Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №753/133/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 753/133/24

Провадження № 2/761/5318/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Сухини А.С.,

учасників:

представника відповідача Косянчук Л.Г.,

представника відповідача Ходорич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про стягнення інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання судового рішення.

Позовна заява обґрунтована тим, що протягом 15-25 листопада 2016 в місті Києві по вулиці Княжий затон, 14-В співробітники КП «Київблагоустрій» знищили нерухоме майно, що є власністю Позивачки. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року у цивільній справі №753/23331/16 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КМДА, КМР, ГУНП у м. Києві про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто солідарно з КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на користь ОСОБА_1 548 066,07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2021 залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09.02.2022 року та постановою Верховного Суду від 20.09.2023 року.

Відповідачі не виконували рішення суду у добровільному порядку, внаслідок чого 02.06.2022 року постановою державного виконавця, за заявою позивачки, було відкрито виконавче провадження № 69139378.

Так, неправомірною поведінкою відповідачів, яка полягає в несплаті 548 066,07 грн на відшкодування майнової шкоди за судовим рішенням в період з листопада 2016 по грудень 2023 року, позивачці завдано шкоду від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, в зв`язку з чим позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь інфляційні втрати за період з 14.11.2016 по 21.12.2023 в сумі 567 368,91 грн та штрафні санкції у вигляді 3% річних за вказаний період в сумі 116 850,69 грн., а всього 684 219,60 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27.05.2024 року було відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження у справі.

06.06.2024 від КП «Київблагосутрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання судового рішення, - на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

06.06.2024 року від Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 не обґрунтувала позовні вимоги до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), оскільки вона не отримувала виконавчий лист та не зверталась за примусовим виконанням рішення суду. У даному випадку відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу та задоволення позовних вимог позивачки відносно Департаменту. Матеріалами справи №753/23331/16 доведено, що демонтаж не проводився Департаментом, Київської міською радою, КМДА, так як згідно актів проведення демонтажу демонтаж проводився КП «Київблагоустрій» та ТОВ «Україна Бізнес Груп».

Разом з тим зазначає, що рішення виконуються в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Для виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу, стягувач повинен звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про його виконання.

11.06.2024 року від КП «Київблагоустрій» надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року, у відповідності до якого відповідачі зобов`язались сплатити 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, набрало законної сили 09.02.2022 року. Тому розрахунки позивачки про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційної складової починаючи з листопада 2016 року необґрунтовані. Також зазначив, що після відкриття Шевченківським ВДВС виконавчого провадження, КП «Київблагоустрій» в рахунок погашення заборгованості в межах виконавчого провадження до звернення позивача з даним позовом, тобто до 25.12.2023, було здійснено наступні платежі: 13.06.2022 - 20 000 грн.; 15.07.2022 - 34 872,67 грн.; 20.12.2023 - 50 000, 00 грн. Однак, представником позивача при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не було враховано сплачені КП «Київблагоустрій» грошові кошти та невірно визначено період нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання рішення суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2025 у задоволенні заяви представника відповідача Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Косянчук Л.Г. про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю - відмовлено.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2025 позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення інфляційних втрат і 3% річних внаслідок невиконання судового рішення - задоволено частково. Стягнуто солідарно з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 30 676,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 171 721,08 грн. та судовий збір у розмірі 2 023,92 грн., а всього 204 421 (двісті чотири тисячі чотириста двадцять одну) гривню 68 копійок.

Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2025 позивачка та відповідачі звернулись з апеляційними скаргами до Київського апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2025 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.04.2025 скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення інфляційних втрат і 3% річних внаслідок невиконання судового рішення направлено до розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Аббасової Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2025 відкрито загальне позовне провадженнята призначено підготовче засідання по справі.

10.11.2025 від відповідача КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що обов`язок відповідачів сплатити кошти в рахунок відшкодування шкоди на користь позивачки виник лише після набрання законної сили судового рішення у справі №753/23331/16-ц - 09.02.2022. Таким чином, твердження позивачки про те, що право позивача на відшкодування інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов`язання та трьох відсотків річних від простроченої суми виникло з 14.11.2016 не заслуговують на увагу, оскільки у відповідачів були відсутні правові підстави для відшкодування майнової шкоди до моменту набрання законної сили рішенням суду про відшкодування шкоди. Також відповідач зазначив, що після відкриття Шевченківським ВДВС виконавчого провадження, КП «Київблагоустрій» в рахунок погашення заборгованості в межах виконавчого провадження до звернення позивача з даним позовом, тобто до 25.12.2023, було здійснено наступні платежі: 13.06.2022 - 20 000,00 грн.; 15.07.2022 - 34 872,67 грн.; 15.07.2022 - 8 041,00 грн; 20.12.2023 - 50 000,00 грн. Однак, представником позивача при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не було враховано сплачені КП «Київблагоустрій» грошові кошти та невірно визначено період нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання рішення суду.

11.11.2025 від відповідача Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що Позивач не надавав виконавчого листа на примусове виконання відносно Департаменту, що виключає позовні вимоги у спорі до останнього та виключає можливість застосування у вказаних спірних правовідносинах приписів ст.ст. 526, 625 ЦК України. Крім того, на момент прийняття рішення Дарницьким районним судом м. Києва №753/133/24 (та відкриття провадження Шевченківським районним судом м. Києва - 31.10.2025), сплив строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі №753/23331/16-ц Дарницького районного суду м. Києва. Також, відповідач зауважив, що обов`язок відповідачів сплатити кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди на користь позивачки на підставі судового рішення у справі №753/23331/16-ц виник саме з дня набрання рішення Дарницького районного суду м. Києві законної сили - 09.02.2022. Серед іншого Позивачка не дотрималась процедури звернення виконавчого документу на примусове виконання відносно Департаменту, а тому з урахуванням факту відсутності виконавчого листа відносно Департаменту на виконанні (і відповідно відсутності законних підстав сплати останнім коштів/прострочення грошових зобов`язань Департаментом), відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу та задоволенню позовної вимоги позивача відносно Департаменту.

Протокольною ухвалою суду від 04.12.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, представник позивачки - адвокат Баховський М.М. надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, вказав, що позов підтримує, просить здійснити стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат саме з 14.11.2016 (день фактичного знищення майна позивача) по 21.12.2023 (день подання позову).

Представник КП «Київблагоустрій» Косянчук Л.Г. та Департаменту територіального контролю м. Києва Ходорич О.М. проти позову заперечили та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року у цивільній справі №753/23331/16-ц позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто солідарно з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір у розмірі 7 310,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.02.2022 року у цивільній справі №753/23331/16-ц рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року залишено без змін.

23.05.2022 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчі листи на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року у цивільній справі №753/23331/16-ц

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року звернуто до примусового виконання та 02.06.2022 року відкрито виконавче провадження №69139378, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Сторонами не заперечувалось, що постановою Верховного Суду від 20.09.2023 року у цивільній справі №753/23331/16-ц рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09.02.2022 року залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як встановлено судом, відповідачі своїх зобов`язань перед позивачкою за рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/23331/16-ц від 23.09.2021, яке набрало законної сили 09.02.2022, - не виконали належним чином.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 14.11.2016 року по 21.12.2023 року за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, підтверджених рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства.

Таким чином, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання, воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу невиконаннями відповідачами рішення суду щодо сплати на користь позивачки грошової компенсації у відшкодування матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, є грошовим зобов`язанням.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 визначила, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Щодо тверджень відповідача Департаменту територіального контролю м. Києва про те, що в зв`язку з відсутністю виконавчого листа відносно останнього на виконанні в органах державної виконавчої служби та, як наслідок, відсутності законних підстав сплати Департаментом коштів/прострочення грошових зобов`язань та підстав для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу відносно відповідача, суд виходить з наступного.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18).

Отже, сам по собі факт непред`явлення Позивачкою виконавчого листа до примусового виконання щодо Департаменту територіального контролю м. Києва не свідчить про відсутність у останнього обов`язку виконати судове рішення та не припиняє грошового зобов`язання, підтвердженого таким рішенням. Закон не ставить виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання або застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у залежність від відкриття виконавчого провадження чи пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавче провадження є лише стадією примусового виконання судового рішення та не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення чи припинення обов`язку боржника виконати грошове зобов`язання. Відтак відсутність виконавчого листа на виконанні в органах державної виконавчої служби не звільняє боржника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та не виключає застосування наслідків, встановлених статтею 625 ЦК України.

Таким чином, доводи відповідача про те, що непред`явлення виконавчого листа до примусового виконання виключає можливість стягнення з нього інфляційних втрат та трьох процентів річних, є безпідставними, оскільки суперечать правовій природі грошового зобов`язання та усталеній практиці Верховного Суду. Наявність чи відсутність відкритого виконавчого провадження не впливає на право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних втрат і трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо тверджень Департаменту територіального контролю м. Києва про те, що на момент прийняття рішення Дарницьким районним судом м. Києва №753/133/24 та відкриття провадження Шевченківським районним судом м. Києва - 31.10.2025, сплив строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі №753/23331/16-ц Дарницького районного суду м. Києва, суд зауважує, що зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №754/511/23.

З матеріалів справи вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 23.05.2022 у справі №753/23331/16 про стягнення з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 548 066,07 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, - становить 3 роки.

Позивачка звернулася до суду з даним позовом 25.12.2023, тобто на момент звернення до суду строк пред`явлення виконавчого документа до виконання щодо Департаменту територіального контролю м. Києва не сплив, а право позивачки на примусове виконання судового рішення не було втрачено, в зв`язку з чим до відповідного грошового зобов`язання по сплаті компенсації у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що виникло на підставі судового рішення, що набрало законної сили, можна застосувати правила ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Обставина, що під час розгляду цієї справи строк пред`явлення виконавчого документа до виконання вже сплинув, не має правового значення для вирішення питання про наявність у позивачки права на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки таке право оцінюється виходячи з фактичних та правових обставин, які існували на момент звернення до суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачі мали грошове зобов`язання перед позивачкою, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі 753/23331/16-ц від 23.09.2021 року, яке набрало законної сили 09.02.2022 року, про стягнення з відповідачів на користь позивачки 548 066,07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

З огляду на те, що відповідачі порушили вказане грошове зобов`язання, у позивачки виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України, згідно якого відшкодування майнової та моральної шкоди є грошовим зобов`язанням.

Разом з тим, перевіряючи розрахунок наданий позивачкою, суд вважає його помилковим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Як вже зазначалось, Позивачка звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з даним позовом 25.12.2023, відтак, з урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, вона мала право заявляти вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних лише за період, що охоплює останні три роки, які передували зверненню до суду, а саме з 25.12.2020 і до моменту припинення прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачка в позовній заяві просила стягнути з відповідачів на свою користь суму інфляційних втрат в розмірі 567 368,91 грн та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу в розмірі 116 850,69 грн за період з 14.11.2016 по 21.12.2023.

Разом з тим, оскільки рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/23331/16-ц від 23.09.2021 року набрало законної сили 09.02.2022 року, саме з цієї дати позивачка ОСОБА_1 має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.02.2022 року по 21.12.2023 року за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, підтверджених рішенням суду.

Щодо доводів відповідача КП «Київблагоустрій» про здійснення часткового погашення заборгованості у межах виконавчого провадження, в зв`язку з чим позивачкою невірно визначено суму заборгованості відносно якої було здійснено розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд виходить з наступного.

Відповідачем КП «Київблагоустрій» на підтвердження часткового погашення заборгованості перед позивачкою надано платіжні інструкції №2160 від 15.07.2022 на суму 8 041,00 грн., №3385 від 20.12.2023 - 50 000,00 грн., №3435 від 03.01.2024 - 50 000,00 грн., №3548 від 13.02.2024 - 50 000,00 грн., №2112 від 13.06.2022 - 20 000,00 грн., №2163 від 15.07.2022 - 34 872,67 грн.

Судом установлено, що в межах періоду прострочення з 09.02.2022 по 21.12.2023 Відповідачем було здійснено сплату грошових коштів на користь Шевченківського РВДВС ЦМУ МЮ м. Київ згідно платіжних інструкцій №2160 від 15.07.2022 на суму 8 041,00 грн., №3385 від 20.12.2023 - 50 000,00 грн., №2112 від 13.06.2022 - 20 000,00 грн., №2163 від 15.07.2022 - 34 872,67 грн.

Проте, оплата згідно платіжних інструкцій №3385 від 20.12.2023 на суму 50 000,00 грн. та №2163 від 15.07.2022 - 34 872,67 грн. згідно призначень платежу вказаного у відповідних платіжних інструкціях, була здійснена в межах ВП №69171389, в той час як виконавче провадження по стягненню з КП «Київблагоустрій» компенсації у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 548 066,07 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн на користь ОСОБА_1 відкрито 02.06.2022 за ВП №69139378.

Крім того, суд не приймає як належний та достатній доказ часткового погашення заборгованості перед позивачкою платіжну інструкцію №2160 від 15.07.2022 на суму 8 041,00 грн в межах виконавчого провадження № 69139378.

Так, із наданої платіжної інструкції вбачається, що у графі «Призначення платежу» зазначено: «Відшкодування заборгованості, вик. збір зг. ВП № 69139378 у справі №753/23331/16 (стягувач ОСОБА_1 ) власні кошти без ПДВ». При цьому зі змісту зазначеного документа неможливо встановити, яка саме частина сплаченої суми була спрямована безпосередньо на погашення заборгованості перед позивачкою, а яка - на сплату виконавчого збору, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є окремим платежем та підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

КП «Київблагоустрій» не надано жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що вказана сума в розмірі 8 041,00 грн була зарахована саме в рахунок погашення заборгованості перед позивачкою на виконання рішення суду в справі №753/23331/16-ц, відтак суд не бере її до уваги при визначенні суми заборгованості.

Щодо платіжної інструкції №2112 від 13.06.2022 на суму 20 000,00 грн, суд приймає її на підтвердження часткової сплати КП «Київблагоустрій» заборгованості перед Позивачкою за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2021 у справі №753/23331/16-ц про стягнення на користь позивачки компенсації у відшкодування завданої шкоди в загальному розмірі 568 066,07 грн, в тому числі матеріальної шкоди в розмірі 548 066,07 грн, моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Доказів погашення заборгованості у більшому розмірі матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, відповідачами невиконано рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/23331/16-ц від 23.09.2021 року у розмірі 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Визначаючи суму 3% річних та інфляційних втрат, які мають бути стягнуті з відповідачів на користь позивачки суд виходить з наступного.

Розрахунок 3% річних виконується за формулою: С (сума заборгованості) х 3% х Д (кількість днів прострочення) / 365.

Таким чином, 3 % річних від простроченої суми заборгованості за період з 09.02.2022 року по 21.12.2023 року складають 30 676,68 грн. (548 066,07 x 3 % x 681 : 365 : 100).

Що стосується індексу інфляції, то згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Розрахунок індексу інфляції повідомляється Листом Національного банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції за період з 09.02.2022 року по 21.12.2023 року складає 1,31332187.

Таким чином, сума індексу інфляції від простроченої суми заборгованості за період з 09.02.2022 року по 21.12.2023 року становить 171 721,08 грн. (548 066,07 x 1.31332187 - 548 066,07).

Отже, з відповідачів на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути за період з 09.02.2022 року по 21.12.2023 року 3% річних у розмірі 30 676,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 171 721,08 грн., що разом становить 202 397,76 грн., а отже позовні вимоги, пред`явлені до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, а також те, що представником позивача не надано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн., суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, солідарному стягненню з відповідачів на користь позивачки підлягає судовий збір у розмірі 2 023,92 грн., що є пропорційною сумою розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 15, 16, 526, 599, 611, 625 ЦК України, статтями 2-7, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 30 676,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 171 721,08 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути солідарно з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 023,92 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ: 26199708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2.

Відповідач: Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 34926981, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2.

Суддя: Н.В. Аббасова