Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №760/16134/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16134/25

2/760/325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 04 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір № 508574-КС-001 про надання кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5174 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 50000 гривень строком на 24 тижні (до 19 лютого 2025 року) зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,7 % на день та комісії за видачу кредиту в розмірі 10000 гривень, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію відповідно до графіку платежів.

Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши 04 вересня 2024 року кошти в сумі 50000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, здійснивши лише часткові платежі на загальну суму 11330 гривень, у зв`язку з чим станом на 28 травня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 132820 гривень, яка складається з: 50000 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 53869 гривень 20 копійок - заборгованості за процентами; 22260 гривень 80 копійок - заборгованості за штрафами; 6690 гривень - заборгованості за комісією.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 132820 гривень та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову повністю та врахувати її матеріальний стан. Зазначила, що у її кредитній історії значиться понад 20 подібних кредитів із загальною сумою заборгованості понад півмільйона гривень, що, на її думку, свідчить про абсурдність тверджень про отримання нею цих коштів, оскільки вона виховує двох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність, отримує цільову соціальну допомогу, працює офіційно, а її реальний дохід становить 5500 гривень на місяць. Таким чином, вона перебувала у вкрай скрутному фінансовому становищі та фактично не мала змоги погашати будь-які подібні зобов`язання.

З додаткових пояснень представника позивача вбачається, що відповідач у відзиві не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, здійснення платежів за договором та наявності заборгованості. Посилання на важкий майновий стан не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання. Комісія за надання кредиту встановлена безпосередньо договором і є правомірною.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено договір № 508574-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5174, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений позичальником в анкеті.

Укладенню договору передувало підписання позичальником паспорту споживчого кредиту та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) кредитодавця, що підтверджується наявними у справі паспортом споживчого кредиту, офертою, акцептом, візуальною формою послідовності дій клієнта та анкетою клієнта.

Відповідно до п. 2.1, 2.3-2.7, 2.11-2.13 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 50000 гривень на строк 24 тижні; стандартна процентна ставка - 0,7 % на день, фіксована; знижена процентна ставка (п. 10.2 договору) - 0,7 % на день, фіксована; комісія за видачу кредиту - 10000 гривень, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту; строк дії договору - до 19 лютого 2025 року; дата видачі кредиту - 04 вересня 2024 року, дата повернення кредиту - 19 лютого 2025 року; денна процентна ставка - 0,62 %.

У п. 2.5 договору зазначено, що додаткові та/або супутні послуги за договором відсутні, а відповідно до п. 1.6 договору комісія за видачу кредиту є однією з двох складових оплати за надання та користування кредитом.

Пунктом 4.2.2 договору сторони погодили графік платежів, за яким позичальник мав здійснювати 12 платежів кожні 14 днів, починаючи з 18 вересня 2024 року, а загальна вартість кредиту за умови дотримання графіку становила 102663 гривні 68 копійок.

Пунктом 7.6 договору передбачено обов`язок позичальника сплатити штраф у розмірі 32 % від розміру простроченої заборгованості у разі несплати процентів, комісії та/або суми кредиту у визначені договором строки.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, 04 вересня 2024 року о 20:26:11 в межах договору № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року на платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану АТ «УКРСИББАНК», здійснено переказ грошових коштів у сумі 50000 гривень з призначенням «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. № 508574-КС-001 від 04.09.2024».

Відповідно до листа АТ «УКРСИББАНК» від 23 березня 2026 року банківська картка № НОМЕР_1 випущена до карткового рахунку № НОМЕР_5 у гривні, який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

З наданої АТ «УКРСИББАНК» виписки по цьому рахунку вбачається, що 04 вересня 2024 року на картковий рахунок відповідача зараховано грошові кошти в сумі 50000 гривень, при цьому код авторизації зазначеної операції (277538) збігається з кодом авторизації, вказаним у підтвердженні ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу кредитних коштів.

З квитанцій платіжної системи вбачається, що з тієї ж платіжної картки № НОМЕР_3 на рахунок ТОВ «Бізнес Позика» на погашення кредиту здійснено платежі: 24 вересня 2024 року - 8 600 гривень; 28 вересня 2024 року - 2 600 гривень; 01 жовтня 2024 року - 130 гривень, а всього 11 330 гривень. Ці ж платежі відображені у розрахунку заборгованості позивача.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача проценти нараховувалися за ставкою 0,7 % на день на суму кредиту 50000 гривень (по 350 гривень на день) за період з 04 вересня 2024 року по 19 лютого 2025 року (169 днів), що становить 59 150 гривень; після закінчення строку кредитування проценти не нараховувалися.

Здійснені відповідачем платежі позивач зарахував таким чином: 24 вересня 2024 року - 5250 гривень у погашення процентів, 3310 гривень у погашення комісії, 40 гривень у погашення штрафу; 28 вересня 2024 року - 2600 гривень у погашення штрафу; 01 жовтня 2024 року - 30 гривень 80 копійок у погашення процентів, 99 гривень 20 копійок у погашення штрафу. Отже, у погашення нарахованих штрафів позивачем зараховано 2739 гривень 20 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 цього Закону). Відповідно до ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний правочин, підписаний у такий спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 цього Закону).

Без проходження реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, входу до особистого кабінету та введення одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону позичальника, кредитний договір не міг бути укладений.

Відповідач у відзиві не заперечує безпосередньо факту укладення саме цього договору та не стверджує, що номер телефону, адреса електронної пошти чи банківська картка, вказані в анкеті, їй не належать. Навпаки, адреса електронної пошти, зазначена відповідачем у відзиві ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), збігається з адресою, вказаною в анкеті клієнта та в кредитному договорі, а погашення кредиту відповідач здійснювала з тієї самої платіжної картки № НОМЕР_3 , на яку було перераховано кредитні кошти.

Факт зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача підтверджено також відповіддю АТ «УКРСИББАНК» та випискою по її картковому рахунку, з яких вбачається, що картка № НОМЕР_1 належить відповідачу, а 04 вересня 2024 року на її рахунок надійшло 50000 гривень за операцією з тим самим кодом авторизації, що зазначений у підтвердженні платіжної установи.

Доводи відповідача про те, що вона не могла отримати ці кошти з огляду на розмір її доходу та наявність інших кредитів, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними доказами. Наявність у відповідача інших кредитних зобов`язань не спростовує укладення нею спірного договору та отримання за ним коштів.

За таких обставин суд вважає доведеним, що між сторонами укладено договір № 508574-КС-001 від 04 вересня 2024 року, за яким відповідач отримала кредит у сумі 50000 гривень, і в установлений договором строк (19 лютого 2025 року) кредит не повернула. Доказів повернення кредиту відповідач не надала, тому вимога про стягнення 50000 гривень заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 53869 гривень 20 копійок заборгованості за процентами.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure; після завершення 240-денного перехідного періоду (з 20 серпня 2024 року) максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Оскільки спірний договір укладено 04 вересня 2024 року, на нього поширюється обмеження денної процентної ставки в 1 %.

З кредитного договору встановлено, що зазначена у договорі денна процентна ставка становить 0,62 %, а фактичні загальні витрати, які позивач просить стягнути за весь строк кредитування (проценти - 59 150 гривень та комісія - 10 000 гривень, усього 69 150 гривень), у розрахунку на 169 днів кредитування та загальний розмір кредиту 50 000 гривень становлять близько 0,82 % на день, тобто не перевищують граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, підстав для висновку про нікчемність умови договору про розмір процентів суд не вбачає.

Нарахування процентів здійснено позивачем лише у межах строку кредитування, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування.

Разом з тим, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і триває на час ухвалення цього рішення.

Таким чином, як на момент укладення договору, так і в усі періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання діяв воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач у силу прямої вказівки закону звільнена від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що у разі недостатності суми платежу погашення вимог кредитодавця здійснюється у порядку черговості, визначеної ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

З розрахунку заборгованості вбачається, що на момент кожного з платежів відповідача (24 вересня, 28 вересня та 01 жовтня 2024 року) у неї існувала заборгованість за процентами за користування кредитом, однак частину отриманих коштів у сумі 2739 гривень 20 копійок позивач зарахував у погашення нарахованого штрафу. Оскільки обов`язку сплачувати штраф у відповідача в силу закону не виникло, а за черговістю, встановленою ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», неустойка в будь-якому разі погашається лише в останню чергу, вказана сума підлягає зарахуванню в погашення заборгованості за процентами.

За таких обставин, заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 51130 гривень (53869,20 - 2739,20 = 51130).

Позивач просить стягнути з відповідача суму прострочених платежів за комісією в сумі 6690 гривень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 вказала, що якщо банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, такі положення договору є нікчемними.

Разом з тим, у договорі сторони встановили не комісію за обслуговування кредиту чи за окремі додаткові або супутні послуги, а одноразову комісію за видачу кредиту у фіксованому розмірі (10000 гривень), яка відповідно до п. 1.6 договору є однією з двох складових плати за надання кредиту, тобто частиною ціни основної фінансової послуги з надання коштів у кредит. Розмір комісії визначено безпосередньо у договорі, доведено до відома позичальника у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, включено до загальних витрат за кредитом і до розрахунку денної процентної ставки, яка, як встановлено вище, не перевищує граничного розміру. Відповідач умову про комісію не оспорювала, а частково сплатила комісію у сумі 3310 гривень, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 6690 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 22260 гривень 80 копійок слід відмовити.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 508574-КС-001 від 04 вересня 2024 року у загальному розмірі 107820 гривень, з яких: 50000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 51130 гривень - заборгованість за процентами; 6690 гривень - заборгованість за комісією.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, статтями 509, 526, 527, 530, 534, 549, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 1, 8, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 50000 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 51130 гривень, заборгованість за комісією в розмірі 6690 гривень та судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: