Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №130/2019/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1927/2026

130/2019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся в суд з цим позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на ім`я ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в саме стягувати з позивача на користь відповідача щомісячно на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/8 доходів позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Раніше виданий виконавчий лист по справі № 130/136/26 відізвати.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Від шлюбу, який наразі розірвано, у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позивача на утримання дитини стягуються аліменти в розмірі 1/4 усіх доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Під час ухвалення даного рішення суд взяв до уваги наведені стягувачем аргументи про те, що боржник є молодою, фізично здоровою людиною працездатного віку, тому не володіючи дійсним станом здоров`я боржника, дійшов висновку про призначення саме такого розміру аліментів.

Упродовж 3 років після розірвання шлюбу позивач на добровільних засадах забезпечував утримання дочки ОСОБА_4 . Натомість на даний час відбулись суттєві зміни в його особистому житті, а саме погіршився стан здоров`я, що відповідно позначилось на рівні працездатності.

Так, наприкінці минулого року у позивача діагностовано ряд складних захворювань опорно - рухового апарату та згодом йому встановлено 3 групу інвалідності. На звернення позивача до Головного управління ПФУ у Вінницькій області щодо призначення пенсії він отримав відмову. У пошуках джерел до існування позивач 11.06.2026 влаштувався на роботу на посаду підсобного робітника де отримує заробітну плату в розмірі 4000 грн. Крім того, на праві власності позивач має лише квартиру в м. Жмеринка та автомобільний гараж, інших утриманців він не має.

Натомість відповідач працює лікарем та має додаткову медичну практику від чого отримує відповідний дохід.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

03.08.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з підстав того, що позивач є людиною працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, працевлаштований, будь - яких інших доказів погіршення його матеріального становища з моменту стягнення аліментів на утримання дочки він не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні норм статті 192 СК України та правової позиції Верховного суду на думку позивача не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, адже факт встановлення групи інвалідності сам по собі не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, а розмір доходу відповідача без отримання аліментів на утримання дочки не дозволить забезпечити як найкращі інтереси дитини.

Також відповідач просила стягнути з позивача суму понесених судових витрат, що документально підтверджені.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

17.06.2026 ухвалою судді дана позовна заява залишена без руху, надано строк на усунення недоліків.

07.07.2026 недоліки усунені, в зв`язку з чим 10.07.2026 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами 05.10.2026.

03.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву.

05.10.2026 від відповідача надійшла заява про долучення доказів.

Будь - яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п`ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).

Згідно копії судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2026 з ОСОБА_1 присуджені до стягнення аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою суду виправлено описку в даному судовому наказі (а.с.9-10).

Як вбачається з копії Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 16.12.2025 (а.с.11-13).

ОСОБА_1 має ряд захворювання опорно - рухового апарату, що стверджується копією Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та копією медичної події КНП «Жмеринська ЦРЛ» (а.с.14-15).

Відповідно до копії листа, адресованого ОСОБА_1 , останньому УПФУ у Вінницькій області відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу (а.с.16-17).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 , останній 11.06.2026 прийнятий на роботу в концерн «Поділля» на посаду підсобного робітника (а.с.18-18 зворот).

Відповідно до копії Виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААА №584153 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново (а.с.31-31 зворот).

Як вбачається з копії довідки КНП «Жмеринської ЦРЛ» від 28.07.2026 №1591, ОСОБА_2 працює в КНП «Жмеринська ЦРЛ» з 01.08.2007 на посаді лікаря - акушера - гінеколога. Розмір її доходу за період з січня 2025 по грудень 2025 склав 259382,93 грн (а.с.32), а з січня 2026 по червень 2026 т158419,41 грн, що стверджується довідкою №1592 КНП «Жмеринська ЦРЛ» (а.с.33).

Згідно копії Виписки з медичної картки стоматологічного пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендоване ортодонтичне лікування (а.с.34), вартість лікування склала 45074,00 грн, що стверджується актами надання послуг (а.с.35-36).

Також відповідачем на підтвердження понесених нею витрат на утримання дитини надано: план лікування, рекомендований лист та копії чеків на придбання товару (а.с.45-49 зворот).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з ч 5 цієї статті, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Така ж норма закріплена у п. 4 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Отже, з комплексного аналізу ст.ст. 182, 193 СК України, ст. 161 ЦПК України, суд робить висновок, що мінімальний розмір аліментів, який гарантований державою на одну неповнолітню дитину, якщо він стягується за вибором позивача у частці від доходу платника аліментів, не може бути менший однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, та у всякому разі, якщо заробітку (доходу) не вистачає, не менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Частина 1 ст.192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3від 15.05.2006«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти -платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

На сьогодні наявні численні рішення ЄСПЛ щодо питань, які пов`язані із захистом прав дитини, ґрунтуються як на положеннях Європейської конвенції про захист прав людини, Загальної декларації прав людини, так і на положеннях Конвенції про права дитини.

Пункт 1 статті 3 частини 1 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно пункту 2 дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 статті 27 частини Конвенції про права дитини визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивач як на підставу звернення до суду з позовом про зменшення розміру присуджених з нього до стягнення аліментів на дочку посилається на те, що на даний час відбулись суттєві зміни в його особистому житті, а саме йому було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням опорно - рухового апарату, проте у призначенні пенсії йому було відмовлено, натомість позивач влаштувався на роботу де отримує заробітну плату близько 4000 грн. Водночас суд зазначає, що встановлена позивачу ІІІ група інвалідності за своїм статусом є робочою і не позбавляє його можливості працювати та отримувати достойний дохід, який дозволив би належним чином виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до своєю доньки.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дали суду можливість встановити погіршення матеріального стану позивача, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст.192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та не можуть бути самостійними підставами для зменшення їх розміру, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позов.

Так, ухвалюючи рішення про зменшення розміру аліментів, суд повинен виходити також з інтересів дитини, на утримання якої сплачуються зазначені аліменти. На думку суду вимога позивача про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини його доходів на утримання дочки буде значно звужувати законне право на належне утримання, яке передбачене нормами СК України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2026 розмір присуджених до стягнення з нього аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства та мінімально гарантованому розміру, а їх зменшення є безпідставним та таким, що не відповідатиме інтересам його малолітньої дитини, обов`язок по забезпеченню якої несе він на рівні з матір`ю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати понесені позивачем відповідно до статті 141 ЦПК України у вигляді судового збору покладаються на нього та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, однак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн (а.с.37-41).

На підставі викладеного та керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі: позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ