Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №761/19815/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19815/26

Провадження № 2/761/11748/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.

при секретарі - Лазуренко А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення частини витрат на оплату житлово-комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення частини витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що є одноосібним власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 01.04.2005.

Позивач вказує, що у квартирі крім неї зареєстровані відповідач та ОСОБА_5 .

Зазначила, що відповідач фактично не проживає у вказаній квартирі з 2021 року, не підтримує належного фактичного зв`язку з житлом та не використовує його як місце свого постійного проживання. Наскільки відомо позивачу, відповідач з 2021 року не повертався на територію України та тривалий час проживає на території Швейцарської Конфедерації за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим фактично втратив зв`язок з житловим приміщенням. Усі витрати, пов`язані з утриманням Квартири та оплатою житлово-комунальних послуг, несе виключно позивач.

Реєстрація відповідача в квартирі створює позивачу перешкоди у повному та вільному здійсненні права власності, гарантованого статтями 316-319, 321, 391 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.

21 травня 2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіна Андрія Миколайовича.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року в справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

09 червня 2026 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого видно, що він не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, відповідач підтверджує, що з 2021 року фактично не перебуває на території України та проживає у Швейцарській Конфедерації.

Відповідачем долучено посвідку на проживання, видану у січні 2025 року, яка, на його думку, підтверджує офіційний та законний статус перебування на території Швейцарської Конфедерації.

Також, відповідачем надано довідку представника компанії Hotel management Corporation SA-Hotel La Reserve Geneve від 29.05.2026, якою підтверджується постійне проживання Відповідача у 2023 - 2024 роках у відповідному готелі у місті Женева.

Крім того, до відзиву надано договір оренди житла від 16.12.2024, згідно з яким відповідач постійно орендує житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 01.01.2025 року по 31.12.2027 року, та документи, які підтверджують оплату комунальних послуг у Швейцарській Конфедерації.

Відповідач також надав довідку про місце проживання від 14.07.2025, видану компетентним органом Швейцарської Конфедерації, та документи щодо його медичного страхування.

До справи долучені докази щодо звільнення відповідача з АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» та АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» та докази відсутності у відповідача засобів зв`язку та контактів в Україні.

Відповідач вважає, що його постійне проживання в Швейцарській Конфедерації не є причиною для позбавлення його права користування житлом та просить відмовити повністю у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити.

В судове засідання третя особа не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ст. 41 Конституції України гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що відповідач щонайменше з 2021 року не проживає у квартирі, власником якої є позивач, за адресою: АДРЕСА_3 , і не має наміру у ній проживати.

З матеріалів справи убачається, що відповідач виїхав з території України 25 травня 2021 року. З цієї дати відповідач більше не перебував на території України та не повертався до неї. Вказане підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України.

З 2023 року відповідач проживає у Швейцарській Конфедерації, що підтверджується наявними у справі доказами: посвідкою на проживання у Швейцарській Конфедерації, довідкою про постійне проживання в готелі в Женеві (Швейцарська Конфедерація) протягом 2023-2024 років, договором оренди житла, складеним 16 грудня 2024 року і укладеним на строк до 31 грудня 2027 року.

Кантональне управління з питань населення та міграції Кантону Женева підвередило, що відповідач законно проживає на території Кантону та є власником посвідки на проживання. Зазначений орган Швейцарської Конфедерації підтверджує, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, дійсність факту проживання у Швейцарській Конфедерації додатково підтверджується квитанціями на сплату комунальних послуг та страховим свідоцтвом на обов`язкове медичне страхування відповідача у Швейцарській Конфедерації.

У матеріалах справи наявні докази того, що відповідача звільнено з його місця роботи в Україні в АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» та АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО». При цьому, вказані товариства не мають змоги зв`язатись з відповідачем.

Також судом встановлено, що відповідач не є користувачем номерів телефонів українських мобільних операторів ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна».

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з 2021 року по теперішній час не проживає в Україні, а отже і в квартирі, що належить позивачеві. В Україні відповідач звільнений з місця роботи, у нього відсутні засоби зв`язку. Натомість підтвердженим є проживання відповідача в Швейцарській Конфедерації за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Суд встановив, що відповідач хоча і значиться зареєстрованим, однак фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_3 щонайменше з 2021 року.

Відповідач не заперечив того, що не проживає в квартирі, натомість було підтверджено його проживання у Швейцарській Конфедерації.

Збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з`ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті.

Суд, надавши оцінку поданим сторонами справи доказам, дійшов висновку, що відповідач постійно відсутній у житловому приміщенні щонайменше з 2021 року, не проявляє інтересу до цього житлового приміщення та проживає за кордоном у Швейцарській Конфедерації.

З матеріалів справи убачається, що відповідач виїхав з території України 25 травня 2021 року. З цієї дати відповідач більше не перебував на території України та не повертався до неї. Вказане підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України.

З 2023 року відповідач проживає у Швейцарській Конфедерації, що підтверджується наявними у справі доказами: посвідкою на проживання у Швейцарській Конфедерації, довідкою про постійне проживання в готелі в Женеві (Швейцарська Конфедерація) протягом 2023 - 2024 років, договором оренди житла, складеним 16 грудня 2024 року і укладеним на строк до 31 грудня 2027 року.

Кантональне управління з питань населення та міграції Кантону Женева підтвердило, що відповідач законно проживає на території Кантону та є власником посвідки на проживання. Зазначений орган Швейцарської Конфедерації підтверджує, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, дійсність факту проживання у Швейцарській Конфедерації додатково підтверджується квитанціями на сплату комунальних послуг та страховим свідоцтвом на обов`язкове медичне страхування відповідача у Швейцарській Конфедерації. У матеріалах справи наявні докази того, що відповідача звільнено з його місця роботи в Україні в АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» та АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО». При цьому, вказані товариства не мають змоги зв`язатись з відповідачем.

Також судом встановлено, що відповідач не є користувачем номерів телефонів українських мобільних операторів ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна».

На підставі викладеного, судом встановлено, що Відповідач з 2021 року по теперішній час не проживає в Україні. Натомість підтвердженим є проживання відповідача в Швейцарській Конфедерації за адресою: АДРЕСА_2 . В Україні відповідач звільнений з місця роботи, у нього відсутні способи зв`язку в Україні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач щонайменше з 2021 року не проживає у квартирі, власником якої є позивач, за адресою: АДРЕСА_4 , і не має наміру у ній проживати.

Отже, відповідач втратив право на проживання у спірному житловому приміщенні.

Позивач також просить суд стягнути грошові кошти за сплачені комунальні послуги з відповідача.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг в Україні, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтями 67, 68 Житлового кодексу України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідач не спростував розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивачем надаються розрахунок за період з 2023 року. Відповідно в межах цього обсягу суд задовольняє вказану позовну вимогу.

Отже, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, перевіривши їх поданими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати у вигляді сплаченого за подання позовної заяви судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення частини витрат на оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) частину витрат на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 91 747 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя Андрій АНОХІН