Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №161/6083/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6083/26Головуючий у 1 інстанції: Смокович М. В.

Провадження № 22-ц/802/1272/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником Цокало-Зливко Тетяною Михайлівною, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14.06.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33572-06/2025, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти, які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними.

25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25112025, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору в неї утворилась заборгованість, яка становить 25810 грн, з них: 11000 грн – тіло кредиту, 8910 грн - проценти за користування кредитом, 5900 грн – штраф.

На підставі викладеного позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року в розмірі 25810 грн, а також судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року в загальному розмірі 19910 грн та судові витрати в розмірі 1596 грн 58 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, зменшивши їх з 8910 грн до 7730 грн та відповідно зменшивши загальну суму заборгованості з 19910 грн до 18730 грн, з яких тіло кредиту – 11000 грн і 7730 грн – проценти. Також просила стягнути з товариства понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 236,83 грн та за правничу допомогу – 3000 грн.

На переконання скаржниці, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі.

Вважає, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2026 року слід змінити в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, оскільки судом не було досліджено питання сплаченої нею комісії за надання кредиту в розмірі 1180 грн. Вважає, що сплата позичальником на користь кредитодавця комісії суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування». Отже, сплачена комісія має бути внесена в оплату відсотків за договором надання грошових коштів у кредит №33572-06/2025 від 14.06.2025 р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказував, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені позичальниці, що підтверджується змістом підписаного нею кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що відповідач і всіма умовами ознайомлена та погоджується, перед підписанням повідомлена у встановленій законом формі про всі істотні умови договору.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 25810,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, виходячи з таких мотивів.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги та здійснивши власний розрахунок заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачкою були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині наявності в останньої заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом є обґрунтованими, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року в загальній сумі 19910 грн. В частині стягнення нарахованої позивачем неустойки суд відмовив у зв`язку з тим, що на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, пені та штрафу.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується.

З матеріалів справи вбачається і це не заперечується відповідачкою, що 14.06.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 -К. було укладено договір про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За умовами кредитного договору кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Умовами кредитування згідно з договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року передбачено:

- сума кредиту – 11800 грн. (п. 1.1);

- строк надання кредиту – 120 днів, кінцева дата погашення кредиту – 11.10.2025 року (п. 1.2);

- за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1180,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту (п. 1.4).

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_251219112017 від 19.12.2025 року підтверджується факт переказу коштів відповідачці згідно з договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року шляхом їх зарахування на картку НОМЕР_1 .

25 листопада 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25112025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 33572-06/2025 від 14.06.2025 року, її розмір становить 25810 грн, з яких 11000 грн - основна сума боргу, 8910 грн - нараховані проценти, 5900 грн - штраф.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи доводиться факт укладання в електронному вигляді кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитодавцем. Вказаний факт не заперечується і в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи в сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами, сплату одноразової комісії за надання кредиту, а також доводять існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, а тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача, до якого перейшло право грошової вимоги, заборгованості за вказаним кредитним договором.

Разом з тим, відповідач у своїй апеляційній скарзі не погоджується із розміром заборгованості за процентами, вважаючи, що сплачена нею комісія має бути внесена в рахунок оплати відсотків за договором надання грошових коштів у кредит №33572-06/2025 від 14.06.2025 р.

Щодо висновку місцевого суду про підставність нарахування та стягнення позивачем комісії колегія суддів враховує наступне.

Сторони договору передбачили сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 10% від суми виданого кредиту (пункт 1.4. договору).

Згідно із п. 3.1. сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться у дату платежу згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за договором.

Клієнт здійснює погашення заборгованості за кредитом та будь-які платежі та розрахунки, зазначені у цьому договорі, шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в договорі та/або на вебсайті банківські рахунки товариства в національній грошовій одиниці України – гривні.

Відповідно до п. 3.6. договору у випадку часткового дострокового повернення кредиту клієнт повинен сплатити проценти, комісію за видачу кредиту, нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно) та нараховану неустойку.

Клієнт доручає товариству, починаючи з першого дня прострочення, ініціювати списання коштів з відповідного рахунку клієнта з використанням реквізитів платіжних карток, що були самостійно зазначені клієнтом та були верифіковані товариством та/або платіжною системою при отриманні/поверненні кредиту (ів), сплаті процентів за його користування та комісію за видачу кредиту та направляти їх на оплату заборгованості за договором.

Зі змісту заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово користувалась послугами позивача, укладаючи з ним кредитні договори, які були нею погашені. Отже, відповідачці був відомий порядок сплати суми заборгованості за кредитним договором.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії .

Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Разом з тим, позичальницею було здійснено добровільне часткове погашення суми заборгованості за цим кредитом, у тому числі й за нарахованою одноразовою комісією в розмірі 1180 грн – 27.06.2025, що свідчить про те, що вона погоджувалася з умовами договору щодо комісії.

Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що розрахунок заборгованості, здійснений судом, є правильним та обґрунтованим.

Отже, посилання відповідача, що сплачена нею комісія має бути внесена в оплату відсотків за договором про надання грошових коштів у кредит, є безпідставними.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 09 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником Цокало-Зливко Тетяною Михайлівною, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: