Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №761/7256/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7256/26

Провадження № 2/761/8746/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.

при секретарі: Фортуні М.А.,

представника позивача Кеба А.В.,

свідка ОСОБА_1 ,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа, яка не заваляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Миргородська Наталія Григорівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2026 року ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з січня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що з січня 2003 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_5 та його сином - ОСОБА_4 .

За твердженнями позивачки, ОСОБА_4 був особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням та потребував стороннього догляду. Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачка продовжила проживати разом із ОСОБА_4 , здійснювала за ним постійний догляд, забезпечувала його побутові та матеріальні потреби, купувала необхідні ліки та продукти харчування, сплачувала комунальні послуги, а після його смерті організувала та оплатила поховання.

Позивачка зазначила, що після смерті ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Миргородської Н.Г. із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги за законом. Постановою приватного нотаріуса від 05 грудня 2025 року № 210/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі , вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2026 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися. Заперечень проти позову суду не подано. Третьою особою подано заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судовому засіданні судом допитано свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_1 підтвердив, що знає ОСОБА_5 з 1990-х років, а ОСОБА_3 - приблизно з 2003 року, проживав неподалік від них та неодноразово бував у квартирі й на дачі. Свідок підтвердив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом, вели спільний побут, мали спільний бюджет та спільно працювали. Також свідок зазначив, що після смерті ОСОБА_5 позивачка здійснювала догляд за його сином ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що тривалий час знала сім`ю ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . З її слів, ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_5 з 2003 року, вони жили як сім`я, спільно вели господарство, мали спільний бюджет, придбавали речі для спільного користування та підтримували сімейні відносини. Свідок також підтвердила, що після смерті ОСОБА_5 саме ОСОБА_3 здійснювала догляд за ОСОБА_4 , а після його смерті організувала та здійснила його поховання. Свідок також зазначила, що комунальні послуги після смерті ОСОБА_5 оплачувала позивачка.

Суд, заслухавши пояснення представника та свідків, дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з січня 2003 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

За цією ж адресою проживали ОСОБА_5 та його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та відомостями Спадкового реєстру.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у справі № 755/19713/21, яке набрало законної сили 02 травня 2024 року, встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначене судове рішення підтверджує обставини тривалого спільного проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , а також її спільного побуту з ОСОБА_5 та проживання в одному домогосподарстві з його сином ОСОБА_4 . Водночас обставини проживання позивачки саме з ОСОБА_4 підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у цій справі.

ОСОБА_4 був особою з інвалідністю II групи , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та потребував стороннього догляду.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 15 травня 2025 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 від 15 травня 2025 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 50 років за адресою: АДРЕСА_1 . Причиною смерті зазначено хронічну ішемічну хворобу серця та атеросклеротичний кардіосклероз.

Довідками ЖБК «Виноградар-1» від 01 листопада 2021 року та від 14 жовтня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 з січня 2003 року по день смерті ОСОБА_4 постійно проживала за вказаною адресою, піклувалася про нього, вела спільне господарство та після смерті ОСОБА_5 самостійно сплачувала комунальні платежі.

Факт здійснення позивачкою поховання ОСОБА_4 підтверджується Договором-замовленням на організацію та проведення поховання № МЕ 114742 від 15 травня 2025 року, укладеним між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_8 , а також рахунком на надання ритуальних послуг на суму 27 800 гривень.

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г. заведено спадкову справу № 21/2025, номер у Спадковому реєстрі 74670226.

Постановою приватного нотаріуса КМНО Миргородської Н.Г. від 05 грудня 2025 року № 210/02-31 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність документів, які підтверджують факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Основу спадкування за законом становить принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) та Верховний Суд в постанові від 19 червня 2024 року в справі № 554/6033/22, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки. Однак ОСОБА_4 був сином особи, з якою позивачка проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду в постановах від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц, від 03 листопада 2022 року в справі № 361/4744/19, від 26 жовтня 2023 року в справі № 522/14664/21, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, постанова апеляційного суду не суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц, від 03 листопада 2022 року в справі № 361/4744/19, від 26 жовтня 2023 року в справі № 522/14664/21, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) та від 19 червня 2024 року в справі № 554/6033/22, зазначеним в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що такі обставини у справі знайшли своє підтвердження.

Зокрема, тривале проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за однією адресою підтверджується довідками ЖБК «Виноградар-1», матеріалами справи та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.

Показання свідка ОСОБА_1 узгоджуються з письмовими доказами у справі та підтверджують тривалість спільного проживання позивачки з сім`єю ОСОБА_7 , ведення ними спільного побуту, а також здійснення позивачкою догляду за ОСОБА_4 після смерті його батька.

Показання свідка ОСОБА_2 , яка тривалий час була знайома із сім`єю ОСОБА_7 , також підтверджують проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 , ведення спільного господарства, здійснення нею догляду за ОСОБА_4 після смерті його батька та оплату нею комунальних послуг. Свідок також підтвердила, що після смерті ОСОБА_4 саме позивачка організувала його поховання.

Суд бере до уваги, що показання свідків є послідовними в частині істотних для справи обставин, узгоджуються між собою та з письмовими доказами.

При цьому суд враховує рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у справі № 755/19713/21, яким встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначене рішення суд оцінює як один із письмових доказів у сукупності з іншими доказами у цій справі.

Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що після смерті ОСОБА_5 позивачка не припинила спільного проживання з ОСОБА_4 , а продовжувала проживати з ним за однією адресою, здійснювати за ним постійний догляд, забезпечувати його побутові потреби, сплачувати комунальні платежі та фактично виконувати щодо нього обов`язки близького члена сім`ї.

Таким чином, суд встановлює, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом однією сім`єю протягом періоду з січня 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто понад п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлення зазначеного факту має для позивачки юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації її права на спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги відповідно до статті 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши всі надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Позивачка як особа з інвалідністю II групи відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17 заначила, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і в постанові від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

З врахуванням наведеного судові витрати з відповідача не стягуються та компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа, яка не заваляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Миргородська Наталія Григорівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), однією сім`єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , понад п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме в період з січня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.08.2026 року.

Суддя