024 рік. Вказаний договір також діяв на час припинення трудових відносин між сторонами.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги. Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Враховуючи викладене, Відповідачем при звільненні Позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році склав з 1 січня 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн., у 2024 році - 3028 грн., що встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р., «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р., «Про Державний бюджет України на 2024 р.» від 09.11.2023 р.

Отже, належні позивачу до сплати суми, відповідно до вищевказаних умов колективного договору, становлять: матеріальна допомога на оздоровлення згідно п. 3.10 колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022 рік в сумі грн. (2684 грн.*6); матеріальну допомогу на оздоровлення згідно колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік в сумі., 16104 грн. (2684 грн.*6).

Щодо розміру матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік, суд зазначає наступне.

Внутрішні протоколи та рішення Правління АТ «Укрзалізниця» про обмеження соціальних виплат до 30% є незаконними, що підтверджено сталою судовою практикою, зокрема Постановою ВС у справі 211/7338/23 від 05.02.2025 р.. З огляду на наведене, відповідач був зобов`язаний виплатити 100% матеріальної допомоги на оздоровлення (6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) у розмірі 18168 грн. (6*3028 грн). Оскільки позивачу було виплачено лише 30%, залишок недоплаченої допомоги становить 70%, що у грошовому еквіваленті складає 12717,60 грн.

Крім того, враховуючи, що позивач своєчасно не отримав належних до виплати сум, у відповідності з положеннями ст. 117 КЗпП України йому належить до сплати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, судом проводиться відповідний розрахунок наступним чином:

11320,13 грн.+25520,21 грн.=36840,34 грн. (дохід за квітень, травень 2025 р.)

Загальна кількість відпрацьованих днів: 23 + 22 = 45 (кількість відпрацьованих днів у квітні, травні 2025 р.)

Середньоденна заробітна плата: 36840,34 45 = 818.67 грн. (середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи)

Період затримки розрахунку з 30.05.2025 р. по 30.11.2025 р. включно. Кількість робочих днів за вказаний період - 131 (з врахуванням воєнного стану). При цьому, згідно витягу з Наказу № 1488 від 14.07.2024 р., підприємство для графіка роботи застосовує 5 денний робочий тиждень (40 годин на тиждень/8 годин в день).

Отже, середній заробіток позивача за вказаний період становить: 818,67*131= 107245,77 грн. Отже, суд не погоджується з розрахунком середнього заробітку, проведеного позивачем та вважає безпідставним визначення середньоденного заробітку в сумі 897,12 грн. (згідно позову) та визначення кількості робочих днів у вказаний період - 180 дні.

Станом на теперішній час вищезазначених виплат не проводилось.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі. Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15), у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16), у постанові від 15.06.2020 р. (справа № 337/1279/17, провадження № 61-14960ск19).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Щодо позовної давності, суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки складові його позовних вимог входять в структуру заробітної плати. За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належних йому при звільненні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з врахуванням розрахунку середнього заробітку, проведеного судом. З відповідача на користь позивача слід стягнути: матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 р. - 14866,00 грн. матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р.-16104,00 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік - 12717,60 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум при звільненні у розмірі 107245,77 грн. Усього стягнути 150933 (сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 37 коп. Підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не вбачається. Судом відхилені доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог з мотивів, викладених судом вище, а також щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, на користь Держави підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 1509 грн. 33 коп. Іншу частину судового збору в розмірі 401 (чотириста одна) грн. 16 коп. віднести на рахунок держави.

Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Позивачем надано квитанцію про сплату адвокатських послуг в сумі 10000 грн. за надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги від 29.07.2026 р., розрахунок судових витрат, до складу якого входять наступні витрати: зустріч з клієнтом, надання консультацій, пошук та аналіз судової практики, складання стратегії позовної заяви, підготовка запитів - 4000 грн (4 год.), складання позовної заяви - 4000 грн. (4 год.). Суд зазначає, що збір, опрацювання доказів, їх аналіз входить до етапу складання позовної заяви, а розгляд даної справи відбувався без виклику сторін, отже витрати на послуги адвоката в сумі 4000 грн. суд вважає необґрунтованими. Отже, в цій частині вимоги позивача слід задовольнити частково. На користь позивача з відповідача в разі задоволення позовних вимог в повному обсязі підлягали би до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. Проте, оскільки позовні вимоги задоволено частково, ціна позову, з урахуванням збільшених позовних вимог, становить 191048,60 коп., задоволено позовні вимоги в розмірі 150933,37 коп., слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 3160 грн. (4000*150933,37/191048,60), що відповідає критерію реальності та співмірності та є обґрунтованим, враховуючи складність провадження.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 141,174, 235, 247, 258-259,263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) до АТ «Українська Залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, (адреса 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5), про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення та середній заробіток за весь час затримки виплаим належних сум при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 : матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 р. - 14866,00 грн. матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р.-16104,00 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік - 12717,60 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум при звільненні у розмірі 107245,77 грн. Усього стягнути 150933 (сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 37 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Держави судовий збір в розмірі 1509 (одна тисяча п`ятсот деев`ять) грн. 33 коп. Іншу частину судового збору в розмірі 401 (чотириста одна) грн. 16 коп. віднести на рахунок держави.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.А. Дурач