Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №158/2170/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/2170/26 Провадження №33/802/670/26Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Плебановича А.С., представника іншого учасника ДТП ОСОБА_2 – адвоката Хитрика Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Плебановича Андрія Сергійовича на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, та на підставі ст.36 цього Кодексу, - накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11 травня 2026 року о 17 год. 05 хв. в с.Озерце, по вул.Дачна, 14А, на автодорозі М19, керував транспортним засобом марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 та виконуючи маневр обгону не переконався, що водій транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 подав сигнал про намір повороту ліворуч, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів, у зв`язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а також водночас пошкодив світлову електроопору, чим порушив вимоги п.14.2 (б), п.2.3 (є) ПДР, за що передбачена відповідальність ст.124 та ч.1 ст.139 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді, захисник особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Плебанович А.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм законодавства просить її скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.139 КУпАП.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що ОСОБА_1 рухався автомобілем марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 , а перед ним рухався автомобіль марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_1 увімкнув лівий покажчик повороту, впевнився у відсутності автомобілів на зустрічній смузі руху, виїхав на неї та розпочав маневр обгону автомобіля марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, у момент маневру початку обгону в автомобіля марки «Volkswagen Passat» покажчик лівого повороту увімкненим не був, що й давало ОСОБА_1 здійснити такий маневр. Водночас зазначає, що маневр обгону він розпочав у межах дорожньої розмітки 1.5 ПДР, а швидкість автомобіля марки «Volkswagen Passat» була 30 км/год., дорожніх знаків, які б вказували про наближення до перехрестя не було. Тому, апелянт вважає, що зіткнення транспортних засобів відбулось з вини водія автомобіля марки «Volkswagen Passat» ОСОБА_2 , оскільки саме він розпочав маневр повороту ліворуч без увімкненого покажчика повороту, тобто перед здійсненням маневру повороту ліворуч не переконався в безпечності виконання маневру повороту, не переконався у відсутності інших транспортних засобів на зустрічній смузі руху, не увімкнув покажчик повороту та здійснив маневр повороту ліворуч у забороненому місці – місце перебування дорожньої розмітки 1.1 ПДР, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Qashqai» під керуванням ОСОБА_1 .

Однак, місцевий суд на вказане належної уваги не звернув та прийшов до цілком невірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Також апелянт зазначає про те, що оскільки в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП не підтверджується доказами у справі, тому відповідно він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.139 КУпАП.

Окрім того, захисник зазначає, що місцевий суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , який взагалі не повідомлявся судом про час та місце розгляду справи. Цим місцевий суд порушив права ОСОБА_1 на захист, які передбачені законодавством.

Також апелянт повідомляє, що має намір після дослідження доказів подати клопотання про призначення в даній справі інженерно-транспортної експертизи механізму та обставин ДТП.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Плебановича А.С., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, представника іншого учасника ДТП ОСОБА_2 - адвоката Хитрика Р.І., який апеляцію вважав безпідставною та просив залишити її без задоволення, а судове рішення, - без змін, а також не заперечив про розгляд справи у відсутності його довірителя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Всупереч цьому, судом не було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і не відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КУпАП з наступних підстав.

Так, із протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663591 від 11.05.2026, серії ЕПР1 №663614 від 11.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.14.2 (б), 2.3 (є) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП.

За змістом ст.124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а за ч.1 ст.139 КУпАП, - об`єктивна сторона, окрім іншого, виражається у пошкодженні автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху.

У п.14.2 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, передбачено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

Водночас, у п. 2.3 (є) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, а саме у тому, що він керуючи автомобілем порушив п.14.2 (б) та 2.3 (є) ПДР, що відповідно спричинило пошкодження транспортних засобів, а також світлової електроопори, суд першої інстанції, як зазначено у судовому рішенні, послався на докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, але жодних чином не мотивував свого рішення із розкриттям інформації, яка у них міститься. Тобто, як вбачається з матеріалів справи місцевий суд наявні у справі докази належним чином не перевірив та не надав їм відповідної правової оцінки.

Так, ОСОБА_1 не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень суду пояснив, що він п.14.2 (б) та 2.3 (є) ПДР, порушення яких ставиться йому у провину в протоколах про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові суду, не порушував. Додав, що він керував автомобілем марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 і у той час перед ним рухався автомобіль марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 зі швидкістю десь 30 км/год. Увімкнувши лівий покажчик повороту, впевнившись у відсутності автомобілів на зустрічній смузі руху, виїхав на неї та розпочав маневр обгону цього автомобіля - «Volkswagen Passat», водій якого не вмикаючи лівого покажчика повороту розпочав маневр лівого повороту, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів. При цьому, пояснив, що будь-яких дорожніх знаків, які б вказували про наближення до перехрестя, на цьому відрізку дороги не було. У зв`язку з цим, він вважає, що саме водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_2 , який розпочав маневр повороту ліворуч без увімкненого покажчика повороту, винен у порушенні ПДР, що й призвело до виникнення ДТП.

Такі пояснення ОСОБА_1 підтримав і його захисник, який водночас вказав про те, що матеріали справи не містять жодних доказів, окрім як зазначення у протоколах, у порушенні ним п.14.2 (б) та 2.3 (є) ПДР та вчиненні адміністративних правопорушень його довірителем.

Такі твердження сторони захисту знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Зокрема, із висновку експерта №СЕ-19/103-26/9741-ІТ від 30.09.2026 вбачається, що: В дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, водій автомобіля марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. В діях водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 вбачають невідповідності до вимог п.10.1, 14.3 ПДР та горизонтальної лінії дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34 «Дорожня розмітка»), які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок експерта апеляційний суд вважає належним та допустимим доказом у даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки експертиза була проведена за клопотанням сторони у справі на підставі судового рішення експертом, який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, третій клас експерта, відповідну кваліфікацію, стаж експертної роботи з 2018 року, а також попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На думку апеляційного суду, цим висновком повністю підтверджуються пояснення ОСОБА_1 про відсутність його вини, та відповідно спростовуються доводи іншого учасника ДТП ОСОБА_3 в тій частині, що саме порушення ПДР ОСОБА_1 призвело до виникнення ДТП.

Так, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що виникнення дорожньо-транспортної пригоди є в прямому безпосередньому причинному зв`язку з порушенням ПДР водієм ОСОБА_1 .

У матеріалах справи докази, які б вказували на винність водія ОСОБА_1 у порушенні п.14.2 (б) та 2.3 (є) ПДР, що відповідно потягло за собою пошкодження транспортних засобів, та придорожньої світлової опори, окрім як зазначення про це в протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663591 від 11.05.2026, серії ЕПР1 №663614 від 11.05.2026, - відсутні, як і не було таких надано суду під час розгляду справи.

А тому, посилання сторони захисту на те, що зіткнення транспортних засобів відбулось не з вини ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки виходячи з аналізу й оцінки усіх досліджених доказів в сукупності (пояснень учасників, схеми місця ДТП, відеозапису і ін.) та положень п.14.2 (б) та 2.3 (є) ПДР, порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , вина останнього не доводиться поза розумним сумнівом.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.06.2026 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративних правопорушень не підтверджується доказами наявними в справі.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбаченого ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП за наведених в протоколі обставин.

Окрім того, апеляційний суд зазначає про те, що клопотання ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу, отриманням тілесних ушкоджень, не може розглядатись в даній адміністративній справі, так як підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.247, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Плебановича Андрія Сергійовича задовольнити.

Постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року в даній справі, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.139 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк