Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №531/3066/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/3066/25 Номер провадження 22-ц/814/4244/26Головуючий у 1-й інстанції Фисун Л. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Москалець Ганни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року адвокат Бурлак Маргарита Володимирівна в інтересах ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила: заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити графік перебування неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 , із 16:00 год п`ятниці до 08:00 год понеділка (або в інший час за взаємною згодою сторін), безперервно за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 особисто чотири рази на тиждень: з понеділка по четвер із 16:00 до 17:00 (або в інший час за взаємною згодою сторін) засобами мобільного зв`язку через мобільний телефон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування заяви вказувала, що на розгляді в суді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачки: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Вказувала, що підставою звернення до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, серед іншого, є зміна матір`ю місця проживання неповнолітнього сина, без згоди батька та без урахування якнайкращих інтересів дитини, створення перешкод батьку у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та участі у його вихованні, що призвело до розриву сталих сімейних зв`язків між батьком і дитиною.

У зв`язку із тим, що мати дитини без будь-якого рішення та урахування якнайкращих інтересів дитини самостійно змінила місце проживання дитини, не повідомивши позивача про нове місце його перебування, внаслідок чого позбавила батька можливості брати участь у вихованні сина. За вказаних обставин, існує реальна загроза поступової втрати емоційного та психологічного зв`язку між дитиною та батьком.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2026 року заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Бурлак Маргарити Володимирівни про забезпечення позову – задоволено частково.

В порядку забезпечення позову по цивільній справі № 531/3066/25, але не довше ніж до набрання законної сили судовим рішенням у даній цивільній справі:

- встановлено графік побачень ОСОБА_2 із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 два рази на місяць із 16:00 години п`ятниці до 17:00 години неділі (або в інший час за взаємною згодою сторін), безперервно за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 чотири рази на тиждень: із понеділка по четвер із 16:00 до 17:00 (або в інший час за взаємною згодою сторін) засобами мобільного зв`язку через мобільний телефон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_2 повертати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно наведеного вище графіку за місцем фактичного проживання матері з дитиною.

В іншій частині заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій прохає ухвалу районного суду скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що такі заходи забезпечення позову не відповідають якнайкращим інтересам дитини, не враховують вік дитини та стан здоров`я, а також не дотримано баланс інтересів сторін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні відповідач та представники сторін, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька, так і дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

В справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову в спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини

Частиною третьою статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Подібний висновок зроблено й у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2023 року у справі № 501/488/21/21.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 рок у справі № 467/403/22, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23.

Вжиття заходів забезпечення позову в спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці стосовно одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу батька, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.

Батьки і дитина мають право на вільне спілкування один з одним, якщо воно не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з його батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини, проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналіз матеріалів справи, пояснень сторін, свідчать про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зустрічі батька з сином будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька та сина і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуваною ухвалою суд дозволив регулярне багатоденне перебування дитини з батьком, встановив нічні проживання, не врахувавши вік дитини та стан його здоров`я, колегія суддів відхиляє, оскільки постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції забезпечив можливість батька дитини брати участь у вихованні та спілкуванні з сином.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою суду зобов`язано забезпечити спілкування протягом години 4 дні підряд , що не відповідає віку дитини не беруться до уваги, оскільки в ухвалі вказано період часу згідно якого слід забезпечити можливість спілкування з батьком, зокрема зазначено, що час спілкування може бути інший за згодою сторін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову згідно зі статтею 158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а відтак можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, тому їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з батьком з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.

Суд обґрунтовано виходив з того, що на час виникнення спору обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, що невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини та батька який подав зустрічний позов, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Судова практика Верховного Суду орієнтує на те, що забезпечення позову у заявлений ОСОБА_2 спосіб є допустимим з огляду на можливий тривалий судовий розгляд справи з визначення місця проживання дитини; що забезпечення позову у такій категорії справ збалансовує інтереси сторін, сприяє збереженню відносин між батьками та дитиною, запобігає втраті емоційного контакту між ними тощо. Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі оскаржуваної ухвали, на певній стадії виконують свою забезпечувальну функцію.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2026 року,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко_________________ О.І. Обідіна