Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №760/28626/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28626/25

2/760/2798/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Гелексі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивувало тим, що 01 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (23 червня 2025 року найменування змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачем за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено в електронній формі договір позики № 174963, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору позики позивач за посередництва надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Елаєнс» перерахував на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5000 гривень на умовах строковості, поворотності та платності.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором позики не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25104 гривні 50 копійок, з яких 5000 гривень - заборгованість за позикою, 20104 гривні 50 копійок - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 174963 від 01 серпня 2020 року в розмірі 25104 гривні 50 копійок.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 174963, який з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «6wx1v8gx».

Відповідно до підпунктів 1.1.1-1.1.5 договору позики позикодавець надає позичальнику позику в сумі 5000 гривень, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою; проценти становлять 0,01 відсотка в день від поточного залишку позики; комісія становить 1,4 відсотка в день від початкового розміру позики; нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу) - 30 серпня 2020 року.

Згідно з пунктом 4.3 договору позики проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеного в підпункті 1.1.5 договору, включно.

Пунктом 5.3 договору позики, розміщеним у розділі 5 «Відповідальність сторін», передбачено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3 відсотки в день від суми позики за кожний день прострочення. Аналогічне право позикодавця передбачено підпунктом 3.1.3 договору позики.

Згідно з графіком платежів до договору позики та паспортом позики загальна сума до сплати становить 7044 гривні 50 копійок, з яких 5000 гривень - сума позики, 14 гривень 50 копійок - проценти за користування позикою, 2030 гривень - комісійна винагорода за користування позикою. У розділі «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит» паспорта позики зазначено, що на період прострочення плата за користування позикою становить 3 відсотки на день від початкового розміру позики та 0,01 відсотка на день від поточного залишку позики.

Факт отримання відповідачем позики в сумі 5000 гривень підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01 вересня 2025 року № 174963, відповідно до якого на підставі договору № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04 серпня 2017 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі», 01 серпня 2020 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», отримувача ОСОБА_1 успішно перераховано 5000 гривень (номер транзакції в системі 1242933383).

З розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що 01 вересня 2020 року відповідач сплатила 2345 гривень 50 копійок, які зараховано в погашення нарахованих процентів та комісії.

01 вересня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору позики, підписану відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «v9vx0g8f», якою строк повернення позики (термін платежу) встановлено до 30 вересня 2020 року та викладено в новій редакції графік платежів, згідно з яким до сплати належить 7044 гривні 50 копійок, з яких 5000 гривень - сума позики, 14 гривень 50 копійок - проценти, 2030 гривень - комісійна винагорода.

Доказів повернення позики, сплати процентів та комісійної винагороди за період з 01 вересня 2020 року відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та відповідачем у встановленому законом порядку укладено договір позики в електронній формі, який разом з додатковою угодою № 1 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а з його умовами відповідач ознайомилась та погодилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25104 гривні 50 копійок, з яких 5000 гривень - заборгованість за позикою, 74 гривні 50 копійок - заборгованість за процентами, 20030 гривень - заборгованість за комісійною винагородою.

Враховуючи, що відповідач отримала позику в сумі 5000 гривень та не повернула її, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000 гривень заборгованості за позикою.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами в сумі 74 гривні 50 копійок складається з 14 гривень 50 копійок процентів, нарахованих з 01 вересня 2020 року по 29 вересня 2020 року, тобто в межах строку повернення позики, визначеного додатковою угодою № 1, та 60 гривень процентів, нарахованих з 30 вересня 2020 року по 27 січня 2021 року за ставкою 0,01 відсотка в день, тобто після спливу строку повернення позики.

Заборгованість за комісійною винагородою в сумі 20030 гривень складається з 2030 гривень комісійної винагороди, нарахованої з 01 вересня 2020 року по 29 вересня 2020 року за ставкою 1,4 відсотка в день від суми позики, тобто в межах строку повернення позики, та 18000 гривень підвищеної комісійної винагороди, нарахованої з 30 вересня 2020 року по 27 січня 2021 року за ставкою 3 відсотки в день від суми позики на підставі пункту 5.3 договору позики, тобто за період прострочення.

Проценти в сумі 14 гривень 50 копійок та комісійна винагорода в сумі 2030 гривень нараховані в межах погодженого сторонами строку користування позикою за ставками, визначеними підпунктами 1.1.2.1, 1.1.2.2 договору позики, та відповідають сумам, визначеним у графіку платежів у редакції додаткової угоди № 1, з якими відповідач погодилась.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок про те, що станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит; оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Також у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що правила Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширюються на договори, вчинені до 24 грудня 2023 року, лише у разі продовження строку кредитування після 24 грудня 2023 року.

Договір позики у цій справі укладено 01 серпня 2020 року, строк повернення позики після 30 вересня 2020 року сторонами не продовжувався, а відповідач вимог про оспорення умов договору позики чи про його зміну не заявляла. Умови договору позики щодо розміру процентів та комісійної винагороди в межах строку користування позикою є чіткими і узгоджуються з графіком платежів та паспортом позики.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 гривень 50 копійок заборгованості за процентами та 2030 гривень заборгованості за комісійною винагородою.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 60 гривень процентів та 18000 гривень підвищеної комісійної винагороди, нарахованих за період з 30 вересня 2020 року по 27 січня 2021 року з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після спливу цього строку правовідносини сторін регулюються ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підвищена комісійна винагорода, передбачена пунктом 5.3 договору позики, розміщена в розділі 5 «Відповідальність сторін», нараховується саме «у випадку прострочення терміну платежу» і «за кожний день прострочення», а в паспорті позики віднесена до наслідків прострочення виконання зобов`язань за договором. Таким чином, за своєю правовою природою така підвищена комісійна винагорода є платежем, передбаченим договором за прострочення виконання позичальником зобов`язання, тобто мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а не платою за користування позикою в межах погодженого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір позики укладено між фінансовою установою та фізичною особою на споживчі потреби (розділ 3 паспорта позики) 01 серпня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення позики виникло 30 вересня 2020 року, тобто в період, визначений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, відповідач звільнена від обов`язку сплатити позивачу підвищену комісійну винагороду в сумі 18000 гривень, яка є платежем, передбаченим договором за прострочення виконання зобов`язання, а також від відповідальності за прострочення у вигляді процентів за користування позикою після спливу строку її повернення в сумі 60 гривень.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у загальному розмірі 7044 гривні 50 копійок, з яких 5000 гривень - заборгованість за позикою, 14 гривень 50 копійок - заборгованість за процентами, 2030 гривень - заборгованість за комісійною винагородою.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Гелексі» та адвокатом Рудзеєм Ю.В., акт № 806 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року з детальним описом наданих послуг на загальну суму 5000 гривень, довіреність від 09 липня 2025 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139. Позовну заяву у цій справі підписано та подано через систему «Електронний суд» адвокатом Рудзеєм Ю.В.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подано.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 7044 гривні 50 копійок із заявлених 25104 гривень 50 копійок, тобто на 28 відсотків, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1400 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 207, 526, 530, 549, 625, 629, 639, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1) 5000 гривень заборгованості за позикою, 14 гривень 50 копійок заборгованості за процентами, 2030 гривень заборгованості за комісійною винагородою, 1400 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2422 гривні 40 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: