Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №541/3909/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3909/25 Номер провадження 22-ц/814/4534/26Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Поповича Павла Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Попович В.О., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду у справі №541/1824/24 від 07.06.2024 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2024 у справі №404/6992/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини з вcix видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 01 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, у позивача, у зв`язку із встановленням аліментів на утримання другої дитини (зміни сімейного стану) виникла необхідність у зменшенні розміру нарахування аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах не менше 50% від прожиткового мінімуму утримання дитини. Крім цього, у зв`язку із створенням нової сім`ї та народженням другої дитини, позивач в повній мірі не в змозі виконати свої батьківські обов`язки щодо матеріального забезпечення власної сім`ї, в зв`язку з надмірним навантаженням по сплаті аліментів. Разом з тим, як на підставу позову посилався на зміну свого майнового стану.

В подальшому позивач звернувся до суду з заявою, яку було уточнено, про зміну підстав позову в частині зміни майнового стану, з «погіршення майнового стану з підстав надмірного стягнення аліментів в розмірі від всіх видів доходу, яке не відповідає вимогам ч.5 ст. 183 СК України», на зміну майнового стану Позивача як підставу позову: «погіршення матеріального стану Позивача, який пов`язаний з наявністю заборгованості по кредитним зобов`язанням перед Monobank на суму - 88 956, 22 грн. (станом на 20.11.2025 р.), Abank на суму - 123943,15 грн. з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом на місяць в сумі 4 378, 22 грн. (станом на 19.11.2025 р.) та «ІdeaBank» на уму 53 627, 42 грн. з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом на місяць в сумі 3 817, 39 грн. (станом на 27.11.2025 р.)». Просив: зменшити розмір, які стягуються з нього на користь відповідачки на підставі вищезазначеного рішення суду, визначивши розмір аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідачки на його користь витрати, понесені на надання правничої допомоги у сумі 10000,00 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодились ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та подали апеляційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року, в якій прохають рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити. Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.06.2024 у справі № 541/1824/24, з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням статті 192 Сімейного кодексу України, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Крім того зазначає, що суд першої інстанції не здійснив жодного розрахунку та не встановив, чому саме 1/6 доходу за фактичного рівня заробітку позивача є недостатньою для забезпечення інтересів дитини. Висновок про порушення прав ОСОБА_3 зроблено абстрактно, без співвіднесення запропонованої суми з фактичним доходом платника, законодавчим мінімумом та обов`язком обох батьків утримувати дитину.

Акцентує увагу суду, що позовна вимога сформульована не як звільнення від утримання дитини та не як установлення символічного розміру аліментів. Позивач просив стягувати 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу), але в будь-якому разі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, запропонований спосіб зміни розміру аліментів зберігає мінімальну гарантію, встановлену частиною другою статті 182 СК України. За наведеного судом середнього доходу 62 800 грн одна шоста частина становить приблизно 10 466 грн щомісячно, тобто йдеться про істотне матеріальне утримання дитини, а не про перекладення обов`язку утримання на матір.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 прохає рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.10.2020 (а.с.12).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.13).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року у справі № 541/1824/24 присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14)

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі № 541/1824/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Тарасова А.В., залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року залишено без змін (а.с.78-81).

Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21листопада 2024 по справі № 404/6992/24 з ОСОБА_1 присуджено до стягнення на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , в розмірі частини з ycix видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 01 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також аліменти на її утримання в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи 01 серпня 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20-21).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено та не надано доказів під час судового розгляду погіршення матеріального становища через добровільно та свідомо взяті на себе фінансові зобов`язання перед кредиторами або обставини, які підтверджують неможливість надавати матеріальну допомогу сину встановлену судом розмірі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставин, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.

Згідно з пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів істотного погіршення його матеріального чи сімейного стану, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у раніше визначеному розмірі. Сам по собі факт укладення нового шлюбу та народження іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, тим більше за умови, що позивачем без наведення обґрунтованих підстав поставлено дітей у нерівне станоще..

Крім того, наявність у позивача кредитних зобов`язань, які є добровільно взятими на себе фінансовими зобов`язаннями, сама по собі не свідчить про істотне погіршення його матеріального стану та не може мати пріоритету над обов`язком батька щодо належного утримання дитини. Доказів того, що зазначені обставини об`єктивно позбавляють позивача можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна