Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №126/1285/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1285/26

Провадження № 2/126/1405/2026

"12" жовтня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.,

секретар Кучанська В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач та відповідач являються батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки відповідач ухилявся від свого обов`язку по утриманню дитини, то позивач вимушена була звернутися з відповідною заявою до суду і на підставі судового наказу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2023 року по справі № 133/3872/23 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від усіх доходів, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.12.2023 року.

Позивач подала виконавчий лист до Бершадського ВДВС.

Проте, відповідач сплачував аліменти не регулярно та не в повному обсязі та допустив виникнення заборгованості в сумі 54678,75 грн.. Дана заборгованість виникла за період з 04.12.2023 по 01.05.2026 року, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

Дана заборгованість виникла саме з вини відповідача, оскільки він свідомо ухилявся від виконання рішення суду в повному обсязі, тому й допустив виникнення заборгованості. Жодних непереборних обставин, які б перешкоджали йому сплачувати аліменти не має. Відповідач рішення суду про стягнення аліментів не оскаржував, в подальшому з заявами до суду про зменшення розміру аліментів не звертався, що підтверджує те, що відповідач згоден з таким розміром призначених аліментів.

Згідно зробленого позивачем розрахунку пені з 04.12.2023 по 26.05.2026 року розмір нарахованої пені становить 38120,16 грн..

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача за період з 04.12.2023 по 26.05.2026року неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 38120,16 грн., які стягуються з нього на підставі судового наказу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2023 року по справі № 133/3872/23. Також просить стягнути на її користь понесені судові витрати.

Відкрити спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі з викликом сторін, призначено судове засідання.

09.07.2026 від представника відповідача адвоката Мазур С.М. надійшов відзив на позов, в якому зазначено що з позовними вимогами у заявленому розмірі відповідач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами, а розрахунок пені таким, що містить істотні помилки. Обов`язок утримувати дитину відповідачем не заперечується, але він вважає, що заборгованість по аліментах, які він сплачує на утримання своєї дочки ОСОБА_4 утворилась внаслідок тяжких обставин і жодним чином не пов`язана з його свідомим ухиленням від сплати аліментів. Разом з тим сам факт наявності заборгованості по аліментах не є автоматичною підставою для стягнення пені у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України пеня стягується лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти. Позивач у позовній заяві фактично обмежилася загальним твердженням про те, що відповідач нібито "свідомо ухилявся" від виконання рішення суду. Проте жодних належних доказів умисного ухилення, приховування доходів, відмови від сплати аліментів або створення штучних перешкод для виконання судового наказу до матеріалів справи не додано. Навпаки, з наданих позивачем же розрахунків вбачається, що відповідачем здійснювалися платежі на сплату аліментів, у тому числі значні суми у 2024 році та у 2026 році. Зокрема, у розрахунках зазначені платежі у березні 2024 року, квітні 2024 року, січні 2026 року, лютому 2026 року та інші платежі. Це саме по собі спростовує твердження про повне та свідоме ухилення від утримання дитини. Позивачка просить стягнути пеню у розмірі 38120,16 грн. за період з 04.12.2023 року по 26.05.2026 року. Однак поданий розрахунок не може бути покладений в основу рішення суду, оскільки він містить арифметичні неточності. Так, у самому розрахунку зазначено, що пеня нарахована по 26.05.2026 року, однак кількість днів прострочення, зазначена у таблиці, фактично відповідає іншій даті -орієнтовно 05.06.2026 року. Тобто кількість днів прострочення завищена приблизно на 10 днів по кожному з останніх місяців.

Зокрема, у розрахунку позивача зазначено:

за вересень 2025 року - 278 днів, хоча до 26.05.2026 року має бути 268 днів;

за жовтень 2025 року - 248 днів, хоча має бути 238 днів;

за листопад 2025 року - 217 днів, хоча має бути 207 днів;

за грудень 2025 року - 187 днів, хоча має бути 177 днів;

за лютий 2026 року - 125 днів, хоча має бути 115 днів;

за березень 2026 року - 97 днів, хоча має бути 87 днів;

за квітень 2026 року - 66 днів, хоча має бути 56 днів.

Внаслідок цього заявлений розмір пені є завищеним та не відповідає заявленому періоду стягнення. Також, за квітень 2026 року у розрахунку заборгованості органу ДВС зазначена сума аліментів 6306,75 грн, однак у розрахунку пені фактично застосовано суму 6012,00 грн, оскільки 6012,00 грн. х 66 днів х 1% = 3967,92 грн.. Крім того, позивач не надала належного підтвердження дат фактичного надходження платежів та порядку їх зарахування. Для правильного розрахунку пені має значення не лише сума платежу, а й конкретна дата його фактичного внесення та те, за який саме місяць цей платіж був зарахований. Без таких даних неможливо достовірно визначити кількість днів прострочення по кожному окремому місячному платежу. Також, позивачка посилається на заборгованість у розмірі 54678,75 грн., однак не доводить, яка саме частина цієї заборгованості виникла з вини, а яка могла бути наслідком особливостей проходження військової служби, несвоєчасного проведення нарахувань, утримань або інших обставин, що не залежать від волі відповідача. Крім того відповідач ОСОБА_2 , який під час проходження військової служби в 2024 році отримав поранення, на даний час має тимчасовий підробіток, так як офіційно не працевлаштований, крім сплати аліментів несе великі фінансові витрати на своє лікування, оскільки стан його здоров`я після поранення тільки погіршується. В нього також наявні медичні документи щодо інших захворювань. Стягнення з відповідача пені у розмірі 38120,16 грн. одночасно з наявною заборгованістю по аліментах фактично створить надмірний фінансовий тягар та ускладнить можливість сплачувати поточні аліменти на дитину. Відповідач також заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., оскільки справа є малозначною, позовна заява має типовий характер, розрахунок пені складений за шаблонною формулою, а заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову. У матеріалах, які були надані відповідачу відсутній детальний опис робіт адвоката із зазначенням часу, витраченого на кожну дію, що унеможливлює перевірку реальності та співмірності таких витрат. За таких обставин просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 38120,16 грн. - відмовити. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову - зменшити розмір пені з урахуванням матеріального стану ОСОБА_2 , отриманого поранення під час проходження військової служби, стану здоров`я та фактичного здійснення платежів, до розміру не більше 10000,00 грн.. Зменшити витрати на правничу допомогу до мінімального та співмірного розміру та стягнути з відповідача не більше 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

18.08.2026 представник позивача - адвокат Зубань О. О., подав до суду письмове клопотання про долучення доказів, в якому зазначив, що у відзиві на позов представник відповідача посилалася на те, що заборгованість по аліментам виникла у відповідача з приводу особливостей проходження військової служби, але це не так, адже відповідач давно не являється військовослужбовцем, він самовільно залишив військову частину і незаконно переправився через кордон України та отримав дозвільні документи на проживання в Німеччині. Тому, факт перебування в СЗЧ і незаконний виїзд за кордон, виключає поважність причини щодо несплати аліментів. Тобто, аліменти не сплачувалися ним виключно по його вині. Просить долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують той факт, що відповідач перебуває в СЗЧ та незаконно втік за кордон, а саме: копію витягу з наказу та копію дозвільного документу Республіки Німеччина виданого на ім`я ОСОБА_2 ..

Представник позивача - адвокат Зубань О. О., подав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач, ОСОБА_2 та його представник, в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи про причини неявки не повідомили.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження дитини сформованим в застосунку Дія, що міститься в матеріалах справи.

Судом з`ясовано, що донька сторін проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 ..

На підставі наказу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2023 року по справі № 133/3872/23, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 04.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Наказ Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2023 року позивач подала до Бершадського ВДВС для виконання.

Проте, відповідач ОСОБА_2 сплачував аліменти не регулярно та не в повному обсязі через що допустив виникнення заборгованості в сумі 54678,75 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

Як слідує з розрахунку заборгованості по аліментах по ВП НОМЕР_3 наданого старшим державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі, Кошмеринським Д. заборгованість ОСОБА_2 за аліментами, за період з 04.12.2023 по 30.04.2026 року становить 54678,75 грн..

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну сплату аліментів, у зв`язку із виникненням заборгованості з вини відповідача щодо сплати аліментів в розмірі 38120, 16 грн..

Суд погоджується частково з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ст. 196 ч. 1 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), яка відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Законодавець обмежив розмір неустойки (пені), що підлягає до стягнення, та визначив, що такий не повинен перевищувати 100% розміру заборгованості.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України).

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 14.12.2020, справа № 661/905/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд погоджується з доводами представника відповідача, що розрахунок позивача не є вірним та арифметично правильним.

Суд провів власний розрахунок пені за період прострочення сплати аліментів з 04.12.2023 по 30.04.2026 по розрахунку заборгованості у ВП № НОМЕР_3, наданого старшим державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Кошмеринським Д., який стороною відповідача не спростований.

За результатами дослідження наданого розрахунку судом встановлено, що фактично відповідачем допущено заборгованість по сплаті аліментів починаючи з вересня 2025 року.

Так, позивачем при сплаті аліментів було здійснено платежі в більшому розмірі, а саме в березні 2024 року (на 4998,24 грн. більше) та в квітні 2024 року (на 24543 грн. більше), що разом становить 29541,24 грн.. Проте, оскільки починаючи з січня 2025 року по січень 2026 року відповідачем не було здійснено жодного платежу, вказана сума 29541,24 грн. була зарахована в рахунок погашення суми аліментів за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2025 року (по 3528 грн. щомісячно). Також залишок 1317,24 грн. перейшов на погашення заборгованості по аліментах на вересень 2025 року. З урахуванням зазначеного сума боргу по сплаті аліментів в вересні 2025 року вже становила 2210,76 (3528-1317,24) грн..

За таких обставин розрахунок пені за період прострочення сплати аліментів виглядає слідуючим чином:

пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2025 року:

2210,76 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 238 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.10.2025 по 26.05.2026) х 1 % = 5261,6088 грн., але не більше 100 % заборгованості, а тому пеня за несплату аліментів за вказаний період становить 3528 грн.;

пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2025 року:

3528 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 207 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.11.2025 по 26.05.2026) х 1 % = 7302,96 грн., але не більше 100 % заборгованості, а тому пеня за несплату аліментів за вказаний період становить 3528 грн.

пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2025 року:

3528 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 176 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.12.2025 по 26.05.2026) х 1 % = 6209,28 грн., але не більше 100 % заборгованості, а тому пеня за несплату аліментів за вказаний період становить 3528 грн.

пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2025 року:

3528 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 145 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.01.2025 по 26.05.2026) х 1 % = 5115,6 грн., але не більше 100 % заборгованості, а тому пеня за несплату аліментів за вказаний період становить 3528 грн.

пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2026 року:

6012 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 115 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.02.2026 по 26.05.2026) х 1 % = 6913,8 грн., але не більше 100 % заборгованості, а тому пеня за несплату аліментів за вказаний період становить 6012 грн.

пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2026 року:

6012 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 87 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.03.2026 по 26.05.2026) х 1 % = 5230,44 грн.

пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2026 року:

6012 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 56 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.04.2026 по 26.05.2026) х 1 % = 3366,72 грн.

пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2026 року:

6306,75 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 26 (кількість днів прострочення суми сплати аліментів з 01.05.2026 по 26.05.2026) х 1 % = 1639,76

Отже, сума пені за порушення відповідачем аліментних зобов`язань за період з 04.12.2023 по 26.05.2026 становить 30360,92 грн..

Аналізуючи матеріали справи суд враховує, що належних доказів того, що відповідач вчасно та в повному обсязі сплачував аліменти на утримання дитини не надано, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на дату звернення до суд з позовом, не була погашена.

Доводи представника відповідача зазначені у відзиві суд вважає непереконливими, оскільки відповідач був обізнаний про наявність рішення суду яким з нього стягувались аліменти, а тому повинен був здійснювати заходи щодо їх сплати у повному обсязі. Суд зазначає, що не регулярні платежі відповідача не можуть свідчити про виконання зобов`язання, а саме сплату аліментів у визначеному судом розмірі. Матеріали справи не містять доказів, що матеріальний або сімейний стан відповідача не дозволяв йому сплачувати своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі по аліментах на підставі судового рішення. Відповідачем не надано доказів, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку із не своєчасною виплатою йому заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками, як і не довів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів. Той факт, що відповідач самовільно залишив військову службу та виїхав за кордон, виключає поважність причини щодо несплати аліментів. Тобто, аліменти не сплачувалися відповідачем виключно по його вині.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково та стягнення пені у розмірі 30360,92 грн., за ухилення від сплати аліментів, що буде стимулюватиме відповідача дотримуватися належної дисципліни щодо сплати аліментів та недопущення заборгованості в подальшому та відповідатиме принципу справедливості.

Згідно з п. 6 ч.1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до позовних вимог, ціна позову у даній справі становила 38120,16 грн.. Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 30360,92 грн., в іншій частині відмовлено. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 79,6 %.

Отже, підлягає розподілу судові витрати в сумі 1331,20 грн., які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь держави 1059,64 грн. судового збору.

Також, відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Представником позивача адвокатом Зубанем О.О. до заяви надано Договір про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року та в розділі 3 (ціна договору та порядок розрахунків) в п 3.1 зазначено, що вартість правничої допомоги, наданої Адвокатом в рамках даного договору встановлюється в сумі 8000 грн..

Разом з тим до матеріалів позову, додано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 17.05.2026, відповідно якої адвокатом прийнято від позивача 10000 грн. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 року. Жодного розрахунку вказаної суми за виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт чи обсягом наданих адвокатом послуг матеріали справи не містять.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, при цьому враховуючи, відсутність будь якого розрахунку виконаних адвокатом робіт, суд дійшов до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн..

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 196 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 04.12.2023 по 26.05.2026 року неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 30360,92 (тридцять тисяч триста шістдесят грн. 92 коп.), які стягуються на підставі судового наказу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2023 року по справі № 133/3872/23.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 3000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1059 грн. 64 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь