Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №285/419/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/419/26 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К.В.,

суддів Коломієць О.С., Талько О.Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", в інтересах якого діє представник Поляков Олексій Володимирович,

на заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Сташківа Т.Б. у місті Звягелі,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – позивач, ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов мотивовано тим, що 23 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі – ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210237680, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 18 828 грн та зобов`язався своєчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

3. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

4. 19 грудня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») уклали договір факторингу №19/1224-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

5. 15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

6. Посилаючись на те, що відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, позивач просив:

— стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №210237680 від 23 вересня 2023 року у розмірі 41 066,26 грн, з яких: 9 303,98 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 31 762,28 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

7. Звягельський міськрайонний суд Житомирської області заочним рішенням від 23 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "Ейс" відмовив.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів переходу права вимоги від ТОВ "Манівео" до ТОВ "Таліон Плюс"за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, оскільки матеріали справи не містять квитанції, касового ордера, платіжної інструкції чи інших доказів передачі фактором клієнту коштів на виконання умов цього договору.

9. Також суд першої інстанції вважав, що за відсутності належних доказів набуття ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги за первісним договором факторингу наступні кредитори за укладеними договорами факторингу, у тому числі позивач, не набули права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги визнано необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

10. Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та через свого представника ОСОБА_2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

11. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— наявні у матеріалах справи копії договорів факторингу, додатків до них та витягів з реєстрів права вимоги належним чином підтверджують факти укладення договору між відповідачем та ТОВ "Манівео", а також відступлення ТОВ "ФК "Ейс" права грошової вимоги до відповідача та фінансування за вказаними договорами факторингу;

— чинним законодавством передбачено, що предметом договору факторингу можуть бути в права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому.

Відзив на апеляційну скаргу

12. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

13. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

14. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 31 березня 2026 року відкрив апеляційне провадження, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2026 року призначив справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомленням учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео" та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами пункту 2.1 якого ТОВ "Манівео" як клієнт зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» як фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 40–43).

17. Пунктом 1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати заборгованості за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

18. 28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео" та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, а інші його умови залишено без змін (а.с. 45 зв.).

19. 31 грудня 2020 року сторони уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.46-49).

20. 31 грудня 2021 року сторони уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 51).

21. 31 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01, за якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно (а.с.51 зв.).

22. 23 вересня 2023 року ТОВ "Манівео" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №210237680, за умовами якого позичальнику надано кредит у формі кредитної лінії з початковою сумою кредиту 13 000 грн, зі сплатою процентів у розмірі 0,54 % на день протягом дисконтного періоду до 23 жовтня 2023 року, який може бути продовжено шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих відсотків у розмірі 818,10 грн, у такому випадку за період з наступного дня після 23 жовтня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 1,79 % в день від суми кредиту за кожен день користуванням ним; після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 2,98 %; кінцевий строк дії кредитної лінії визначено до 23 жовтня 2028 року (а.с.26-34).

23. Згідно із копією платіжних доручень ТОВ "Манівео" вбачається перерахування ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5 050 грн, 7 950 грн, 5 828 грн (а.с. 17-18).

24. 07 грудня 2023 року ТОВ "Манівео" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору №210237680 від 23 вересня 2023 року, відповідно до якої у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору кредитодавець надав розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 15 553,98 грн строком на 70 днів. Сторони погодили, що зазначена сума заборгованості є фіксованою, а будь-які подальші нарахування за договором припиняються. Погашення заборгованості мало здійснюватися частинами згідно з графіком: 21 грудня 2023 року - 3 111 грн, 04 січня 2024 року - 3 111 грн, 18 січня 2024 року - 3 111 грн, 01 лютого 2024 року - 3 111 грн, 15 лютого 2024 року - 3 109,98 грн. У пункті 5 Додаткової угоди передбачено, що у разі порушення позичальником графіка сплати заборгованості угода втрачає чинність з моменту такого порушення, а договір продовжує діяти без урахування її умов.

25. 31 грудня 2023 року ТОВ "Манівео" та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01, за якою строк його дії продовжено до 31 грудня 2024 року.

26. Відповідно до реєстру прав вимоги №269 від 30 січня 2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до реєстру включено право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 27 203,26 грн (а.с. 53–54).

27. 19 грудня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №19/1224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» як клієнт зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 55–58).

28. Згідно витягу з реєстру прав вимоги №2 від 19 грудня 2024 року до договору факторингу №19/1224-01 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №210237680 у розмірі 41 066,26 грн (а.с. 61–62).

29. 15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося відступити позивачу права вимоги, визначені відповідним реєстром боржників (а.с. 65–68).

30. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №210237680 у розмірі 41 066,26 грн (а.с. 72–73).

31. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №210237680 вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість становить 41 066,26 грн, з яких: 9 303,98 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 31 762,28 грн - за процентами (а.с. 38).

Межі апеляційного перегляду

32. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

33. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

35. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

36. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

37. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором та встановлення належності ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача, набутого внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, перший із яких укладено до виникнення спірного кредитного зобов`язання.

38. Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

39. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора не змінює змісту самого зобов`язання: до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

40. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК).

41. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК).

42. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).

43. Презумпція правомірності правочину означає, що до її спростування права, набуті сторонами за правочином, можуть здійснюватися, а створені ним обов`язки підлягають виконанню; такий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №183/4256/21.

44. У цій справі позивач вказував, що на підставі укладених договорів факторингу набув права кредитора до відповідача за кредитним договором №210237680 від 23 вересня 2023 року.

45. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із відсутності копій квитанцій, касового ордера, платіжної інструкції, тощо, на підтвердження сплати коштів за вказаним договором факторингу, внаслідок чого позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту переходу права вимоги до нового кредитора за договором факторингу від 28 листопада 2018 року, у зв`язку з чим наступні кредитори також не набули такого права.

46. Апеляційний суд не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

47. Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №2-127/11 зазначив, що, скориставшись правом на врегулювання своїх відносин у договорі, його сторони вправі на власний розсуд визначити момент виникнення у фактора права вимоги, а тому для встановлення факту переходу такого права підлягають урахуванню насамперед умови відповідного договору.

48. У справі, яка переглядається, пунктом 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони прямо визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора у день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, а підписанням такого реєстру засвідчується передача права вимоги до боржників у повному обсязі.

49. Водночас відповідно до пункту 3.1 цього договору сума фінансування, зазначена у відповідному реєстрі прав вимоги, підлягає сплаті фактором протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру. Отже, умовами договору сплату фінансування визначено як зобов`язання фактора, яке виконується після підписання реєстру прав вимоги, а не як умову, з настанням якої пов`язується перехід права вимоги.

50. Висновок Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №466/3066/13-ц щодо необхідності надання доказів оплати за договором відступлення права вимоги сформульований за інших фактичних обставин, у зазначеній справі умови відповідних договорів пов`язували набуття новим кредитором права вимоги з виконанням обов`язку щодо сплати ціни відступлення, тоді як договір факторингу №28/1118-01 такого застереження не містить.

51. За таких обставин відсутність у матеріалах справи окремого платіжного документа про перерахування коштів за договором факторингу №28/1118-01 сама по собі не свідчить про неперехід права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки момент такого переходу сторони договору пов`язали з іншою юридичною подією - підписанням відповідного реєстру прав вимоги.

52. Отже, для вирішення питання про набуття позивачем статусу кредитора визначальними є умови конкретних договорів щодо моменту переходу права вимоги та наявність підписаних сторонами реєстрів (актів), якими індивідуалізовано відповідного боржника і передану вимогу.

53. За наведених умов договорів та наявності реєстру прав вимоги №269 від 30 січня 2024 року, витягу з реєстру прав вимоги №2 від 19 грудня 2024 року і реєстру боржників від 15 липня 2025 року висновок місцевого суду про недоведеність переходу права вимоги є помилковим.

54. Таким чином, унаслідок послідовного укладення договорів факторингу та оформлення відповідних реєстрів право вимоги за кредитним договором №210237680 від 23 вересня 2023 року перейшло від ТОВ "Манівео" до ТОВ «ФК «Ейс».

55. Щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

56. У справі, яка переглядається, встановлено, що 23 вересня 2023 року між ТОВ “Манівео” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210237680, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у формі кредитної лінії з початковою сумою кредиту 13 000 грн, зі сплатою процентів у розмірі 0,54 % на день протягом дисконтного періоду до 23 жовтня 2023 року, який може бути продовжено шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих відсотків у розмірі 818 грн 10 коп., у такому випадку за період з наступного дня після 23 жовтня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 1,79 % в день від суми кредиту за кожен день користуванням ним; після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 2,98 %; кінцевий строк дії кредитної лінії визначено до 23 жовтня 2028 року.

57. ТОВ «ФК «Ейс» на підтвердження розміру не виконаного ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту від 23 вересня 2023 року № 210237680 надано розрахунок заборгованості, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 9 303,98 грн, сплати процентів за період з 23 вересня 2023 року по 20 березня 2024 року в сумі 31 762,28 грн.

58. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 сформував позицію, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

59. Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц виклав правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

60. Також Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначив, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Аналогічна позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

61. У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 23 жовтня 2023 року, здійснення позичальником сплати нарахованих процентів у розмірі 818,10 грн, як обумовлено сторонами у договорі, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

62. При цьому, ТОВ «ФК «Ейс», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК.

63. Із копії розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування відповідачем кредитними коштами нараховувалися банком з 24 жовтня 2024 року по 20 березня 2024 року, тобто поза межами строку кредитування.

64. Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «ФК «Ейс» кредиту в сумі 9 303,98 грн, процентів за користування кредитом з 23 вересня 2024 року по 23 жовтня 2024 року в сумі 2 084,68 грн (у період з 23 вересня 2023 року по 24 вересня 2023 року на суму кредиту 13 000 грн нараховано відсотки за ставкою 0,54 % х 2 дні, що становить 140,40 грн) та з 25 вересня 2023 року по 23 жовтня 2023 року (на суму кредиту 13069,60 грн (18 828 грн – 5758,40 грн сплачених коштів) х 0,54% х 28 днів становить 1 976,12 грн - 210,60 грн сплачених відповідачем відсотків, що становить 1 765,52 грн)).

65. Водночас, з розрахунку заборгованості слідує, що у період з 24 жовтня 2024 року по 20 березня 2024 року банком нараховувалася відповідачу проценти у розмірі 29 677,60 грн (31 762,28 грн – 2 084,68 грн), а останнім сплачено 3 765,62 грн, які зараховано банком на погашення заборгованості за тілом кредиту та 17 688,68 грн, які зараховано банком на сплату відсотків.

66. Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Ейс» та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №210237680 від 23 вересня 2023 року, оскільки сума дійсної заборгованості відповідача за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом є меншою, ніж сума сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості, яка за відсутності достатніх правових підстав була зарахована банком в рахунок сплати нарахованих процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування (після 23 жовтня 2023 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

67. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

68. Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

69. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такого рішення, безпідставно виходячи з недоведеності переходу до ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитним договором. Водночас заявлена до стягнення заборгованість відсутня, оскільки проценти за коистування кредитом після 23 жовтня 2023 року нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування, а сплачені відповідачем кошти на погашення боргу перевищують розмір належної до сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами, нарахованими в межах такого строку.

70. У зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та помилковими мотивами відмови у позові оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо розподілу судових витрат

71. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК).

72. Оскільки оскаржуване рішення по суті спору змінено тільки в частині наведених судом першої інстанції мотивів ухваленого рішення про задоволення позову, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", в інтересах якого діє адвокат Поляков Олексій Володимирович, задовольнити частково.

2. Заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року у справі № 285/419/2 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідачК.В. Шалота

СуддіО.С. Коломієць

О.Б. Талько