Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №760/34503/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/34503/25 2/760/8019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення отриманих грошових коштів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (далі - відповідачі) про стягнення отриманих грошових коштів, відсотків у загальному розмірі 3000 доларів США та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 повідомила позивачу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продають свою власність - квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач та відповідачі домовилися, що позивач придбає вказану квартиру.

02 квітня 2025 року останні звернулися до нотаріуса оновити техпаспорт, скласти оціночний акт на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 02.04.2025 отримав під розписку від позивача першу оплату за квартиру, грошові кошти у розмірі 2500 доларів США, але продаж квартири не відбувся.

23 вересня 2025 року позивачем направлено відповідачу лист з вимогою повернути отримані кошти. Вказаний лист повернувся без відповіді.

З огляду на вказане, позивач просить стягнути з відповідача вказані грошові кошти з відсотками, а також понесені судові витрати.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

11 лютого 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Надав суду позовну заяву у якій зазначив, що загальна сума боргу складає 134872,93 грн, з яких: 107566,75 грн - сума отриманих коштів, 26891,67 - відсотки за 10 місяців.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено дату судового засідання на 07.04.2026.

07 квітня 2026 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, призначено іншу дату судового засідання на 20.05.2026.

20 травня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повсток на зареєстроване місце проживання учасників справи. У зв`язку з неявкою учасників справи судове засідання було відкладено на 25.06.2026.

25 червня 2026 року у судовому засіданні позивач просив замінити неналежного відповідача на належного.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток на зареєстроване місце проживання.

У судовому засіданні за клопотанням позивача було допитано свідка ОСОБА_4 та досліджено матеріали справи.

У зв`язку з тим, що надійшло клопотанням позивача про заміну належного відповідача судове засідання було перенесено на 02.07.2026.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.07.2026 заяву позивача задоволено та замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного ОСОБА_2 , призначено дату судового засідання - 20.08.2026.

Судове засідання, яке мало відбутися 20.08.2026 було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та визначено дату судового засідання - 07.10.2026.

У судове засідання 07.10.2026 учасники справи не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності останнього. В якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток на зареєстроване місце проживання.

Відповідачем у встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не наданий.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

У судовому засіданні було завершено дослідження доказів, які знаходяться в матеріалах справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та призначено дату оголошення повного тексту рішення суду - 12.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом на підставі свідчень свідка встановлено, що ОСОБА_4 повідомила позивачу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продають свою власність - квартиру

АДРЕСА_1 .

Позивач та відповідач домовилися, що позивач придбає вказану квартиру.

02 квітня 2025 року останні звернулися до нотаріуса оновити техпаспорт, скласти оціночний акт на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі розписки, копія якої знаходиться в матеріалах справи встановлено, що

ОСОБА_2 02.04.2025 отримав під розписку від позивача першу оплату за квартиру, грошові кошти у розмірі 2500 доларів США.

Із пояснень позивача судом встановлено, що продаж квартири не відбувся.

23 вересня 2025 року позивачем направлено відповідачам на їхнє місце проживання та прописки лист з вимогою повернути отримані кошти. Вказаний лист повернувся без відповіді, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та описом вкладення листа.

Допитана у судовому засіданні 25.06.2026 свідок ОСОБА_4 повідомила суд, що з позивачем вони знайомі 27 років, він є чоловіком куми свідка, зазначила, що саме вона порадила купити вищезазначену квартиру у відповідача, оскільки вони є її сусідами.

До матеріалів справи відповідачем не надано доказів, які б підтвердили повернення грошових коштів позивачу, а також доказів продажу квартири позивачу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Оригінал розписки знаходиться у позивача, який був наданий для огляду суду у судовому засіданні.

У своїй постанові від 05.09.2018 у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наявність оригіналу розписки в позивача свідчить про існування невиконаного зобов`язання відповідачем своїх обов`язків відповідно до розписки 02.04.2025.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов`язання за вказаною розпискою, доказів придбання квартири позивачем чи повернення відповідачем коштів у зв`язку з невиконанням умов розписки судом не встановлено.

В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути крім отриманих відповідачем коштів, відсотки передбачені чинним законодавством України у сумі 26891,67 грн.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, що оформлений розпискою, щодо продажу квартири позивачеві, тому суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимога про стягнення на його користь з відповідача суми отриманих грошових коштів разом із відсотками нарахованими відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Вимоги позивача про накладення арешту на майно відповідача задоволенню не підлягають, оскільки зазначене питання вирішується в межах виконавчого провадження та не відноситься до компетенції суду у зазначеній справі.

За вказаного позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення отриманих грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 02.02.2025 у сумі 134458 гривень 42 копійки, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі 1914 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

позивач ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О. Майстренко