Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №760/27806/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27806/25

2/760/2753/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 31.01.2025-100000345, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 гривень строком на 217 днів зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та за фіксованою процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів, а також комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач зазначив, що кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону, зазначений позичальником, а під час укладення договору відповідач пройшла ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України.

Кредитні кошти у розмірі 4000 гривень 31 січня 2025 року перераховано на платіжну картку відповідача за допомогою послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується відповідним листом цієї установи.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, здійснивши лише 02 березня 2025 року платіж у розмірі 1600 гривень, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 11680 гривень, яка складається з: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4960 гривень - заборгованість за процентами; 720 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування; 2000 гривень - неустойка.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 31.01.2025-100000345 від 31 січня 2025 року у розмірі 11680 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31 січня 2025 року о 09:28 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 31.01.2025-100000345, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Зі змісту зазначених документів вбачається, що кожну сторінку кредитного договору підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E651», надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону позичальника, а з боку кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

Згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ, через абонента-ідентифікатора АТ КБ «ПриватБанк» ідентифіковано користувача ОСОБА_1 , при цьому її персональні дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адреса реєстрації місця проживання та дані паспорта, збігаються з даними позичальника, зазначеними у заявці та акцепті.

Відповідно до умов кредитного договору, викладених у заявці та акцепті, позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень на строк 217 днів з дати його надання, дата надання кредиту - 31 січня 2025 року, дата повернення кредиту - 04 вересня 2025 року; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 9 % від суми кредиту, що становить 360 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 360 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; денна процентна ставка - 0,84 %; загальні витрати за споживчим кредитом - 7280 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 11280 гривень.

Сторонами погоджено графік платежів, відповідно до якого кредит, проценти та комісії підлягали сплаті сімома черговими платежами: перший - 02 березня 2025 року в сумі 1600 гривень (1240 гривень - проценти, 360 гривень - комісія за надання кредиту); другий - 02 квітня 2025 року та третій - 03 травня 2025 року в сумі по 1600 гривень кожен (1240 гривень - проценти, 360 гривень - комісія за обслуговування); четвертий - 03 червня 2025 року, п`ятий - 04 липня 2025 року та шостий - 04 серпня 2025 року в сумі по 620 гривень кожен (проценти); сьомий - 04 вересня 2025 року в сумі 4620 гривень (620 гривень - проценти, 4000 гривень - сума кредиту).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36ХХ-ХХХХ-7517.

Згідно з п. 4.4 кредитного договору проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно.

Пунктом 13 заявки визначено, що проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від всієї суми кредиту) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та комісії у терміни та строки, вказані у заявці.

Пунктом 17 заявки передбачено неустойку в розмірі 60 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 вересня 2025 року № 179-3009, на підставі укладеного з ТОВ «Споживчий Центр» договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, 31 січня 2025 року о 09:28:45 успішно перераховано кошти в сумі 4000 гривень на платіжну картку 5169-36ХХ-ХХХХ-7517, номер транзакції в системі iPay.ua - 639560603, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №31.01.2025-100000345».

Номер платіжної картки, на яку перераховано кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу позичальника, визначеними у п. 4.1 кредитного договору та у заявці, а дата і час переказу відповідають даті та часу укладення кредитного договору.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача становить 11680 гривень, з яких: 4000 гривень - основний борг, 4960 гривень - проценти, нараховані за період з 31 січня 2025 року по 04 вересня 2025 року, 720 гривень - комісія за обслуговування, 2000 гривень - неустойка. Зі змісту позовної заяви вбачається, що під час розрахунку заборгованості позивачем враховано здійснений відповідачем 02 березня 2025 року платіж у розмірі 1600 гривень, який відповідає розміру першого чергового платежу за графіком (1240 гривень - проценти, 360 гривень - комісія за надання кредиту).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Враховуючи викладене, кредитний договір № 31.01.2025-100000345 від 31 січня 2025 року укладено сторонами в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», оскільки він підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором після проходження електронної ідентифікації через Систему BankID НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи доводи позивача щодо виконання ним обов`язку з надання кредиту, суд враховує, що позивач є небанківською фінансовою установою, яка здійснила перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника не з власного банківського рахунку безпосередньо, а за посередництвом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів.

Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 вересня 2025 року № 179-3009 містить відомості про дату, час, суму, номер транзакції, номер платіжної картки отримувача та призначення платежу із зазначенням номера кредитного договору. Наведені відомості узгоджуються з умовами кредитного договору щодо суми кредиту, дати його надання та реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а також з часом укладення кредитного договору.

Відповідач зазначених обставин не спростувала, доказів неотримання кредитних коштів або належності вказаної платіжної картки іншій особі суду не надала.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт надання позивачем відповідачу кредиту в розмірі 4000 гривень 31 січня 2025 року.

Строк повернення кредиту, визначений кредитним договором, настав 04 вересня 2025 року, однак відповідач кредит не повернула, тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Із довідки-розрахунку вбачається, що проценти нараховано позивачем за період з 31 січня 2025 року по 04 вересня 2025 року, тобто в межах визначеного кредитним договором строку кредитування (217 днів). Загальна сума процентів, передбачена графіком платежів, становить 6200 гривень (1240 гривень ? 3 + 620 гривень ? 4), що відповідає умовам договору щодо процентних ставок «Стандарт» та «Економ», нарахованих на неповернену суму кредиту в розмірі 4000 гривень. З урахуванням сплачених відповідачем 02 березня 2025 року процентів у розмірі 1240 гривень заборгованість за процентами становить 4960 гривень (6200 - 1240), що відповідає розміру, заявленому до стягнення, та п. 4.4 кредитного договору і п. 13 заявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. З 20 серпня 2024 року максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

У зазначеній постанові Верховний Суд також виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Кредитний договір у цій справі укладено 31 січня 2025 року, тобто після 20 серпня 2024 року, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки у 1 %.

Денна процентна ставка, розрахована відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням процентів, комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, становить 0,84 % ((7280 / 4000) / 217 ? 100 %), тобто не перевищує встановленого законом максимального розміру. Процентні ставки за користування кредитом (1 % та 0,5 % на день) також не перевищують зазначеного розміру.

Умови кредитного договору щодо розміру процентів є чіткими та однозначними: сума процентів, заявлена до стягнення, повністю узгоджується з графіком платежів, погодженим сторонами, а тому підстав для їх тлумачення на користь споживача відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд не вбачає. Вимог про визнання недійсними умов кредитного договору щодо процентів або про зміну цих умов відповідач не заявляла.

З огляду на наведене, вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 4960 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит.

Комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 360 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, прямо передбачено п. 9 заявки, у якому також визначено перелік послуг, за які вона встановлюється. Вказану комісію враховано у складі загальних витрат за споживчим кредитом (7280 гривень) та в розрахунку денної процентної ставки, а графіком платежів передбачено її сплату у складі другого та третього чергових платежів.

Відповідач умову кредитного договору щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості не оспорювала, зустрічного позову про визнання її недійсною не заявляла, а тому вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 гривень підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на час розгляду справи.

Прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором розпочалося з 03 квітня 2025 року (після настання строку сплати другого чергового платежу), тобто в період дії воєнного стану, а тому в силу прямої вказівки п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільняється від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Доводи позивача про те, що з огляду на зміни, внесені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, кредитодавець має право нараховувати неустойку, суд відхиляє з таких підстав.

Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX встановлює самостійну підставу звільнення споживача від відповідальності за прострочення у період з 1 березня 2020 року за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Зазначена норма визначає лише межі дії цієї спеціальної пільги, однак не містить положень, які б дозволяли нараховувати неустойку за прострочення, допущене у період дії воєнного стану, за договорами, укладеними пізніше, та не скасовує і не обмежує дію п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на всі договори, відповідно до яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, незалежно від дати їх укладення, і Законом № 3498-IX змін до нього не внесено. Отже, між зазначеними нормами відсутня колізія, яка потребувала б застосування принципу пріоритету спеціального закону над загальним, а відсутність у Законі України «Про споживче кредитування» пільги для споживачів за договорами, укладеними після певної дати, не усуває дії пільги, встановленої ЦК України.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2000 гривень слід відмовити.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст. 11, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 627-629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ВЧ ( НОМЕР_1 )) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ВЧ ( НОМЕР_1 )) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000 гривень, заборгованість за процентами в сумі 4960 гривень, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 гривень та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: