Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №760/21207/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21207/25

2/760/2330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 944107769 на суму 9500 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора CQFU-3789.

Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, зареєструвався на ньому, створивши особистий кабінет позичальника, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів у кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації (проживання), ознайомився з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, та прийняв пропозицію (оферту) кредитодавця, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, отриманим на вказаний ним номер телефону.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед погодженням заявки на кредитування перевірило не лише особисті дані відповідача, а й платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Одночасно з підписанням договору товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронний лист з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

11 січня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 9500 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 280 від 16 квітня 2024 року, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 19 грудня 2024 року.

04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників від 04 червня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41354 гривні 60 копійок. Факт переходу прав вимоги підтверджується також Актом прийому-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією про передачу грошових коштів у розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. На рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості від відповідача.

Відповідачем умови договору в повному обсязі не виконуються, у зв`язку з чим загальна заборгованість за кредитним договором становить 41354 гривні 60 копійок, що складається з:

- 9328 гривень - сума заборгованості по кредиту;

- 32026 гривень 60 копійок - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 944107769 від 11 січня 2024 року у сумі 41354 гривні 60 копійок.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2026 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що він позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що 11 січня 2024 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 944107769, і він, як сторона договору, зобов`язувався повернути отриману суму кредиту. Визнав суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9328 гривень та просив задовольнити позов у цій частині. Із нарахованими процентами в сумі 32026 гривень 60 копійок не погодився, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що майже втричі перевищують тіло кредиту. Посилався на те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, відповідно до Закону № 2120-IX позичальники не несуть відповідальності під час воєнного стану та упродовж 30 днів після його скасування за прострочення кредитних зобов`язань. Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року військову агресію Російської Федерації проти України засвідчено як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а відповідно до ст. 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; на те, що у зв`язку з об`єктивними обставинами він опинився у скрутному фінансовому становищі та не міг вчасно сплатити заборгованість. Також, послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати проценти після спливу строку кредитування, на засади справедливості, добросовісності та розумності, а також на право суду зменшити розмір неустойки та процентів річних. Просив у решті позовних вимог відмовити.

З відповіді на відзив представника позивача вбачається, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання коштів. Відповідач частково вносив погашення, усього сплатив 2957 гривень 30 копійок, якими погашено 172 гривні тіла кредиту та 2785 гривень 30 копійок процентів за користування кредитом. Під час укладення договору відповідач ознайомився з його умовами, Правилами та паспортом споживчого кредиту, своїм правом на відмову від договору протягом 14 календарних днів відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» не скористався, договір недійсним не визнавався і відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірним. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 944107769 у формі електронного документа. Відповідач підписав паспорт споживчого кредиту та кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був направлений 11 січня 2024 року о 09:33:19 та введений відповідачем 11 січня 2024 року о 09:33:54, що підтверджується відомостями, які містяться у самому кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту, а також довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 9500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п. 2.3 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш у сумі 9500 гривень 11 січня 2024 року.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору на момент його укладення строк дисконтного періоду складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Згідно з п. 3.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів (пролонгація).

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 10 лютого 2029 року.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, а після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Розділом 8 кредитного договору сторони погодили, що за період від дати видачі кредиту до 10 лютого 2024 року (включно) проценти нараховуються за ставкою 262,80 % річних, що становить 0,72 % від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка) (п. 8.3.1); у разі продовження дисконтного періоду (пролонгації) за період з наступного дня після 10 лютого 2024 року проценти нараховуються за ставкою 654,25 % річних, що становить 1,79 % на день (індивідуальна процентна ставка) (п. 8.3.2); після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за ставкою 1087,70 % річних, що становить 2,98 % на день від суми залишку кредиту (п. 8.4). Процентні ставки за договором є фіксованими (п. 8.2).

Кредитний договір, що містить вказані умови щодо нарахування процентів, підписаний відповідачем.

Відповідно до платіжного доручення від 11 січня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку відповідача № 5168-75ХХ-ХХХХ-8837 грошові кошти в сумі 9500 гривень з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 944107769 від 11.01.2024».

На запит суду АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь від 15 липня 2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою за період з 11 січня 2024 року по 16 січня 2024 року, - НОМЕР_3 (був/є фінансовим номером), і цей номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Цей самий номер телефону зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту та в кредитному договорі.

Крім того, банком повідомлено, що на рахунок вказаної картки за період з 11 січня 2024 року по 16 січня 2024 року було зарахування коштів на суму 9500 гривень, а саме 11 січня 2024 року. На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПриватБанк» надало суду виписку по рахунку за період з 11 січня 2024 року по 16 січня 2024 року, згідно з якою 11 січня 2024 року на картку відповідача зараховано 9500 гривень з призначенням «Viplata zaima Moneyveo».

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, а саме надав відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що відповідач здійснив платежі на погашення заборгованості: 10 лютого 2024 року - 2224 гривні, 11 березня 2024 року - 537 гривень 10 копійок, 15 березня 2024 року - 32 гривні 80 копійок, 17 березня 2024 року - 66 гривень 40 копійок, 27 березня 2024 року - 32 гривні, 04 квітня 2024 року - 65 гривень, а всього 2957 гривень 30 копійок, якими погашено 172 гривні заборгованості за кредитом та 2785 гривень 30 копійок процентів.

Згідно з цим розрахунком за період з 11 січня 2024 року по 10 лютого 2024 року проценти нараховувались за дисконтною ставкою в розмірі 68 гривень 40 копійок на день (0,72 % від суми кредиту 9500 гривень), що в сумі склало 2052 гривні та відповідає розміру процентів, визначеному п. 3.3 і п. 8.8 кредитного договору.

10 лютого 2024 року відповідач сплатив 2224 гривні, тобто всі нараховані за перші 30 днів проценти, чим здійснив пролонгацію дисконтного періоду. За період з 11 лютого 2024 року по 11 березня 2024 року проценти нараховувались за індивідуальною ставкою в розмірі 166 гривень 97 копійок на день (1,79 % від залишку кредиту 9328 гривень). Оскільки нараховані за цей період проценти відповідачем у повному обсязі сплачені не були, дисконтний період закінчився, і з 12 березня 2024 року проценти нараховувались у розмірі 233 гривні 20 копійок на день, що становить 2,5 % від залишку кредиту 9328 гривень. Станом на 16 квітня 2024 року (дата відступлення права вимоги) заборгованість відповідача становила 21999 гривень, з яких 9328 гривень - заборгованість за кредитом та 12671 гривня - заборгованість за процентами.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами. На виконання договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 280 від 16 квітня 2024 року, до якого включено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Факт розрахунків за цим реєстром підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2024 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», за період з 17 квітня 2024 року по 08 липня 2024 року (83 дні) ТОВ «Таліон Плюс» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 233 гривні 20 копійок на день (2,5 % від залишку кредиту 9328 гривень), що в сумі склало 19355 гривень 60 копійок. Після 08 липня 2024 року нарахування процентів не здійснювалось. Загальний розмір заборгованості за процентами склав 32026 гривень 60 копійок (12671 гривня + 19355 гривень 60 копійок).

19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 19 грудня 2024 року. Оплата фінансування за цим реєстром підтверджується платіжною інструкцією № 376 від 20 січня 2025 року.

04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 04/06/25-Ю перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 04 червня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41354 гривні 60 копійок.

Факт переходу прав вимоги за кредитним договором також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією, що підтверджує факт передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25 червня 2025 року становить 41354 гривні 60 копійок, з яких 9328 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 32026 гривень 60 копійок - прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Механізм укладення електронного договору врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; відповідно до п. 12 ч. 1 цієї статті одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документа, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідач факт укладення договору визнав.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Пунктами 9.1.1.5 та 9.1.1.13 кредитного договору сторони погодили право кредитодавця без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором.

Наявними у матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, актом прийому-передачі реєстру боржників та документами про оплату фінансування підтверджується, що право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 944107769 від 11 січня 2024 року послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - до ТОВ «Юніт Капітал». Відповідач перехід права вимоги до позивача не оспорював.

Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є належним позивачем у справі та набуло права вимоги до відповідача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9328 гривень та просив задовольнити позов у цій частині. Розмір заборгованості за кредитом, визнаний відповідачем, повністю узгоджується з наданими позивачем розрахунками, відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку відповідача (отримано 9500 гривень, погашено 172 гривні).

Крім того, після закінчення дисконтного періоду відповідач, всупереч п. 7.4.2 кредитного договору, щоденних платежів зі сплати процентів не здійснював, тобто допустив затримання сплати процентів більш ніж на один календарний місяць, що відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 9.1.1.7 кредитного договору надає кредитодавцю право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 9328 гривень підлягає задоволенню.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Строк дії кредитного договору становить 5 років (п. 11.1), кінцева дата повернення кредиту - 10 лютого 2029 року (п. 7.3). Проценти, заявлені до стягнення, нараховані за період з 11 січня 2024 року по 08 липня 2024 року, тобто в межах строку кредитування, на підставі ст. 1048 ЦК України та розділу 8 кредитного договору як плата за користування кредитом.

Доказів пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту до 08 липня 2024 року матеріали справи не містять. Таким чином, посилання відповідача на зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду не спростовує правомірності нарахування процентів у межах строку дії договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок про те, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною; нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Перший етап перехідного періоду тривав з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, і максимальна денна процентна ставка для договорів, укладених у цей період, не могла перевищувати 2,5 %.

Кредитний договір № 944107769 укладено 11 січня 2024 року, тобто в межах першого етапу перехідного періоду, а отже, максимальний розмір денної процентної ставки за ним не може перевищувати 2,5 %.

Передбачені кредитним договором дисконтна (0,72 % на день) та індивідуальна (1,79 % на день) процентні ставки цього обмеження не перевищують.

Процентна ставка, передбачена п. 8.4 кредитного договору на період після закінчення дисконтного періоду (2,98 % на день), перевищує встановлений законом максимальний розмір.

Разом з тим, з розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що після закінчення дисконтного періоду проценти фактично нараховувались не за ставкою 2,98 %, а в розмірі 233 гривні 20 копійок на день, що становить 2,5 % від залишку кредиту 9328 гривень, тобто в межах максимально допустимого розміру.

Таким чином, заявлена до стягнення сума процентів не перевищує обмежень, встановлених законом.

У відзив на позов відповідач вказує про несправедливість та надмірність розміру процентів, які майже втричі перевищують суму кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 дійшов висновку, що до правових способів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», належать: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміна договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. При цьому Об`єднана палата відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Відповідач зустрічного позову про визнання недійсними умов кредитного договору щодо розміру процентів чи про зміну договору не пред`являв, кредитний договір або його окремі умови в судовому порядку недійсними не визнавались.

Умови кредитного договору щодо розміру процентних ставок, періодів їх застосування та порядку сплати процентів (п.п. 3.1-3.3, 7.4, 8.2-8.4) є чіткими та не допускають кількох варіантів тлумачення. За таких обставин, підстави для застосування ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо тлумачення нечітких або двозначних положень договору на користь споживача відсутні.

Посилання відповідача на право суду зменшити розмір неустойки та процентів річних (ч. 3 ст. 551 ЦК України, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18) не приймаються, оскільки позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) чи процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відзиві на позов відповідач посилається на введення воєнного стану та форс-мажорні обставини.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (доповнено Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначена норма звільняє позичальника лише від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, та від сплати неустойки, однак не звільняє його від обов`язку повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, передбачені договором. Позивач вимог про стягнення неустойки, інфляційних втрат або процентів річних не заявляв, заборгованість за штрафними санкціями відповідно до виписки з особового рахунку становить 0 гривень. Отже, вказана норма не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Розрахунок заборгованості за процентами відповідачем не спростований, власного розрахунку відповідач не надав, доказів сплати заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано кредиторами, до суду не подав.

Суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки відповідають умовам кредитного договору з урахуванням обмежень, встановлених законом, а заявлена сума заборгованості за процентами в розмірі 32026 гривень 60 копійок нарахована в межах строку кредитування та за ставкою, що не перевищує максимально допустимого розміру денної процентної ставки.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови кредитного договору не виконуються, кредит та проценти за користування ним не повертаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 944107769 від 11 січня 2024 року в розмірі 41354 гривні 60 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9328 гривень та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 32026 гривень 60 копійок.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

05 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01.

Крім того, у матеріалах справи міститься додаткова угода № 25770851718 від 05 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року щодо надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 944107769 від 11 січня 2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року на суму 7000 гривень з детальним описом наданих послуг (вивчення матеріалів справи - 2 години, 1000 гривень; складання позовної заяви - 2 години, 5000 гривень; підготовка адвокатського запиту - 1 година, 500 гривень; підготовка та подача клопотання - 1 година, 500 гривень), довіреність ТОВ «Юніт Капітал» на адвоката Тараненка А.І., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І.

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд враховує той факт, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню в сумі 7000 гривень.

Керуючись статтями 509, 512, 514, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 8, 12, 16 та пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 137, 141, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором у розмірі 9328 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 32026 гривень 60 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: