Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №161/10218/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/10218/26Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.

Провадження № 22-ц/802/1244/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

боржника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2026 року про розстрочення виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту № 1533-4343 від 30.03.2025 в розмірі 26 241, 60 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1533-4343 від 30.03.2025 в розмірі 23 441, 60 грн та судовий збір в сумі 2378,31 грн.

13 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року в даній справі.

Заява вмотивована тим, що на момент звернення із заявою у неї відсутня фінансова можливість виконати рішення суду одним платежем, оскільки вона не має офіційного працевлаштування та відповідного стабільного доходу, а тому не може одноразово погасити всю суму боргу. Вказує, що проходить лікування у лікаря-психіатра, потребує постійного прийому лікарських засобів, у зв`язку з чим несе значні витрати на придбання ліків. Тому ОСОБА_1 просила суд розстрочити їй виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2026 у даній справі, а саме заборгованості в розмірі 23 441,60 грн шляхом сплати вказаної суми в рівних частках протягом 12 місяців.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року у даній цивільній справі задоволено частково.

Розстрочено боржниці ОСОБА_1 виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року у цивільній справі № 161/10218/26 за позовом ТОВ «Укр кредит фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1533-4343 від 30 березня 2025 року в розмірі 23 441 грн 60 коп терміном на три місяці з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши порядок сплати щомісячних платежів до 30 числа кожного місяця у розмірі по 7 813 грн 87 коп.

Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на її необґрунтованість та ухвалення судом внаслідок поверхневого і формального дослідження наданих матеріалів справи судом першої інстанції, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції фактично не досліджував належним чином долучені до заяви письмові докази. На думку апелянта, суд дійшов абсолютно помилкового висновку, що відсутність фіскальних чеків з аптек спростовує факт її скрутного матеріального становища. Проте, звертає увагу на те, що нею суду було надано офіційні медичні висновки та рецепти лікаря-психіатра. Вони беззаперечно доводять, що вона тривалий час безперервно проходить курс лікування від важкого депресивного епізоду та ПТСР, викликаних глибокими життєвими та сімейними травмами (весь анамнез детально зафіксований у медичних документах).

Також покликається на те, що призначена лікарем обов`язкова терапія сильними медикаментами має тривати щонайменше 1 рік (що прямо вказано у рецептах). Через цей важкий психічний стан вона на теперішній час офіційно не працює, не має жодних офіційних доходів та перебуває на утриманні своєї літньої бабусі, яка надає їй фінансову, побутову та моральну підтримку. Батьки жодної фінансової чи моральної допомоги їй не надають. Сам факт наявності складних діагнозів, тривалого лікування та відсутності офіційного заробітку свідчить про повну неможливість виконання рішення суду відповідно до оскаржуваної ухвали.

Окрім цього, суду першої інстанції було надано довідку про смерть її дідуся, яка сталася нещодавно. Цей документ, як вважає апелянт, також залишився поза увагою суду, хоча тяжка втрата близької людини остаточно погіршила її психоемоційний стан та поклала додаткові фінансові витрати на сім`ю. Вважає, що поєднання зазначених обставин роблять сплату платежу в розмірі 7 813,87 грн щомісяця абсолютно неможливою. Вимога сплатити весь борг за 3 місяці за таких умов позбавляє її засобів для існування та суперечить принципам гуманізму, справедливості й верховенства права. Зазначає, що розстрочення боргу на 12 місяців (по 1 953 грн на місяць) є єдиним законним і справедливим балансом.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою розстрочити виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості у розмірі 23 441,60 грн терміном на 12 місяців рівними щомісячними платежами по 1 953,46 грн щомісяця.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, наведених у ній,просила її вимоги задовольнити повністю.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення боржника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з балансу інтересів стягувача та боржника, право останньої на розстрочення виконання судового рішення, суд, взявши до уваги доводи заяви боржника, вважав за можливе частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 , а саме розстрочити виконання судового рішення на три місяці із визначенням суми щомісячного платежу в розмірі 7 813,87 грн, яка забезпечить належне виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1533-4343 від 30.03.2025 в розмірі 23 441, 60 грн та судовий збір.

Рішення оскаржено не було та набрало законної сили.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), установити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Нормами ч. 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законом установлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Отже, закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці в сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Також під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення до суду першої інстанції, ОСОБА_1 просила розстрочити виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2026 року у справі за позовом ТОВ «Укр кредит фінанси» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором на 12 місяців.

Необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас, суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 926/4693/23.

Заявниця як на підставу для розстрочення виконання рішення суду вказувала на те, що вона страждає на тривожні розлади та важкий депресивний епізод, що підтверджується висновком онлайн-роз`яснення (бесіда) психіатра від 19.05.2026, 23.04.2025.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Отже, судом встановлено та враховано в оскаржуваному судовому рішенні, що внаслідок проблем зі здоров`ям боржниця ніде не працює, не має доходів, має необхідність у придбанні ліків для підтримки свого психологічного стану, призначення яких підтверджується рецептами від 06.01.2026 та 31.08.2025, 23.04.2025.

Проте, як правильно вказано судом першої інстанції, заявницею не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на купівлю таких ліків. А покликання на те, що такі ліки вона купує через посередників у мережі Інтернет, оскільки там нижча ціна на такі препарати, суд також обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони не є підтвердженими відповідними доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців є необгрунтованими, оскільки боржниця не довела суду належними доказами понесення нею даних витрат, так як сам факт наявності медичних висновків та рецепти лікаря-психіатра без доведення факту їх придбання не є безумовною підставою для розстрочення рішення суду в даній справі. Також не надано суду жодних медичних документів, які би свідчили про її непрацездатність, повну чи часткову неможливість працювати на даний час, що виключає працевлаштування навіть на умовах неповного робочого часу чи на певну легку роботу з урахуванням свого стану здоров`я.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши всі надані сторонами докази в сукупності, з метою дотримання балансу інтересів сторін, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення.

З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши заяву про розстрочку виконання рішення, оцінивши наявні докази, враховуючи майновий стан заявника та її бажання повернути заборгованість стягувачу шляхом розстрочення виконання судового рішення, наявності інших кредитних зобов`язань та фінансового навантаження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши спосіб і порядок сплати щомісячних платежів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і не може бути оскаржена в касаційному порядку

Головуючий

Судді