Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №761/35119/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35119/25

Провадження № 2/761/3731/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Путря Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державного підприємства «АйФіш» про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд:

- зобов`язати Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (надалі по тексту - Держрибагентство або відпвідач-1) внести зміни до наказу від 15.08.2023 № 67-К, доповнивши його частиною щодо встановлення ОСОБА_1 оплати праці за виконання обов`язків директора ДП «АйФіш»;

зобов`язати Державне підприємство «АйФіш» (надалі по тексту - ДП «АйФіш» або відповідач-2) здійснити ОСОБА_1 перерахунок з урахуванням індексації заробітної плати та премії з 16.08.2023 по 06.05.2025 з відрахуванням обов`язкових платежів та податків.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом ДП «АйФіш» від 11.08.2023 № 6-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » його ( ОСОБА_1 ) було прийнято на посаду заступника директора ДП «АйФіш» за основним місцем роботи із посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

У подальшому, наказом Держрибагентства від 15.08.2023 № 67-К «Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_1 » на нього ( ОСОБА_1 ) з 16.08.2023 покладено виконання обов`язків директора ДП «АйФіш» до призначення директора у встановленому законодавством порядку.

Водночас, у зазначеному наказі умови та розмір оплати праці позивача за виконання ним обов`язків директора визначені не були.

За період з 16.08.2023 по 06.05.2025 позивач фактично виконував обов`язки директора ДП «АйФіш», однак, оплата його праці здійснювалася за посадою заступника директора.

Штатними розписами ДП «АйФіш» у відповідні періоди були передбачені окремі посадові оклади директора та заступника директора, при цьому, посадовий оклад директора був вищим. Зокрема, відповідно до штатного розпису з 01.01.2024 посадовий оклад директора становив 45 440 грн, а заступника директора - 31 240 грн. Після внесення змін до штатного розпису посадовий оклад директора становив 53 600 грн, а заступника директора - 45 600 грн.

Щодо строку звернення до суду позивач у позові зазначив, що він звернувся до Держрибагентства 06.05.2025 з питанням щодо проведення належної оплати праці за виконання обов`язків директора. У зв`язку з неотриманням відповіді позивач повторно 21.07.2025 звернувся до Держрибагентства. Відповідь була надана Держрибагентством лише 08.08.2025.

При цьому, відповідно до наказу ДП «АйФіш» від 29.07.2025 № 19-В позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 30.07.2025 по 13.08.2025 та фактично дізнався про відповідь після виходу з відпустки - 14.08.2025.

За таких обставин, позивач вважає, що пропуск звернення до суду з цим позовом ним пропущений з поважних причин, оскільки, ним вживались заходи врегулювання спору та довготривалого очікування відповіді від уповноваженого органу управління.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

20.10.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2025 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

07.01.2026 від відповідача Держрибагентства через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, зокрема, що за період роботи з 16.08.2023 по 06.05.2025 наказ Держрибагентства від 15.08.2023 №67-К позивачем не заперечувався і з цим наказом позивач ознайомився особисто під підпис 16.08.2023. Відповідач у відзиві також послався на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 17.10.2026 №376/06/186-16, згідно яких тимчасове виконання обов`язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядження) по підприємству, установі, організації, а також, що згідно із роз`ясненням Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 29.12.1965 N 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва» (зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.1986 N 521/30-18), що діє в Україні на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Крім того, відповідач зазначив, що, враховуючи положення ст. 233 КЗпП України, позивачем пропущений строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідач ДП «АйФіш» своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

ВУ судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові, а представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач-2 свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд, заслухав пояснення з`явившихся сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що наказом виконуючого обов`язки директора ДП «АйФіш» В.Вороніна від 11.08.2023 № 6-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_1» ОСОБА_1 прийнято на роботу до ДП «АйФіш» на посаду заступника директора з 11.08.2023 за основним місцем роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису 29 480 грн.

Наказом Держрибагентства від 15.08.2023 №67-К «Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_1 », відповідно до Кодексу законів про працю України, Статуту ДП «АйФіш», затвердженого наказом Держрибагентства від 15.02.2022 №49 (зі змінами) та з метою забезпечення безперебійної роботи Державного підприємства, покладено виконання обов`язків директора ДП «АйФіш» на ОСОБА_1 , заступника директора ДП «АйФіш» з 16.08.2023 на строк до призначення в установленому порядку, відповідно до чинного законодавства, директора зазначеного Державного підприємства.

Відповідно до п.1.1 вищезазначеного Статуту, ДП «АйФіш» засновано на основі державної власності, належить до сфери управління Держрибагентства (Уповноважений орган управління) та є йому підпорядкованим.

Згідно п.п. 10.2, 10.3 Статуту управління підприємством здійснюється директором, який призначається Держрибагентством на підставі укладеного з ним контракту.

Призначення директора підприємства здійснюється Держрибагентством на умовах, визначених у контракті.

Так, предметом спору стала та обставина, що покладаючи на позивача виконання обов`язків директора ДП «АйФіш» відповідач -1 у наказі від 15.08.2023 №67-К не визначив умови оплати праці позивача, як директора, який одночасно виконував функції і заступника директора даного підприємства.

Щодо правового статусу виконуючого обов`язки керівника підприємства Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію в постанові від 22.05.2024 у справі №366/3222/21.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, вирішуючи спір у цій справі, суд повинен визначити правовий статус в.о. керівника підприємства, який характер мають відносини, що виникли у зв`язку з призначенням позивача на посаду в.о. директора.

Чинний КЗпП України не містить норм щодо тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, відповідно не містить нормативного регулювання порядку призначення та звільнення виконувача обов`язків керівника підприємства. Проте, окремими нормативно-правовими актами України встановлено спеціальні правила призначення працівників тимчасовими виконувачами обов`язків за певними посадами, зокрема, Законом України «Про вищу освіту» (частина четверта статті 42) та деякими іншими законами України, які регулюють питання проходження публічної служби, а саме «Про Національну поліцію» (стаття 69); «Про державну службу» (частина третя статті 31).

Аналіз існуючих нормативних актів України дозволяє дійти висновку, що потрібно розрізняти працівників, які тимчасово виконують обов`язки за тимчасово відсутнього працівника та які виконують обов`язки за вакантною посадою. У цій справі виконання обов`язків керівника юридичної особи є тимчасовим виконанням обов`язків за вакантною посадою.

Рішення про покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника підприємства ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в.о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника такого підприємства в обмежений у часі термін, а призначення виконувача обов`язків за вакантною посадою є видом строкового трудового договору (див. постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 640/20119/16-ц, від 09 серпня 2019 року у справі № 645/8927/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 28 червня 2023 року у справі № 456/1736/21).

Отже, трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов`язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, мають характер строкових.

Визначення поняття керівник підприємства.

Керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов`язків директора підприємства» так і особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання позивачем обов`язків директора був визначений не конкретним короткостроковим періодом тимчасової відсутності директора, а моментом призначення директора підприємства.

Зазначене свідчить про те, що виконання позивачем обов`язків директора було пов`язане із необхідністю забезпечення діяльності підприємства на період, коли посада директора не була заміщена належним чином.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що така ситуація не є тотожною тимчасовому виконанню обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Положення посадової інструкції заступника директора, якими передбачено виконання обов`язків керівника у період його тимчасової відсутності, регулюють іншу ситуацію - заміщення керівника, який тимчасово відсутній, але продовжує перебувати у трудових відносинах на відповідній посаді.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, слід прийти до висновку, що у спірних правовідносинах позивач виконував обов`язки директора не внаслідок короткострокової відсутності директора, а на підставі окремого рішення уповноваженого органу управління - Держрибагентства - до призначення директора у встановленому законодавством порядку.

Отже, посилання відповідача -1 на п 7.1 посадової інструкції заступника директора не може бути визнано достатньою правовою підставою для визначення оплати праці позивача за посадою заступника директора протягом усього спірного періоду.

Згідно з п. 11.2.17 Статуту ДП «АйФіш», уповноважений орган управління призначає виконуючого обов`язки директора в установленому законодавством порядку.

Відтак, саме Держрибагентство, як уповноважений орган управління ДП «АйФіш», прийняло рішення про покладення на позивача виконання обов`язків директора.

Суд виходить із того, що рішення уповноваженого органу управління про покладення на працівника виконання обов`язків директора повинно бути узгоджене з вимогами законодавства про працю щодо визначеності умов оплати праці.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України, роботодавець до початку роботи за укладеним трудовим договором зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника, зокрема, про умови та розмір оплати праці.

Зазначена гарантія спрямована на забезпечення визначеності трудових правовідносин та недопущення ситуації, коли працівник виконує роботу, а питання належної оплати такої роботи залишається невизначеним.

Також, враховуючи абзац 4 п. 100 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (із змінами) «Деякі питання документування управлінської діяльності», у наказі (розпорядженні) про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат.

У наказі Держрибагентства від 15.08.2023 № 67-К умови та розмір оплати праці позивача за виконання обов`язків директора визначені не були.

За таких обставин, відсутність у наказі відповідного положення не може тлумачитися, як згода позивача на виконання функцій директора за посадовим окладом заступника директора.

Навпаки, враховуючи тривалість виконання позивачем обов`язків директора та відмінність посадових окладів за посадами директора і заступника директора, суд вважає, що питання оплати праці повинно було бути належним чином врегульоване уповноваженим органом управління.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України, заробітна плата є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що позивач у період з 16.08.2023 по 06.05.2025 фактично виконував обов`язки директора ДП «АйФіш». При цьому, заробітна плата йому виплачувалася за посадою заступника директора. Водночас, штатними розписами підприємства була передбачена окрема посада директора із відповідним посадовим окладом.

За таких обставин, суд вважає, що фактичне виконання позивачем трудових функцій директора має бути враховане при визначенні належного розміру його заробітної плати.

При цьому, суд не виходить із того, що будь-яке виконання додаткових функцій автоматично породжує право на повний посадовий оклад іншої посади.

Визначальним у цій справі є інше: позивач не здійснював окремих додаткових функцій поряд із виконанням своєї основної роботи протягом короткого періоду, а був офіційно визначений уповноваженим органом управління особою, яка має виконувати обов`язки директора підприємства до призначення директора.

Тобто, фактичний зміст роботи позивача протягом спірного періоду відповідав виконанню функцій керівника підприємства.

Отже, оплата виключно за посадовим окладом заступника директора не забезпечувала належної оплати фактично виконуваної позивачем роботи.

Крім того, судом встановлено, що за період з 16.08.2023 по 06.05.2025 позивачу заробітна плата виплачувалася виходячи з посадового окладу заступника директора ДП «АйФіш», тоді як, з огляду на встановлені судом обставини, оплата праці мала здійснюватися виходячи з посадового окладу директора підприємства.

Відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини або підтверджували правильність нарахування позивачу заробітної плати за посадою заступника директора, суду надано не було.

Суд відхиляє посилання відповідача-1 на лист Міністерства соціальної політики України від 17.10.2016 № 376/06/186-16, як на самостійну правову підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки, вказаний лист за своєю природою має інформаційний та роз`яснювальний характер і не є нормативно-правовим актом. ВідтакЮ він не може встановлювати нові правові норми, змінювати порядок оплати праці, визначений законодавством, або позбавляти працівника права на належну оплату фактично виконаної роботи.

При вирішенні даного спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/19954/15-ц.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення на користь працівника різниці між заробітною платою, яку він отримував за посадою заступника генерального директора, та окладом генерального директора у зв`язку з фактичним виконанням ним обов`язків генерального директора.

Наведена правова позиція є релевантною до спірних правовідносин, оскільки, і в цій справі встановлено факт фактичного виконання позивачем обов`язків керівника підприємства за наявності трудових відносин за іншою посадою.

При цьому, суд виходить із принципу, відповідно до якого працівник має отримувати належну винагороду за фактично виконувану ним роботу, а роботодавець не може без належної правової підстави використовувати працю працівника на посаді з більшим обсягом відповідальності та функцій, оплачуючи її за нижчим посадовим окладом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач у період з 16.08.2023 по 06.05.2025 фактично виконував обов`язки директора ДП «АйФіш» на підставі наказу уповноваженого органу управління.

При цьому, умови та розмір оплати праці за виконання обов`язків директора в наказі Держрибагентства від 15.08.2023 № 67-К визначені не були, а заробітна плата позивачу фактично виплачувалась за посадою заступника директора.

Матеріали справи підтверджують, що посадові оклади директора та заступника директора були різними, а виконання позивачем обов`язків директора було офіційно оформлено рішенням уповноваженого органу управління.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що право позивача на належну оплату праці було порушено, а тому, підлягає судовому захисту.

Представник відповідача під час розгляду справи наголошував на тому, що відповідно до ст. 233 КЗпП України, позивачем пропущений строк звернення до суду з даною позовною заявою.

При цьому, позивач вважає, що пропуск звернення до суду з цим позовом ним пропущений з поважних причин, оскільки, ним вживались заходи врегулювання спору та довготривалого очікування відповіді від уповноваженого органу управління.

На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив про те, що він звернувся до Держрибагентства 06.05.2025 із питанням з приводу належної оплати праці за виконання обов`язків директора. У зв`язку з неотриманням відповіді на своє звернення, позивач повторно 21.07.2025 звернувся до Держрибагентства. Відповідь була надана Держрибагентством лише 08.08.2025. При цьому, в період часу з 30.07.2025 по 13.08.2025, відповідно до наказу ДП «АйФіш» від 29.07.2025 № 19-В позивач перебував у відпустці, без збереження заробітної плати та фактично дізнався про відповідь після виходу з відпустки - 14.08.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Позивачем надано належні, допустимі та переконливі докази, які беззаперечно підтверджують, що саме 14.08.2025 він фактично дізнався про порушення умов оплати праці за виконання обов`язків директора. У зв?язку з чим 18.08.2025 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Таким чином, суд вважає, що позивач діяв добросовісно та вжив заходів для досудового врегулювання спору, а після отримання відповіді уповноваженого органу управління звернувся до суду.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (надалі по тексту - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п.п. 37, 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Оскільки, позивач підтвердив належними доказами дату, коли він реально дізнався про порушення свого права, обчислення тримісячного строку від дати самого наказу було б виявом надмірного формалізму та порушенням права на доступ до суду у розумінні судової практики ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, встановлений законом строк звернення до суду позивачем не пропущений, а тому, правові підстави для його поновлення чи застосування наслідків пропуску відсутні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держрибагентства, ДП «АйФіш» про зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 937, 92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 29, 94, 233 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (ЄДРПОУ: 3742282, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45А), Державного підприємства «АйФіш» (ЄДРПОУ: 44880645, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 709) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм внести зміни до наказу від 15 серпня 2023 року № 67-К «Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_1 », шляхом внесення доповнень, щодо встановлення ОСОБА_1 оплати праці за виконання обов`язків директора Державного підприємства «АйФіш».

Зобов`язати Державне підприємство «АйФіш» здійснити ОСОБА_1 перерахунок з урахуванням індексації заробітної плати та премії з 16 серпня 2023 року по 06 травня 2025 року, з відрахуванням обов`язкових платежів та податків.

Стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державного підприємства «АйФіш» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: