Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №531/2346/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2346/25 Номер провадження 33/814/654/26Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.В., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 20.09.2025 о 23 год. 47 хв. в м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 179, водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi 80, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору ALCOTEST Drager 6810, результат 5,00 проміле, тест №1216. Від керування транспортним засобом відсторонений, подальший рух заборонено. Здійснювалася відеофіксація на автомобільний відеореєстратор інв. 11130159633/27. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9А ПДР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а постанова суду ґрунтується на припущеннях.

Зазначає, що поліцейськими не дотримано процедури проведення огляду, оскільки направлення на медичний огляд фактично складене раніше, ніж проведено огляд за допомогою приладу Drager на місці.

Апелянт посилається на те, що відеозапис в матеріалах справи є неповним, після зупинення відео починається після більш ніж 20 хвилин. Повного та безперервного запису не надано, що залишено поза увагою суду першої інстанції.

Вказує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушено вимоги ст. 256 КУпАП, а саме відсутня вказівка на відмову від підпису.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 який частково підтримав апеляційну скаргу та просив з урахуванням обставин, що пом`якшують відповідальність, не позбавляти його права керування транспортними засобами, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.

За приписами пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, а саме:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460184 від 21.09.2025 року;

– роздруківка з газоаналізатора Drager Alcotest 6810, відповідно до якого вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 5,00% проміле;

– акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мовлення, зазначено результат – 5,00%;

– направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння;

– відеофайли, що містяться на диску.

Дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковано правильно.

Дані висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі спростовані не були.

В суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Із наявного акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 21 вересня 2025 року на місці зупинки проводився за допомогою приладу Alcotest 6810 (Drager).

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатами проведеного тесту за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, відповідно до якого вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 5,00% проміле. Цей результат ОСОБА_1 не оспорював.

Отже, результат тесту приладу Drager Alcotest 6810 є належним, достовірним і допустимим доказом у справі щодо доведеності вини ОСОБА_1 ..

Окрім того, відеозапис повною мірою узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Як убачається з відеозапису, працівники поліції зупинили транспортний засіб Audi 80, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та повідомили причину зупинки – неувімкнений покажчик повороту. Під час спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, на що він висловив згоду. За результатами тестування на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», показники приладу становили 5,00% проміле алкоголю, щодо чого ОСОБА_1 жодних зауважень чи заперечень не висловлював. Більше того, з матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольних напоїв, а на проходженні огляду в закладі охорони здоров`я не наполягав.

Надалі працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого довели до відома ОСОБА_1 .. Від буд-яких підписів останній відмовився.

Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають процесуальне значення.

Посилання в апеляційній сказі на недопустимість відеозапису через його нібито неповноту апеляційний суд вважає необґрунтованими. Вказаний відеозапис отриманий у встановленому законом порядку, здійснений працівником поліції за допомогою службових технічних засобів, а тому є належним та допустимим доказом. Він надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально конкретизувати поведінку осіб, які брали участь у процесуальних діях, та повністю підтверджує дані протоколу про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що працівниками поліції забезпечено та дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці за його згодою, як того вимагають положення статті 266 КУпАП.

Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, та його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про призначення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючі обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо його.

Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко